«Російське світло» F-16 з Норвегії: про особливості скандинавських «Бойових Соколів» для України
Частину літаків вже передано, однак, зауважив міністр оборони Королівства Норвегія Торе Сандвік, їхню точну кількість не розголошують з міркувань безпеки.
Про особливості норвезьких F-16 та їхні можливі переваги для України розповідає АрміяInform.
Норвегія є однією з чотирьох держав, які ухвалили рішення про передачу винищувачів F-16. Пів століття тому саме ці чотири країни — Норвегія, Нідерланди, Данія та Бельгія — стали першими європейськими країнами-учасницями програми F-16. 21 липня 1975 року вони спільно замовили першу партію винищувачів F-16, які мали будуватися за ліцензією в Європі.
Для заміни застарілих F-104 Норвегія замовила 74 літаки F-16A/B (одномісні модифікації «A» та двомісні навчально-бойові «B»). Перший норвезький F-16 здійснив політ у грудні 1979 року, а із січня 1980-го до червня 1984 року Королівські повітряні сили Норвегії отримали 60 одномісних F-16A та 12 двомісних F-16B з конвеєра компанії Fokker. Пізніше, у 1989 році, було докуплено ще два двомісні F-16B як заміну втрачених машин.
Перші «Бойові Соколи» надійшли до складу спеціально сформованої у 1980 році для освоєння нового літака 332-ї ескадрильї Королівських повітряних сил Норвегії, розміщеної на авіабазі Рюгге. 1981 року F-16 отримала 331-ша ескадрилья, а 1982 року — 334-та ескадрилья. Останньою у 1986 році винищувачі отримала 338-ма ескадрилья.
Норвегія стала єдиною країною, яка інтегрувала на F-16 власну протикорабельну ракету Penguin (AGM-119). Норвезькі F-16 могли нести дві такі ракети малої та середньої дальності для ураження кораблів. Їх застосовували винищувачі 334-ї ескадрильї, призначені насамперед для захисту норвезького морського узбережжя від агресивних дій з боку радянського, а згодом російського флоту.
Королівські повітряні сили Норвегії активно використовували F-16 у національному повітряному просторі. Головним завданням було патрулювання повітряного простору країни та перехоплення порушників. Норвезькі F-16 неодноразово піднімалися на перехоплення російських стратегічних бомбардувальників і розвідувальних літаків, які наближалися до кордонів Норвегії.
Наприклад, тільки протягом одного дня вересня 2007 року норвежці двічі підіймали пари F-16 для супроводження восьми російських Ту-95МС (Bear за кодифікацією НАТО), які пролітали поблизу північного узбережжя країни в межах міжнародного повітряного простору. Такі чергування швидкого реагування (Quick Reaction Alert) спільно із союзниками стали для норвезьких пілотів регулярною практикою.
Норвезькі F-16 також брали участь у спільній охороні повітряного простору союзників. Зокрема, 2004 року чотири винищувачі Королівських повітряних сил Норвегії були відряджені на Балтійське патрулювання НАТО для охорони повітряного простору країн Балтії, які не мали власних винищувачів.
Норвегія також неодноразово виділяла свої F-16 для місій з патрулювання повітряного простору над Ісландією (Iceland Air Policing) та участі у спільних навчаннях НАТО. У травні 2015 року норвезькі F-16 патрулювали небо Литви в межах чергової ротації місії НАТО разом з італійськими винищувачами Eurofighter Typhoon.
Бойове застосування норвезьких F-16 відбувалось у складі місій НАТО та міжнародних коаліцій. Вперше норвезькі льотчики воювали на F-16 у військовій операції блоку НАТО «Союзна сила» (Allied Force) під час війни в Косово на території колишньої Союзної Республіки Югославія у 1999 році. Королівські ВПС виділили тоді 6 винищувачів F-16A, які завдавали ударів по військових цілях.
З 2002 року окремі норвезькі екіпажі F-16 діяли у складі коаліційних сил в Афганістані під час операції «Нескорена свобода» (Enduring Freedom), а у 2006–2007 роках чотири норвезькі F-16 були розгорнуті на авіабазі Мазар-і-Шаріф. Там вони спільно з нідерландськими F-16 забезпечували підтримку наземних військ НАТО (ISAF) на півдні Афганістану.
Наймасштабніше бойове застосування норвезьких F-16 відбулося під час операції НАТО в Лівії у 2011 році. Норвегія однією з перших підтримала встановлення безполітної зони над Лівією. У березні 2011 року норвезький уряд схвалив відрядження 6 винищувачів F-16AM до Середземномор’я. Норвезький контингент базувався на грецькому аеродромі Суда-Бей на острові Крит і з 21 березня приступив до бойових вильотів.
Норвежці діяли у складі коаліційних сил під час операції «Об’єднаний захисник» (Unified Protector), завдаючи ударів по військових об’єктах лівійської армії. До липня 2011 року норвезькі F-16 скинули близько 600 авіабомб — приблизно 17% від загальної кількості аівабоєприпасів, застосованих силами НАТО. Саме норвезькі пілоти завдали у ніч проти 26 квітня 2011 року авіаудару по резиденції Муаммара Каддафі в Триполі.
