Погода, як одна з перешкод на полі бою: як зима може вплинути на війну в Україні

Ось-ось настане зима, а з нею й питання про те, як вона вплине на війну в Україні – вплив дефіциту енергоресурсів і високих цін у Європі та намагання РФ позбавити простих українців світла і тепла, та чи зможуть війська на фронті нормально функціонувати в умовах холоду.

Над цими питаннями розмірковує почесний професор військових досліджень у Королівському коледжі Лондона Лоуренс Фрідман.

Початок зими вже починає формувати думки про військову стратегію. Це заохочує генералів шукати шляхи перемоги у битвах до того, як маневрування стане заскладним, а логістів почне турбувати питання доставки необхідного для продовження ведення операцій.

Ще одним фактором є неспокій, що зростає, щодо того, як все відбуватиметься та особливо, якщо Росія зазнає поразки, чи призведе це до ескалації.

Ядерне стримування та брудні бомби

Можливе використання РФ ядерної зброї домінувало в дискусії про те, як може загостритися російсько-українська війна. Професор пише, що не варто цей факт ігнорувати, адже інтенсивна увага до ядерної зброї відігравала провідну роль у російській стратегії з початку війни.

Саме це дозволило Росії вести агресивну війну проти України, включаючи наміри завдати шкоди українському народу, без ризику прямого втручання інших великих держав.

Страшні речі вже трапилися. Десятки тисяч загинули, сума шкоди, яку Росія завдала і продовжує завдавати українському суспільству, жахлива. За однією оцінкою, витрати на відновлення країни можуть скласти до $1 трлн.

Росія спромоглася безкарно займатися своїми деструктивними справами, не побоюючись подібного. США та їхні союзники, які могли б просто позбавити РФ можливості продовжувати бойові дії в Україні, не бажають цього робити, бо побоюються ядерної ескалації. Політика адміністрації Байдена полягала в тому, щоб дозволити Україні запобігти перемозі РФ і, за можливості, перемогти Росію, а також уникнути ядерної війни.

Скріншот: CNN, 60 Minutes

Україна не є членом НАТО і тому не може розраховувати на підтримку з боку блоку. Рада Безпеки ООН повинна оголосити РФ загрозою міжнародному миру та безпеці, але вона не може, оскільки Росія може накласти вето на будь-яку таку резолюцію.

Але Україна може обґрунтовано просити про підтримку як жертва агресії, посилаючись на статтю 51 Статуту ООН про самооборону. Це стало основою для військових дій союзників на підтримку Кувейту після вторгнення Іраку в серпні 1990 року.

Саме тут виникає ядерний ризик. Коли Росія вперше почала бомбити будинки в Маріуполі в березні, Україна була сама по собі. Президент Зеленський просив США та НАТО встановити над країною безпольотну зону, але йому відмовили. Попри те, що західні країни визнали необхідність надати Україні можливості підтримувати її боротьбу, однією з сфер, яка була проблематичною з практичних та політичних причин, було надання літаків.

Тому, коли йдеться про використання ядерної зброї в майбутньому, важливо розуміти, що Путін уже отримав вигоду від свого ядерного арсеналу, не використавши його.

Путін не захоче втратити це прикриття, що може статися, якщо він спробує використати ядерну зброю, щоб вплинути на хід війни. Водночас, з його точки зору, не буде зайвим створити якомога більше занепокоєння щодо використання цієї зброї, яким би нераціональним воно не здавалося. Одним із методів генерації занепокоєння є поширення історій про те, що нібито збирається зробити Україна, тому що тоді варто припустити, що саме це збирається зробити Росія.

З більшістю цих обурень, що обговорюються, тільки в Росії є і мотив, і можливість. Коли Кремль просять пояснити, чому Київ робитиме щось на шкоду власному народу, зазвичай пояснюють, що мета полягає в тому, щоб виставити негативно Росію. Так, ніби раніше поведінка Росії повністю відповідала нормам Женевської конвенції.

Фото: Getty Images

Абсурдні заяви Росії, які зараз поширюються, стосуються аварії на ЗАЕС, прориву дамби у Херсоні, а тепер “брудної бомби”. Цей останнє залякування було предметом розмови Шойгу з міністрами оборони США, Великої Британії та Франції. Всі вони сказали йому, що він говорить нісенітниці. Просто нав’язуючи ці страхи суспільній свідомості, вони змушують усіх нервувати.

— Якби росіяни справді хотіли, щоб у Вашингтоні, Лондоні та Парижі били на сполох, вони б не покладалися на ці прозорі ігри, а натомість слідкували б за тим, щоб західна розвідка вловлювала ознаки відповідних систем у русі чи балачках, пов’язаних із командними центрами, – пише професор.

Стратегія Суровокіна

Подібні страхи вписуються в регулярні спроби Росії маніпулювати уявленнями про ведення цієї війни та посилити міжнародне занепокоєння. Можливо, вони мали на меті спонукати до обережності, коли йдеться про підтримку України через страх, куди це все може призвести. Вони є частиною виняткових заходів, які Путін вжив, щоб перевести свою “спеціальну військову операцію” на більш високий рівень у середині вересня.

Це сталося, коли він зрозумів, що Росія програє і що цей незручний факт більше не можна приховувати від російського народу чи помірно дружніх країн, таких як Індія та Китай. Після низки невдач, починаючи з успішного українського наступу у Харкові, він потрапив під сильний тиск із боку прихильників жорсткої лінії.

