Путін програє війну проти України: чотири сценарії подальших дій Кремля

Російський диктатор Володимир Путін програє у повномасштабній війні проти України і вдається до все більш непередбачуваних та жорстоких кроків. Водночас країни Заходу намагаються розгадати ймовірні сценарії Кремля та підготуватися до них.

Як пише видання Politico, лише протягом останніх тижнів господар Кремля вдався до ядерного шантажу, диверсій на газопроводах Північний потік та ракетного терору України.

Західні лідери побоюються нових терористичних кампаній РФ зі знищення енергетичних об’єктів в Україні напередодні зими, руйнування інфраструктури в країнах ЄС, посилення ядерних погроз.

За оцінками аналітиків та офіційних осіб, мета Кремля полягає у виснаженні терпіння та ресурсів Заходу, а також у розпалюванні суперечок між союзниками України до того, як РФ остаточно програє на полі бою.

– Російські сили зазнають поразки на полі бою. Українці досягли точки неповернення, – заявив нещодавно колишній командувач армії США в Європі Бен Годжес.

На цьому тлі західні лідери обговорюють, яка ще зброя може знадобитися Україні на полі бою, як краще контролювати критичну інфраструктуру Європи та як відмовити Путіна від ядерного удару.

Видання Politico виділило чотири можливі сценарії, до яких може вдатися Кремль.

Терор мирних українців

Зранку в понеділок, 10 жовтня, російські ракети вдарили по центру Києва. Столиця України зазнала такого нападу вперше з червня.

Один із західних дипломатів заявив у коментарі журналістам, що це було “помстою за міст” (йдеться про нещодавній вибух на Кримському мосту).

Проте війська РФ здійснювали бомбардування й низки інших українських міст. Під удар потрапили об’єкти енергетичної інфраструктури.

Тож серед можливих сценаріїв Кремля експерти, з якими спілкувалося видання, називають продовження бомбардувань, зокрема й по інфраструктурі, що є особливо загрозливим напередодні зими.

Про це, зокрема, свідчить призначення Сергія Суровікіна командувачем військ РФ в Україні. Він відомий тактикою застосування жорстоких бомбардувань проти цивільного населення, зокрема в Сирії.

Відповідь Заходу на нові ракетні атаки РФ варіюється від заклику до нових антиросійських санкцій до надання Україні сучасних систем ППО. Так, Німеччина вже надала першу з чотирьох передових систем ППО IRIS-T. Водночас США обіцяють до листопада передати Києву дві зенітно-ракетні системи NASAMS.

Як наголосив у коментарі виданню колишній помічник генерального секретаря НАТО Генріх Браус, Україні потрібні системи ППО, здатні захистити цілий регіон від ударів російськими крилатими та балістичними ракетами. Але у військовому плані це зробити складно та “дуже дорого”.

За словами Брауса, навіть коли Київ отримає більше систем ППО, керівництву України доведеться визначати пріоритети: які міста, території та об’єкти захищати. З технічної точки зору майже “неможливо захистити” всю територію України, вважає Браус.

Саботаж Кремля у Європі

Згідно з цим сценарієм, Росія, ймовірно, продовжить потай знищувати інфраструктуру країн-членів НАТО.

Свідченням цього можуть бути нещодавні аварії на російських газопроводах Північний потік, причиною яких багато хто вважає диверсію Кремля. А згодом хтось пошкодив кабелі німецької залізниці.

Й інших можливих сценаріїв саботажу РФ безліч.

– У нас багато нафтових та газових трубопроводів, кабелі для передачі даних. Нам просто потрібно підвищити власну поінформованість про те, що може бути вразливим, а потім посилити захист нашої потенційно вразливої інфраструктури, – повідомив прем’єр Латвії Кріш’яніс Каріньш.

Раніше цього року НАТО в оновленій стратегічній концепції визнало, що такі “гібридні атаки” можуть стати приводом для активації статті 5 Північноатлантичного договору про колективну оборону (що напад на одного із союзників є нападом на всіх).

Проте опитані виданням експерти та офіційні особи визнали, що інфраструктурні мережі Європи настільки великі, що можливості урядів обмежені. До того ж вони часто належать приватним компаніям.

Органи влади європейських країн можуть посилити патрулювання як на суші, так і на морі, підвищуючи стримування. Проте навіть у цьому випадку неможливо контролювати все. Адже невідомо, де і як може статися атака. Крім того, існує кіберзагроза з боку РФ.

Спроби виграти час

Ще один сценарій стосується спроб Кремля виграти час на тлі підвищення ставок.

За оцінками експертів, російський диктатор Володимир Путін розраховує, що холодна погода взимку змінить динаміку боїв на фронті, а Захід зрештою втомиться озброювати та фінансувати Україну.

– Путін перейшов від підходу “як мені виграти?” до підходу “як мені не програти?”, – пояснив Марк Галеотті, старший науковий співробітник Королівського Об’єднаного інституту оборонних досліджень.

Він назвав такий підхід Кремля “стратегічним терпінням”.

Експерти не виключають, що рішення Путіна мобілізувати кілька сотень тисяч росіян на війну є частиною саме такого сценарію.

– Загальна мета цього – обміняти тіла на час, – заявив Бен Годжес.

Як зазначає видання, західні лідери чудово розуміють, що Путін робить ставку на втому від війни та високі ціни на енергоносії, щоб знизити суспільний інтерес до підтримки України. У відповідь на це в західних столицях виникає відчуття, що союзники Києва мають розробити власну довгострокову стратегію, а також, як і раніше, вважати дії російського диктатора життєво небезпечною загрозою.

Експерти також застерігають, що довга гра Москви, чи то за правління Путіна, чи можливого майбутнього режиму, може вийти далеко за межі України.

Погрози Апокаліпсисом

Згідно з цим сценарієм, Кремль продовжить нагнітати ядерну риторику.

Як наголошує видання, ще донедавна перспектива ядерної війни здавалася немислимою. Опитані Politico фахівці заявили, що ядерний сценарій залишається найменш вірогідним варіантом для Москви, незалежно від того, чи йдеться про тактичний ядерний удар обмеженої потужності, підрив ядерної бомби над водою як демонстрацію сили, або повномасштабну ядерну атаку.

Натомість ядерна риторика Кремля буде спрямована на залякування України та її партнерів серед країн НАТО.

Західні лідери дотримуються двоєдиного підходу: не дозволяти ядерній риториці диктувати політику щодо України та одночасно попереджати Москву про катастрофічні наслідки такого кроку. При цьому Захід вважає, що саме Вашингтон повинен взяти на себе ініціативу, щоб переконати Кремль не порушувати ядерне табу.