3 січня Львів попрощається із чотирма захисниками

У суботу, 3 січня, Львів попрощається з чотирма військовослужбовцями, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це Львівському порталу повідомили у пресслужбі мерії.

Валерій Рудий – уродженець села Каплівка Чернівецької області.

Навчався у Каплівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів Хотинської міської ради, а згодом – у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Після досягнення повноліття уклав контракт і проходив військову службу у складі 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ.

Зі слів рідних, Валерій захоплювався спортом та інженерною справою, цікавився комп’ютерними іграми. Вирізнявся спокоєм, неконфліктністю та відповідальністю. Мав інструкторський досвід і охоче ділився власними знаннями та практичним досвідом.

Був учасником Операції Об’єднаних сил у складі 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України. Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів боронив Україну на Дніпропетровському напрямку у складі 46 окремої аеромобільної Подільської бригади ДШВ ЗСУ.

У Валерія Рудого залишилися мати, троє сестер та брат. Йому було 26 років.

Ігор Баїк – львів’янин.

Навчався у ліцеї «Гроно» ЛМР, згодом – у Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський фаховий коледж спорту». Проходив строкову військову службу. Працював директором у ТОВ «Дитячо-юнацька спортивна школа футбольного клубу “Львів”».

Зі слів рідних, Ігор дуже любив футбол і багато років був частиною футбольної спільноти. Вирізнявся чуйністю, доброзичливістю, вірністю своїй справі, справедливістю та відповідальністю; надихав інших власним прикладом і завжди підтримував колег та вихованців, залишаючись на зв’язку й цікавлячись футбольним життям навіть перебуваючи далеко від дому.

Був учасником АТО. Із початком повномасштабного вторгнення став на захист України на Донецькому напрямку у складі 45 окремої артилерійської бригади імені генерала Мирона Тарнавського Сухопутних військ ЗСУ.

Нагороджений відзнаками Міноборони «За сумлінну службу», «Знак пошани» та «Залізний хрест», нагрудним знаком «Учасник АТО», відзнакою «За взірцевість у військовій службі» III ступеня, а також пам’ятною монетою імені Короля Данила Галицького.

У Ігоря Баїка залишилися дружина та син. Йому було 54 роки.

Іван Садовий – львів’янин.

Навчався у Комунальному закладі ЛОР «Львівське училище фізичної культури». Згодом здобув професію техніка-технолога з технології харчування у Львівському кооперативному коледжі економіки і права. Проходив строкову військову службу. Працював інкасатором в АТ «Державний ощадний банк України».

Зі слів рідних, Іван був людиною широких інтересів. Понад 20 років професійно займався спортом, майстер спорту з вільної боротьби; також грав у футбол і був відданим уболівальником футбольного клубу «Карпати». Вирізнявся врівноваженістю, доброзичливістю, комунікабельністю та позитивним ставленням до життя, мав гарне почуття гумору. З дитинства цікавився творчістю, був майстром на всі руки, любив куховарити та подорожувати.

З 2025 року боронив територіальну цілісність та суверенітет держави на Донецькому напрямку у складі 37 окремої бригади морської піхоти Військово-морських сил ЗСУ.

У Івана Садового залишилися донька, двоє синів та дружина. Йому було 52 роки.

Анатолій Дмитрієв – львів’янин.

Навчався у ліцеї №57 імені Короля Данила Львівської міської ради. Згодом здобув фахову освіту у Львівському вищому професійному училищі комп’ютерних технологій та будівництва. Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Анатолій захоплювався риболовлею, збиранням грибів та дзюдо. Вирізнявся доброзичливістю, чуйністю, товариськістю та спокоєм.

У 2023 році став на захист України від вторгнення російських окупантів. Служив на Донецькому напрямку у складі 92 окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка Сухопутних військ ЗСУ.

У Анатолія Дмитрієва залишилися мати, дружина, двоє синів, сестра та племінниця. Йому було 47 років.

Похорон військовослужбовців. Фото: ілюстративне / ЛМР

Відтак прощання з Ігорем Баїком розпочнеться о 9:30 у Храмі Вознесіння Господнього УГКЦ (вул. Широка, 81А).

Чин похорону чотирьох воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають Валерія Рудого, Ігоря Баїка, Івана Садового на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань Nº 87 (вул. Пасічна), а Анатолія Дмитрієва – на Голосківському кладовищі, на полі почесних поховань.