Щоб подолати це, він пішов на овердрайв: анексія чотирьох областей, призначення Сергія Суровікіна командувачем військами РФ та “часткова” мобілізація.

Фото: Getty Images

Професор наводить слова Суровікіна, який казав, що Росія хоче бачити Україну “незалежною від Заходу і НАТО та дружньою до РФ” та наголошує, що якщо генерал хоче бачити Україну дружньою державою до Росії, то йде дивним шляхом. Він вказує, що для ракетних атак Росія обирає цілі, щоб вплинути на бажання українського народу та уряду продовжувати війну.

Подібні атаки відбувалися протягом усієї війни, але нещодавні атаки з використанням комбінацій ракет та іранських дронів-камікадзе були більш систематичними та цілеспрямованими. Вони призвели до пошкодження близько 40% електроенергетичних потужностей України.

— Ми можемо побіжно зауважити, що хоча Путін виправдовував перший шквал ракетних/безпілотних атак по українських містах 10 жовтня як відплату за шкоду, завдану Керченському мосту, тепер ясно, що ці атаки були сплановані завчасно, – пише професор.

Для України стало пріоритетом знайти шляхи захисту своїх міст від подальших атак. Існують різні оцінки того, скільки ракет залишилося у росіян. Проблема для України залишається в тому, що попри покращену оборону, всі об’єкти все-рівно не вдасться захистити. Вже завдано багато пошкоджень, на усунення яких потрібен час. Однак усе це не вплине на їхню рішучість продовжувати вести війну.

Битва за територію

Зараз найбільше уваги приділено Херсонському фронту. Тут російські сили майже відрізані, втекти в поспіху буде непросто. Були припущення, що Росія відтягує свої війська на східний берег Дніпра, хоча це означало б поступку значної території українцям.

Якщо Каховську ГЕС підірвуть, повінь призведе до шкоди навколишньому середовищу та загибелі людей. На думку України, це призвело б до деякої затримки у просуванні військ, можливо на кілька тижнів, але також вплине на постачання води до Криму, що є великою проблемою для Росії.

Фото: Офіс президента

Звільнення Херсона важливе для відкриття півдня, що робить Крим більш уразливим, а прорив оборонної лінії росіян Луганська відкриє ще більше території для деокупації. Зараз досягнуто ключової магістралі між містами Кремінна та Сватове, що посилило проблеми Росії з постачанням та оточенням.

Ситуація у Бахмуті для росіян, як пише професор, взагалі курйозна. Донедавна там зосереджувалося формування ПВК Вагнер Євгена Пригожина.

Українці описували ситуацію як складну, але російські війська, схоже, вичерпали себе після серії катастрофічних атак. На цій лінії фронту росіяни використали новомобілізованих, що призвело до значних втрат. Їх використали як одноразових солдатів, придатних лише для однієї атаки.

Пригожин прагнув продемонструвати, чого може досягти у порівнянні з регулярними військами, і таким чином зміцнити своє становище у Кремлі. Але якщо він зазнає невдачі, ефект може виявитися протилежний очікуванням.

Погода

Війна може ще набути несподіваних і навіть жахливих оборотів. Одна з небагатьох речей, які можна передбачити, це те, що наближається зима.

Навіть якщо росіяни зможуть утримати свої позиції та уникнути поспішних і принизливих відступів, залишається питання щодо їхньої здатності впоратися з зимою.

— Бої взимку дуже відрізняються від літніх, оскільки сніговий покрив може перешкодити організувати великі наступальні дії на відкритому повітрі та залишити вас наодинці з дорогами. Вороже середовище означає, що виживання вашої техніки та військ може виявитися більш вирішальним, ніж ваша тактика, – зауважує начальник Академії ЗСУ бригадний генерал Вахур Карус.

Через це війська, які застрягли в полі протягом будь-якого періоду часу, мають бути в змозі впоратися з суворими умовами: важче обслуговувати та експлуатувати обладнання, для підтримки генераторів необхідне паливо, заховані під снігом міни, а для маскування транспортних засобів потрібна певна кількість білої фарби.

НАТО зробила це головним пріоритетом у своїх зусиллях із поповнення запасів. Канада надає майже півмільйона комплектів зимового спорядження. Фінляндія та Естонія, які мають досвід таких умов, також роблять свій внесок.

З російського боку є сумніви щодо того, що потрапить на фронт. Враховуючи жалюгідні умови, на які вже скаржаться призовники, які бачать, що їх залишають без належного спорядження, припасів і покидають напризволяще відсутні командири, важко уявити, як вони зможуть вижити. Офіційні особи Пентагону не вірять, що Росія “може належним чином розширити свої логістичні операції до настання зими”.

В Україні ніхто не заперечує, що ця зима буде важкою, але немає жодних сумнівів, що вона зменшує рішучість народу України виграти війну.

Від початку Путін покладався на примусовий тиск для досягнення політичних перемог, яких йому не вдалося здобути військовими засобами. Попри всі страждання, які він завдав Україні, він ще не досяг успіху. Стійкість українського народу, безумовно, буде випробувана зимою, як і стійкість солдатів РФ, які далеко від дому, погано керовані та часто відрізані від постачання та перебувають на незахищених позиціях.

Ключове питання для цього зимового сезону полягає в тому, скільки військ, яким було наказано утримувати свої позиції на початку, буде наприкінці.

Джерело: блог Лоуренса Фрідмана на Substack

Фото: Оперативно-тактичне угруповання Схід