Україна і світ

«Ще не бігаю, але точно буду»: сапер «Гиря» вирішив залишитись на службі після важкого поранення

Воїн 15-ї бригади «Кара-Даг» на позивний «Гиря» до повномасштабного вторгнення працював у правоохоронній системі і мав звання майстра спорту з рукопашного бою.

Історію бійця бригада оприлюднила в соцмережах.

У 2022 році він добровільно долучився до війська. Пройшов шлях від розвідника до командира інженерно-саперного взводу, а під час одного з бойових виходів зазнав важкого поранення та втратив ногу. Нині військовий проходить протезування і готується повернутися до активного життя.

До війни Гиря служив у поліції, а згодом – у Службі судової охорони в Запоріжжі. Коли почалося повномасштабне вторгнення, певний час продовжував виконувати службові завдання, зокрема на блокпостах. Однак уже влітку 2022 року звільнився та вирішив вступити до війська.

«Я думав, ми будемо воювати вдома. Але виявилося, що треба воювати всюди. Бачив по телевізору, як люди зупиняють танки, як наші військові відбивають наступи, знищують ворожі колони. А я сиджу вдома. Тому вирішив: усе, йду у військо», – пригадує Гиря.

Він хотів служити саме в Запоріжжі, адже сам родом із колишнього Пологівського району, частина якого опинилася під окупацією. Через знайомого військовослужбовця потрапив до підрозділу розвідки спеціального призначення. Там виконував різні бойові завдання на Запорізькому напрямку, згодом став головним сержантом взводу.

Спортивне минуле залишалося частиною його військового життя. Гиря постійно возив із собою спортивне спорядження, а позивний, за його словами, закріпився саме через захоплення силовими тренуваннями.

Згодом військовослужбовцю запропонували стати старшим інструктором у четвертому батальйоні. Він пройшов необхідну підготовку, але невдовзі отримав іншу пропозицію — очолити інженерно-саперний взвод. До цього Гиря цікавився саперною справою ще під час служби в розвідці, тож погодився.

Так розпочався новий етап його військової спеціалізації. З часом він побачив результати роботи підрозділу, зокрема випадки ураження противника на мінних загородженнях. Водночас зміни на полі бою вплинули й на роботу саперів: дедалі більше завдань почали виконувати дистанційно, за допомогою безпілотників. Це дало змогу зменшити ризики для особового складу.

Під час одного з бойових виходів на Харківському напрямку Гиря разом із побратимом натрапив на міну. Військовий наступив на неї та дістав важке поранення. Поки побратим намагався допомогти йому, той також підірвався. Обидва отримали тяжкі травми.

«Я впав, потім подивився на ногу — і побачив, що сталося. Болі спочатку навіть не відчував. Побратим Ваня одразу наклав мені турнікет і почав допомагати з евакуацією. Але потім він теж підірвався. Ми вже обоє були поранені, і я накладав турнікет йому», — розповідає Гиря.

Попри власний стан, військові змогли повідомити про підрив і координувати евакуацію. Побратимів урятували. Нині Ваня також проходить відновлення та готується повернутися до строю.

Після поранення Гиря розпочав тривалу реабілітацію та протезування. Йому порекомендували Superhumans Center, де він отримав можливість підібрати протез і працювати над відновленням рухливості.

Військовий поступово звикає до протеза, вивчає особливості ходьби та тренується. Поки що бігати не почав, але налаштований повернутися до спорту. За час лікування він набрав вагу, тож тепер поступово відновлює фізичну форму.

Важливу роль у відновленні відіграла підтримка побратимів. Вони постійно телефонували, цікавилися його станом, а також самостійно організували збір коштів і за три дні зібрали 200 тисяч гривень. За словами Гирі, така увага не дала йому занепасти духом.

«Мені телефонували, думали, що я там у сльозах сиджу. А я відповідав: усе нормально, хлопці. Зараз трохи підлатаємося — і назад. Я взагалі духом не падав», — згадує військовий.

Найважчим у війні Гиря називає втрату побратимів, із якими разом проходив бойовий шлях. За його словами, люди, з якими ділиш небезпеку, поступово стають родиною, тому їхня загибель переживається особливо болісно.

Вдома на нього чекають дружина та донька Марія. Військовий говорить, що роботи для саперів після завершення бойових дій вистачить ще на багато років. Тож він закликає тих, хто розглядає можливість долучитися до війська, не відкладати рішення, а приходити до підрозділу й опановувати необхідні навички.

«Саперам роботи ще на років триста, мабуть. Тому приходьте, ставайте до строю — ми всьому навчимо, допоможемо стати спеціалістами. Будемо робити так, щоб ворогів дохло якомога більше. І нам ще треба жити повноцінним життям», — усміхається Гиря.

Важке поранення змінило його життя, але не позбавило бажання рухатися вперед. Він продовжує відновлюватися, тренуватися та планувати повернення до активного життя. І поки біг залишається наступною метою, Гиря не сумнівається, що зможе її досягти.

«На МіГ-29 вистачає лічених хвилин»: авіатехнік Олег про підготовку літаків в умовах постійної зміни аеродромів
«На МіГ-29 вистачає лічених хвилин»: авіатехнік Олег про підготовку літаків в умовах постійної зміни аеродромів

Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform

Магазин автозапчастин AvtoBot м.Ніжин