«Далі куди? Тільки армія»: 48-річна медсестра з Павлограда розповіла, чому пішла служити до 152-ї бригади

Після роботи в пологовому, реанімації та інших медзакладах 48-річна Зоя з Павлограда вирішила піти до війська. Нині вона служить у 152-й бригаді.

Історію військовослужбовиці оприлюднили у 152-й окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри.

24 лютого 2022 року Зоя збиралася на добове чергування в реанімації. Чоловік щойно повернувся із шахти й повідомив, що почалося повномасштабне російське вторгнення.

Діти залишилися вдома, а жінка поїхала на роботу. Тоді фронт був ще далеко від її рідного Павлограда. З медициною Зоя пов’язала майже все своє доросле життя. У дитинстві спостерігала, як її бабуся-фельдшерка допомагала людям, і сама мріяла стати лікаркою.

Згодом здобула фах медсестри. Працювала у стоматологічній поліклініці, відділенні переливання крові, пологовому будинку та реанімації.

Коли постало питання про зміну роботи, жінка зрозуміла, що хоче спробувати себе у війську.

«Стоматполіклініку я вже вмію, відділення переливання крові пройшла, пологовий будинок пройшла, реанімацію пройшла. Далі куди? Тільки армія», — розповідає Зоя.

Про військову службу вона замислювалася й раніше. Спочатку стримував страх, згодом — відповідальність за маленьких дітей. Коли старша донька стала повнолітньою, Зоя почала серйозніше цікавитися можливостями служби.

Вона розпитувала знайомих військових про їхній досвід, умови та повсякденну роботу. Зрештою вирішила приєднатися до ЗСУ.

Дітям про своє рішення розповіла заздалегідь. Вони хвилювалися, просили матір усе добре обміркувати, однак відмовляти її не стали.

Сьогодні донька та син Зої допомагають українським захисникам. Молодшому, якому 14 років, особливо цікава медицина. Він займається в молодіжній організації «Центурія», цікавиться тактичною медициною та мріє стати військовим медиком.

Сама жінка сподівається, що до його повноліття війна вже закінчиться і синові не доведеться переживати того, через що проходить нинішнє покоління військових.

«За те, щоб мої діти жили у вільній і сильній країні. За те, щоб вони цього не переживали і їм не довелося воювати за власну країну. Найперше і головне — за те, щоб мої діти були щасливі у власній країні», — говорить Зоя.

Своє рішення вона пояснює і тим, скільки щоденної роботи виконують військовослужбовці, які вже перебувають у строю. На її переконання, їм потрібні люди, готові розділити це навантаження.

Якщо вам цікавий мілітарний контент – підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.