«Ми повинні вміти все»: головний сержант Боб про зустріч повномасштабного вторгнення пліч-о-пліч з дружиною та роль сержанта в ЗСУ

Головний сержант Боб служить у 138-й радіотехнічній Наддніпрянській бригаді,
Історію бійця бригада оприлюднила у соцмережах.
На початку повномасштабного вторгнення разом із дружиною, яка також була військовослужбовицею, він діставався до частини після оголошення бойової готовності. За роки служби змінилося його розуміння цінності часу, а найбільшою особистою мрією стало знову побачити родину та повернутися додому.
Ранок 24 лютого 2022 року Боб із дружиною зустріли вдома. Почувши вибухи, зрозуміли, що почалася велика війна. Невдовзі з частини зателефонували й наказали прибути за сигналом готовності № 1.
Подружжя вирушило залізницею, але через пошкоджену інфраструктуру поїзд зупинився. Разом з іншими військовими вони дісталися до траси, де продовжили шлях автомобілем. У машині довелося розміститися вісьмом військовослужбовцям разом із речами.
Після прибуття до частини кожен брався за роботу, яку міг виконати. Дружина Боба одразу пішла до збройової кімнати допомагати готувати боєприпаси, а він із побратимами встановлював великокаліберні кулемети на автомобілі та готував техніку.
«Хто що може, той те й робив», — пригадує військовий.
Згодом Боб зрозумів, що однією з найбільших цінностей є не гроші, а вільний час, який можна провести з близькими. Особливо гостро це усвідомлення пов’язане з історією його матері.
Під час переведення зі 208-ї бригади до 138-ї у військового з’явилося кілька вільних годин. Він зателефонував матері й запитав, чи варто заїхати додому.
Вона попросила не витрачати час на дорогу туди й назад. Боб послухався. Це була їхня остання розмова перед тривалою розлукою: мати залишилася на тимчасово окупованій території, і відтоді він її не бачив.
Тепер військовий шкодує, що тоді не поїхав до неї без зайвих запитань. Цей випадок змінив його ставлення до часу, проведеного з родиною: за можливості він більше не відкладає такі зустрічі.
Окреме місце у його житті посідає сержантська служба. Боб переконаний, що сержант має бути прикладом для особового складу, вміти виконувати різні завдання та брати на себе відповідальність.
«В наш час сержант — це взірець для свого особового складу, для рядового складу, для офіцерського складу. А так, як нас хочуть зробити за стандартами НАТО, то ми чи не боги цієї армії. Ми повинні робити, вміти все», — говорить військовий.
До Дня сержанта Боб бажає побратимам мирного неба, міцності духу та якнайшвидшого повернення додому тим, хто зараз далеко від рідних.
Його власне бажання — знову побачити родину, завершити війну й повернутися до свого дому, над яким майорітиме український прапор.
«Мені хочеться швидше повернути свою родину, закінчити цю війну і поставити прапор України на своєму будинку», — каже головний сержант.






























