Війна – це справжнє божевілля: психітар з Харкова про своїх підопічних і ПТСР в українців

Психіатр з Харкова Вадим Мангубі розповів про те, як рятувалися від обстрілів пацієнти з важкими психічними захворюваннями і чому українцям потрібно бути готовими до сплеску посттравматичних стресових розладів після війни.

– У перші тижні війни в нашому психіатричному відділенні був, в деякому сенсі, дурдом, – зізнається Вадим.

За його словами, все перемішалося в один суцільний хаос: пацієнти з мареннями, що на них полює ФСБ, психічно хворі іноземці, малюки з дитячого відділення, жінки в післяпологових психозах, родичі пацієнтів, наші співробітники зі своїми дітьми, котами, собаками.

– У Харкові вже йшли вуличні бої, а ми цією ватагою дружно бігали в бомбосховище і назад, – згадує медик.

І зазначає, що багатьох ПТСР накриє після війни, у когось цей синдром є вже зараз.

Вадим Мангубі, за його словами, спеціалізується на станах, пов’язаних з психозами у потенційно здорових людей. Ці стани наступають раптово: депресія, важкі психози з галюцинаціями.

За словами медика, більшість психічних захворювань не залежить від зовнішніх факторів, але війна – це величезний стрес, який може стати спусковим гачком для рецидиву.

– У перші ж дні війни ми з дружиною приїхали в лікарню і залишилися там жити. Почалися ракетні обстріли, а на вулицях Харкова вже йшли вуличні бої. Ми з колегами медиками закрилися, боялися виходити назовні кілька днів поспіль, – розповідає психіатр.

З ними були і пацієнти, і родичі, які застрягли в комендантську годину, і медичні співробітники з Північної Салтівки з дітьми і тваринами, чиї квартири постраждали від обстрілів. Всіх потрібно було годувати, одягати, переміщати в бомбосховище під час тривог.

Вадим згадує, що після кожного обстрілу в лікарню привозили одну-дві людини, які не витримували і зривалися в психоз.

За словами фахівця, самі собою вибухи, окупація, втрата близьких не є причинами психічного захворювання. Але це остання крапля, яка ламає психологічний захист схильних до психозів людей.

– На нас чекає серйозне випробування, тому що ПТСР зазвичай накриває після війни. І вже зараз ми можемо його відчути, побоюючись гучних звуків, грюкання дверей, вихлопів авто, – пояснює психіатр.

Відомо, що близько 15 млн українців можуть зіткнутися з психологічними і психічними розладами різного ступеня тяжкості. Тому що ця війна відрізняється від інших. Вона – в реальному часі.

За словами медика, соцмережі, відео реальних боїв, справжніх смертей, руйнувань, все це посилює ПТСР у рази. Люди, які сиділи в підвалах, пережили обстріли, досить довго будуть звикати до тиші в мирний час. А серед тих, хто залишилися з інвалідністю, буде багато депресій та інших психічних розладів.

– Дивно, але у відділенні ми вже починаємо реабілітацію ПТСР. І досить фантастичними способами, – розповідає Вадим.

Наприклад, коли волонтери привезли одяг з секонд-хенду, люди ожили буквально на очах: перебирали речі, влаштовували показ мод, дуріли, сміялися. Це була потужна терапія! Пацієнти виходили з прострації, раділи, як діти.

– Вчимося цінувати прості речі, як у заповіді Віктора Франкла. Раділи, коли волонтери привезли теплу піцу. Коли з’явилося паливо, і я привіз шаурму. На Великдень пекли паски. Зараз робимо ремонт, – розповідає лікар.

Вадим зізнається, що дуже пишається своєю командою медиків. В якій є, наприклад, літній лікар, який міг би виїхати за кордон, але замість цього щодня ходив пішки до лікарні, коли не було транспорту.

Це лікарка, яка жила в клініці зі своїм 15-річним сином і бігала відвідувати пацієнтів під обстрілами.

Це постові медсестри, які перші тижні не залишали робочого місця.

Це старша медична сестра, яка, коли не вистачало персоналу, була і за санітарку, і за медсестру, і за маму для хворих дітей, і за буфетницю.

– Ніхто не вважає це героїзмом. Ми просто робили свою справу, – каже Вадим Мангубі.

І цитує слова нашого головнокомандувача Валерія Залужного: нам усім буде важко, але ніколи не буде соромно.

Матеріал підготовлено в рамках Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, ініційованої першою леді України Оленою Зеленською, яка впроваджується МОЗ України разом з партнерами за сприяння ВООЗ.