Зимовий терор проти України вже забули: роспропаганда вимагає «відплати» за москву

Під час лютих морозів зими 2025‒2026 років росія системно била по українських містах ракетами, дронами і КАБами, ігноруючи пропозиції повітряного перемир’я.
Метою цих терористичних ударів була гуманітарна катастрофа, яка б змусила Україну піти на поступки та задовольнити неприйнятні вимоги московського режиму.
Коли ж, попри надзвичайно сувору зиму, українці не лише вистояли, але й почали завдавати болючих для росії далекобійних ударів, кремлівські пропагандисти заволали про необхідність «ударов возмєздія».
Вкотре звинувачуючи жертву в тому, що вона наважилась захищатися та ще й робить це ефективно, росіяни продовжують відкидати пропозиції повного повітряного перемир’я, які послідовно обстоює Україна.

Українська позиція будується на принципі взаємності, тобто спільній відмові від застосування засобів повітряного нападу по цивільній інфраструктурі, енергетиці, житлових кварталах, лікарнях, освітніх закладах, транспортних і логістичних об’єктах.
Вперше загальні рамки бажаного перемир’я було окреслено ще у березні 2025 року після переговорів України та США в Джидді. Тоді Україна погодилася на негайне 30-денне припинення вогню за умови, що росія також одночасно прийме та дотримуватиметься цього режиму.
На цю пропозицію про перемир’я росія відповіла продовженням повітряного терору. У ніч з 18 на 19 березня 2025 року москва фактично атакувала Україну ударними дронами, які влучали саме в об’єкти цивільної інфраструктури.

ОПИС: У темну пору доби рятувальники ліквідовують наслідки удару по сильно пошкодженій будівлі. Зруйновані перекриття, вибиті вікна та обвалені конструкції свідчать про значні руйнування.
Ще раз українська пропозиція повітряного перемир’я прозвучала у квітні 2025 року. Тоді Україна запропонувала відмовитися від будь-яких ударів далекобійними дронами та ракетами по цивільній інфраструктурі щонайменше на 30 діб із можливістю продовження.
Однак росія знову не лише не погодилась на 30-денне перемир’я, але й зірвала власну пропозицію перемир’я на Великдень — за добу російська армія порушила обіцянку тиші майже 3000 разів.
Саме після цього українська сторона остаточно сформулювала дзеркальну логіку дій: дотримуватися тиші у відповідь на тишу з боку ворога і завдавати ударів у відповідь на російські атаки.

Зима 2025–2026 року чітко показала, чому саме повітряне перемир’я було принциповим для України. Тоді саме росія системно била ракетами і дронами по українських містах, прагнучи спричинити гуманітарну катастрофу.
Вночі проти 23 грудня 2025 року під російським ударом були щонайменше 13 областей України. Тоді росія застосувала понад 650 дронів і понад три десятки ракет. Цей удар напередодні Різдва був спрямований насамперед по енергетиці та цивільній інфраструктурі.
У ніч на 27 грудня 2025 року головною мішенню масованого російського удару став Київ. Тоді росія застосувала майже 500 дронів і 40 ракет, зокрема «Кинджали». Ворог бив по енергетиці, цивільній інфраструктурі, житлових будинках. Цей удар став одним із найпоказовіших прикладів того, як росія поєднує переговорну риторику із силовим тиском на цивільне населення.

У січні 2026 року атаки продовжилися. Зокрема, вночі проти 24 січня 2026 року росія випустила понад 370 ударних дронів і 21 ракету різних типів по Києву та області, Сумщині, Харківщині й Чернігівщині. Головною мішенню була енергетика.
Особливо показовою стала реакція росії на американську пропозицію тимчасово припинити удари по енергетиці на час дипломатії та холодної зимової погоди. Тоді москва відповіла застосуванням рекордної кількості балістичних ракет.
Як наголосив Президент України Володимир Зеленський, росія свідомо використала холод як додатковий елемент тиску на українців. Тобто взимку 2025‒2026 років кремль не просто не прийняв пропозицію повітряного перемир’я, а продовжив масштабувати масовані ракетно-дронові удари по цивільній інфраструктурі.

Після зими 2025–2026 року російська кампанія повітряного терору не припинилася, а лише перейшла в нову фазу — з більшими хвилями дронів, ширшою географією ударів і дедалі помітнішою ставкою на перевантаження української ППО. З огляду на це Україна, не відмовляючись від пропозиції дзеркального перемир’я, також завдавала ударів у відповідь.
Україна пропонувала формулу дзеркальної тиші: якщо росія не б’є з повітря, Україна також утримується від далекобійних відповідей. Якщо ж росія запускає ракети та дрони, то Україна відповідає «далекобійними санкціями».
Найчіткіше це було сформульовано 11 квітня 2026 року в контексті чергового великоднього перемир’я. Тоді Володимир Зеленський заявив, що Україна готова дотримуватися режиму тиші й діяти «виключно дзеркально»: «відсутність російських ударів у небі, на землі та на морі означатиме відсутність наших відповідей».

Наступним важливим етапом став початок травня 2026 року, коли Україна запропонувала режим тиші з опівночі 6 травня. Формально йшлося про ширше припинення вогню, але повітряний компонент був ключовим.
Однак росія продовжила масовані атаки: застосовувала ударні дрони, ракети, авіабомби й артилерію, а за ніч і ранок запустила близько 100 БПЛА по цивільній інфраструктурі, залізниці та енергетиці.
Як пояснив Володимир Зеленський, москва хотіла короткої «тиші» для параду 9 травня, але не збиралася реально припиняти удари. Він нагадав, що Україна неодноразово пропонувала режим припинення вогню, зокрема з 6 травня, однак у відповідь росія продовжила атаки й погрози. Саме тоді у заяві Президента України прозвучала формула: «Якби була тиша — не було б українських далекобійних санкцій».
8 травня Україна підтвердила дзеркальну логіку: російські обстріли, штурми й удари дронами спричиняли українські дії у відповідь, а 10 травня Володимир Зеленський заявив, що за відсутності масованих ракетних та авіаційних атак Україна утримувалася від далекобійних ударів, однак у разі відновлення російських ударів відповідь буде негайною.
Коли 12 травня стало зрозуміло, що відносна тиша так і не переросла у стабільне повітряне перемир’я, після чергових російських ударів «шахедами» й авіабомбами Зеленський наголосив: «Ми пропонували тишу». Однак, оскільки росія продовжила завдавати ударів по українських містах, Сили оборони відповіли і продовжують відповідати своїми «далекобійними санкціями».
Україна пропонувала і надалі пропонує просту схему повітряного перемир’я: якщо росія справді хоче миру, вона мусить негайно припинити удари по Україні всіма засобами повітряного нападу. Якщо ж росія не припиняє атаки, це означає, що її мета не перемир’я, а продовження терору.


























