Дмитро Чавалаха: “Лікар на Херсонщині, який ховав мене, пораненого, ризикував життям”

Герой України, 28-річний старший лейтенант Дмитро Чавалаха розповів журналістам одного з українських ЗМІ про те, як на Хресонщині його, пораненого, ховав у себе, ризикуючи життям, місцевий лікар.

Сам Дмитро родом з Хмельниччини. На початку повномасштабного вторгнення у складі 59 мотопіхотної бригади служив у районі Олешківських Пісків Херсонської області.

За минулі майже вісім місяців, воїн пережив вихід з оточення, поранення, окупацію. І отримав найвищу державну нагороду – Зірку Героя України.

За словами мами Дмитра Антоніни Іванівни, вона добре пам’ятає, як син нарешті подзвонив після того, як в перші дні війни зв’язок з ним обірвався.
Жінка розповідає, як син її заспокоював, казав, що все найстрашніше вже позаду.

А сам Дмитро в ті дні заспокоював ще й операційну медсестру, яка довго просила вибачення за те, що наклала некрасиві шви.

– Вона мені життя врятувала і приносила вибачення. Там цілий конвеєр з поранених був на операції – не до краси ж було, – з посмішкою згадує старший лейтенант.

Поранення Дмитро отримав на мосту, приблизно в півсотні кілометрів від Чаплинки, де був наказ командування закріпитися.

Поранення не дало чоловікові вийти разом зі своїми з оточення. За кілька метрів до певної позиції Дмитро знепритомнів.

– Я толком не пам’ятаю, коли мене поранили. Вже після операції дізнався, що куля потрапила на виліт в низ живота, майже в пах. Схоже, відпрацював снайпер, – розповідає Дмитро.

Прикриваючи евакуацію поранених димовими завісами, Дмитра і кілька його побратимів встигли вивезти з-під обстрілів. Однак населений пункт, де прооперували старшого лейтенанта, вже опинився в окупації.

– Лікар забрав мене в свій будинок. Чим це йому загрожувало – можна тільки уявити. Якби не він, його сміливість, навіть не знаю, що було б, – розповідає військовий.

Наступні три місяці поранений не виходив на вулицю, сидів у будинку тихо, тільки вечорами, трохи видужавши, міг вийти на балкон, щоб подихати повітрям, а ще – подивитися на успіхи ЗСУ: вікна виходили на легендарну Чорнобаївку.

На подальші розпитування про життя в окупації Дмитро відмовчується, каже, що ще зарано розповідати подробиці, щоб не зашкодити його рятувальникам. Адже, як йому стало відомо вже в Одеському госпіталі, лікаря, що врятував його, “прошманали” окупанти, але все обійшлося…

Зараз Дмитро знаходиться на реабілітації, в тому числі і психологічній. Про хоробрість свою і побратимів говорить спокійно. Про поранення – дуже дозовано, бо сподівається максимально видужати і знову повернутися на службу.

Фото: Валентина Моісеєнко

Герой України, 28-річний старший лейтенант Дмитро Чавалаха розповів журналістам одного з українських ЗМІ про те, як на Хресонщині його, пораненого, ховав у себе, ризикуючи життям, місцевий лікар.

Сам Дмитро родом з Хмельниччини. На початку повномасштабного вторгнення у складі 59 мотопіхотної бригади служив у районі Олешківських Пісків Херсонської області.

За минулі майже вісім місяців, воїн пережив вихід з оточення, поранення, окупацію. І отримав найвищу державну нагороду – Зірку Героя України.

За словами мами Дмитра Антоніни Іванівни, вона добре пам’ятає, як син нарешті подзвонив після того, як в перші дні війни зв’язок з ним обірвався.
Жінка розповідає, як син її заспокоював, казав, що все найстрашніше вже позаду.

А сам Дмитро в ті дні заспокоював ще й операційну медсестру, яка довго просила вибачення за те, що наклала некрасиві шви.

– Вона мені життя врятувала і приносила вибачення. Там цілий конвеєр з поранених був на операції – не до краси ж було, – з посмішкою згадує старший лейтенант.

Поранення Дмитро отримав на мосту, приблизно в півсотні кілометрів від Чаплинки, де був наказ командування закріпитися.

Поранення не дало чоловікові вийти разом зі своїми з оточення. За кілька метрів до певної позиції Дмитро знепритомнів.

– Я толком не пам’ятаю, коли мене поранили. Вже після операції дізнався, що куля потрапила на виліт в низ живота, майже в пах. Схоже, відпрацював снайпер, – розповідає Дмитро.

Прикриваючи евакуацію поранених димовими завісами, Дмитра і кілька його побратимів встигли вивезти з-під обстрілів. Однак населений пункт, де прооперували старшого лейтенанта, вже опинився в окупації.

– Лікар забрав мене в свій будинок. Чим це йому загрожувало – можна тільки уявити. Якби не він, його сміливість, навіть не знаю, що було б, – розповідає військовий.

Наступні три місяці поранений не виходив на вулицю, сидів у будинку тихо, тільки вечорами, трохи видужавши, міг вийти на балкон, щоб подихати повітрям, а ще – подивитися на успіхи ЗСУ: вікна виходили на легендарну Чорнобаївку.

На подальші розпитування про життя в окупації Дмитро відмовчується, каже, що ще зарано розповідати подробиці, щоб не зашкодити його рятувальникам. Адже, як йому стало відомо вже в Одеському госпіталі, лікаря, що врятував його, “прошманали” окупанти, але все обійшлося…

Зараз Дмитро знаходиться на реабілітації, в тому числі і психологічній. Про хоробрість свою і побратимів говорить спокійно. Про поранення – дуже дозовано, бо сподівається максимально видужати і знову повернутися на службу.

Фото: Валентина Моісеєнко