12 січня Львів попрощається із трьома воїнами

У понеділок, 12 січня, Львів попрощається із трьома військовими, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це Львівському порталу повідомили у пресслужбі мерії.

Володимир Любінський – уродженець селища Розділ Львівської області.

Навчався у Роздільському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Новороздільської міської ради Львівської області. Згодом здобув кваліфікацію техніка-механіка у Відокремленому структурному підрозділі «Львівський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування».

Проходив строкову військову службу у складі Держприкордонслужби України. Працював інкасатором-водієм у Львівській обласній дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк»

Зі слів рідних, Володимир доглядав пасіку, любив шахи та кулінарію. Був добрим і веселим, відкритим до спілкування, надійною опорою для близьких і людиною, яка завжди приходила на допомогу.

У 2023 році став на захист України у складі 116 окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Нагороджений медалями «За службу українському народу»,«Ветеран війни» та бригадною відзнакою «Знак пошани».

У Володимира Любінського залишилися батьки, дружина, син та родина. Йому було 50 років.

Тарас Старовойтов – львів’янин.

Навчався у СЗШ І-ІІІ ступенів № 50 м. Львова, згодом – у Закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж моделювання і ресторанної справи». Працював у сфері обслуговування на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Тарас любив рок-музику та фантастичну літературу, захоплювався реставрацією меблів. Був добрим і турботливим, відкритим до спілкування, неконфліктним, чуйним, працьовитим, світлим і вихованим.

З 2023 року боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 2 окремої Галицької бригади Нацгвардії України.

У Тараса Старовойтова залишилася мати. Йому було 33 роки.

Ростислав Артим – лвів’янин.

Навчався у ліцеї №18 ЛМР. Згодом здобув кваліфікацію слюсаря з ремонту автомобілів та машиніста автомобільного крана у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва». Проходив строкову військову службу. Працював у сфері будівництва, а також тваринником на приватному підприємстві.

Зі слів рідних, Ростислав захоплювався футболом, активно брав участь у змаганнях і разом із командою здобував медалі та кубки. Любив також теніс і більярд. Вирізнявся доброзичливістю та щирою добротою, мав дуже хороше почуття гумору, був товариським і душею компанії. Нікому не відмовляв у допомозі й залишався глибоко віруючою людиною.

З 2024 року захищав Україну на Курському напрямку у складі 103 окремої бригади тероборони імені митрополита Андрея Шептицького Сил ТрО ЗСУ та на Донецькому напрямку у складі 82 окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ.

У Ростислава Артима залишилися мати та двоє братів. Йому було 34 роки.

Відтак чин похорону усіх трьох захисників розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання а площі Ринок.

Поховають Володимира Любінського та Ростислава Артима на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань Nº 87 (вул. Пасічна), а Тараса Старвойтова на Голосківському кладовищі, на полі 34-В.