Катастрофічні події: спочатку зберіть себе, дітей, документи у безпечному місці, решта – потім

Війна проявила себе сьогодні зранку надпотужно саме у тилу. Коли люди не очікували нападу. По всій країні майже одночасно почалися ракетні удари з боку рашистів. Багатьох охопила паніка, що все це ніколи не закінчиться, і що робити, куди бігти.

Психологиня Вікторія Любаревич-Торхова відповіла на питання Фактів  ICTV та дала кілька порад, як поводити себе у такі моменти.

 – Є люди, які відчувають небезпеку раніше, ніж щось стається. Так було і сьогодні. Деякі люди не спали навіть, відчуваючи тривогу, – сказала Вікторія. – Але все одно такого масштабного удару ніхто не чекав.

Психологиня радить в такі моменти не панікувати, а радше поставити собі питання, які будуть виводити на конструктивні, прагматичні дії: де я знаходжуся, як я можу забезпечити собі безпеку, де мої діти та близькі, чи заряджений у мене телефон, де мої документи, чи є все необхідне. І тільки тоді потрібно спілкуватися, переписуватися один з одним.

Головне, не підкріплювати паніку, а слідкувати за фактами, що є насправді.

Страх може паралізувати, і деякі люди вибирають бездіяльність, вони залишаються у небезпечних місцях, не виїжджають з міст, які перебувають під щільним вогнем. Вони розмірковують, що прилетіти може всюди і нікуди їхати не потрібно.

Наскільки це продуктивно, і як наважитися вивести себе з цього ступору.

 – Якщо ми говоримо про те, чи варто сідати в автівку, або бігти чи переміщатися кудись, то потрібно зважати на те, що говорять офіційні органи або ЗСУ, – радить психологиня. –  Та насамперед, потрібно вибрати безпечне місце для перебування, керуючись правилами двох стін, або знайти укриття. Завмирання може бути загрозливим, але якщо ми завмираємо в укритті, то це не так страшно і небезпечно.

А як же налаштувати себе на те, що це все ж таки закінчиться, що війна не назавжди.

 – Хочу сказати, що кожна здорова людина, і психотерапевти не виключення, може мати катастрофічні думки, – пояснює фахівець. – Та це просто думки, вони автоматичні. Вони виникають для того, щоб нас захистити. Їх просто потрібно сортувати.

Коли такі думки постійні, то потрібно зібратися і сказати собі, що я зробив (зробила), щоб було ліпше. Все, що навколо мене відбувається, це катастрофічні події, але все минає.

Психологиня радить визначити для себе головне завдання: щоб, коли це все закінчиться  був я,  була я, були мої діти і рідні.

Фото: МОЗ

Війна проявила себе сьогодні зранку надпотужно саме у тилу. Коли люди не очікували нападу. По всій країні майже одночасно почалися ракетні удари з боку рашистів. Багатьох охопила паніка, що все це ніколи не закінчиться, і що робити, куди бігти.

Психологиня Вікторія Любаревич-Торхова відповіла на питання Фактів  ICTV та дала кілька порад, як поводити себе у такі моменти.

 – Є люди, які відчувають небезпеку раніше, ніж щось стається. Так було і сьогодні. Деякі люди не спали навіть, відчуваючи тривогу, – сказала Вікторія. – Але все одно такого масштабного удару ніхто не чекав.

Психологиня радить в такі моменти не панікувати, а радше поставити собі питання, які будуть виводити на конструктивні, прагматичні дії: де я знаходжуся, як я можу забезпечити собі безпеку, де мої діти та близькі, чи заряджений у мене телефон, де мої документи, чи є все необхідне. І тільки тоді потрібно спілкуватися, переписуватися один з одним.

Головне, не підкріплювати паніку, а слідкувати за фактами, що є насправді.

Страх може паралізувати, і деякі люди вибирають бездіяльність, вони залишаються у небезпечних місцях, не виїжджають з міст, які перебувають під щільним вогнем. Вони розмірковують, що прилетіти може всюди і нікуди їхати не потрібно.

Наскільки це продуктивно, і як наважитися вивести себе з цього ступору.

 – Якщо ми говоримо про те, чи варто сідати в автівку, або бігти чи переміщатися кудись, то потрібно зважати на те, що говорять офіційні органи або ЗСУ, – радить психологиня. –  Та насамперед, потрібно вибрати безпечне місце для перебування, керуючись правилами двох стін, або знайти укриття. Завмирання може бути загрозливим, але якщо ми завмираємо в укритті, то це не так страшно і небезпечно.

А як же налаштувати себе на те, що це все ж таки закінчиться, що війна не назавжди.

 – Хочу сказати, що кожна здорова людина, і психотерапевти не виключення, може мати катастрофічні думки, – пояснює фахівець. – Та це просто думки, вони автоматичні. Вони виникають для того, щоб нас захистити. Їх просто потрібно сортувати.

Коли такі думки постійні, то потрібно зібратися і сказати собі, що я зробив (зробила), щоб було ліпше. Все, що навколо мене відбувається, це катастрофічні події, але все минає.

Психологиня радить визначити для себе головне завдання: щоб, коли це все закінчиться  був я,  була я, були мої діти і рідні.

Фото: МОЗ