Вийшов з окупації і взяв медаль ЧС: легкоатлет Андрій Проценко готувався до змагань на городі

Український спортсмен зі стрибків у висоту Андрій Проценко провів в окупації в Херсонській області понад місяць і готувався до чемпіонату світу на городі, за допомогою підручних засобів.

Про це йдеться у матеріалі Української правди.

24 лютого Андрій Проценко опинився в окупації у селі під Херсоном. Після першого тижня шоку спортсмен зумів взяти себе в руки та відновив тренування. Тренуватися довелося на городі за допомогою підручних засобів.

З окупації його сім’ї вдалося вирватися лише через 40 днів. А 19 липня на чемпіонаті світу з легкої атлетики у США він виборов бронзову нагороду, взявши висоту 2,33 метра.

За його словами, завоювати “бронзу” йому допомогла злість на Росію.

– 25 лютого я мав їхати разом із дружиною на чемпіонат України, на Сумщину. 23 лютого, за день до повномасштабного вторгнення, стало відомо, що чемпіонат чомусь скасували. Коли дізнались, що почалась війна, зібрались та поїхали в село, на інший берег, ближче до Криму. Там у батьків була наша донька. Через кілька годин стало зрозуміло, що росіяни вже на мосту, тому кудись виїжджати на той момент не наважились. І врешті провели в селі понад місяць, – розповів Андрій Проценко.

Легкоатлет перший тиждень взагалі не тренувався, адже лише читав новини, та думав, що має бути далі. Коли ж розпочав тренування, то робив це для того, щоб відволіктися від новин про війну.

– Для тренувань я використовував все, що було в мене в селі. Були металеві прути, які встромляли в землю, накривали плівкою та використовували для вирощування ранніх овочів. Я брав ці прути замість спортивних бар’єрів, перешкод, – розповідає Андрій Проценко.

Андрій Проценко для УП

Андрій Проценко для УП

Андрій Проценко для УП

Спортсмен наголошує, що більшість людей у Херсоні налаштовані патріотично, бо бачили в якому стані окупований Крим.

– Мало хто хотів бути в Росії, бо там немає розвитку. Якщо хтось хотів трохи заробити, то більше їхав у Європу і навіть залишався там надовго. Так, в Росію також їхали працювати, але навіть в тій самій Москві ніхто не хотів залишатися, – наголошує український спортсмен.

Андрій Проценко розповів, як він із сім’єю виїжджав з окупованого села, а потім із Херсону.

Російські військові з’явилися в селі через два тижні, там зайняли сільський будинок культури, загнали техніку. Окупанти патрулювали вулиці, шукали українських військових.

Боїв у селі не було, але постійно лунали вибухи зі сторони Херсону. Бувало, що в центр села прилітали ракети.

Коли з’явилась змога виїхати, то спочатку доїхали до Херсону. А вже потім через кілька днів разом зі знайомими поїхали дорогою на Кривий Ріг через Снігурівку.

Андрій Проценко вважає, що спорт не може бути поза політикою, і він це розумів ще до 24 лютого.

– Російські спортсмени мовчать, і це дуже образливо для нас, українців. У них була можливість донести правду, донести хоча б щось до своїх прихильників. Звичайне населення Росії не виїжджає, не бачить світ. Воно довіряє тому, що їм показують по телебаченню. Спортсмени могли б розказувати, який є світ, і що насправді відбувається. Але вони, на жаль, цього не роблять, – говорить український спортсмен.

Фото надані Андрієм Проценком для Української правди