Наприкінці 2010-х Норвегія розпочала поступову заміну F-16 на новітні літаки 5-го покоління F-35A Lightning II. Останній виліт норвезького F-16 відбувся 6 січня 2022 року, після чого всі ці винищувачі були зняті з бойового чергування. Норвегія стала першою країною, чий винищувальний флот повністю перейшов на літаки п’ятого покоління.
Перед виведенням з експлуатації норвезькі F-16 підтримувалися в хорошому стані, і більшість із них ще мали достатній польотний ресурс. З огляду на це частину парку було вирішено продати або передати союзникам. У 2021–2022 роках Норвегія домовилася про продаж 32 літаків F-16AM/BM (модернізованих версій) Румунії та ще 12 одиниць приватній компанії Draken International у США.
Після початку широкомасштабної агресії росії проти України 2022 року Норвегія долучилася до міжнародної авіаційної коаліції, метою якої стало посилення Повітряних Сил України сучасними західними винищувачами. 24 серпня 2023 року прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стьоре прибув до Києва й оголосив, що Норвегія приєднається до ініціативи Данії та Нідерландів з передачі Україні літаків F-16.
Норвегія стала третьою (після Нідерландів і Данії) країною, яка пообіцяла передати Україні F-16. На саміті НАТО у Вільнюсі в липні 2024 року норвезька делегація підтвердила, що країна передасть Україні щонайменше 6 винищувачів F-16. У травні 2025 року міністр оборони Норвегії Торе Сандвік підтвердив, що всі обіцяні Україні F-16 будуть поставлені до кінця поточного року.
Повідомляючи про передачу F-16 Україні, норвезькі посадовці неодноразово наголошували на добротному технічному стані своїх винищувачів. Міністр закордонних справ Норвегії Еспен Барт Ейде зазначив, що всі передані літаки будуть «оновлені та в хорошому стані», а також оснащені «новітнім озброєнням».
Норвежці ретельно проводили технічний огляд і регламентні роботи до самого кінця експлуатації F-16, а напередодні консервації 2021 року літаки пройшли необхідні процедури з підготовки до довготривалого зберігання, що спрощує їхнє повернення у стрій для нового користувача. Бойові машини зберігали значний залишковий ресурс і мають сучасне обладнання.
З огляду на суворий скандинавський клімат технічні підрозділи Королівських повітряних сил Норвегії приділяли особливу увагу обслуговуванню планерів і двигунів. Авіабази Будьо та Ерланн розташовані поблизу моря і за полярним колом, тому літаки експлуатувалися за умов низьких температур, підвищеної вологості та частих морозів.
Для захисту від погодних умов більшість F-16 базувалися у спеціальних ангарах. Завдяки ретельному догляду та обслуговуванню на момент зняття з озброєння у 2021–2022 роках норвезькі F-16 перебували в доброму, попри поважний вік авіапарку — це машини випуску 1980-х років, стані.
За десятиліття служби норвезькі F-16 набули низки локальних модифікацій та особливостей. Оскільки Норвегія від самого початку експлуатації входила до програми багатонаціональної модернізації, її літаки багато в чому уніфіковані з бельгійськими, данськими та голландськими F-16. Командування Королівських повітряних сил Норвегії завчасно подбало про продовження ресурсу та модернізацію ключових систем.
Ще наприкінці 1990-х всі наявні тоді у строю літаки F-16A/B пройшли так звану програму модернізації на середині терміну використання — Mid-Life Update (MLU). В результаті норвезькі «Бойові Соколи» отримали позначення F-16AM/BM Block 20 MLU. Це означає, що за авіонікою та озброєнням норвезькі машини відповідають стандартам НАТО кінця 1990-х — 2000-х років і сумісні з більшістю західних систем.
Цей апгрейд оновив бортову авіоніку до новітніх на той час стандартів: було встановлено новий модульний комп’ютер управління бойовими системами, модернізовано радар і прицільно-навігаційне обладнання, а також впровадив сумісність із високоточним озброєнням та стандартами зв’язку НАТО.
Завдяки цьому норвезькі F-16 отримали можливість застосовувати керовані ракети «повітря — повітря» AIM-120 AMRAAM та IRIS-T. Загалом Норвегія стала однією з перших країн, які інтегрували ракету IRIS-T на F-16, оснастивши свої винищувачі цими ракетами та нашоломними прицільними системами для них.
Водночас у норвезьких F-16 є також специфічні місцеві рішення, які відрізняють їх від літаків інших країн. Злітно-посадкові смуги на аеродромах норвезьких авіабаз відносно короткі та нерідко вкриті льодом узимку, тому на всіх норвезьких F-16A були встановлені парашутні гальма — спеціальні гальмівні парашути у хвостовій частині, що допомагають зменшити пробіг під час посадки на слизьких злітно-посадкових смугах.
Таке дообладнання підвищувало безпеку експлуатації в арктичних умовах. Літаки також оснастили ефективними системами проти зледеніння та обігріву агрегатів, розрахованими на політ в умовах екстремально низьких температур. Згодом такі парашути перейняли й деякі інші оператори, але норвезькі інженери проклали шлях цьому нововведенню через потребу діяти із засніжених аеродромів.
Також норвезькі F-16А мають спеціальний бортовий прожектор на лівому борту носової частини літака біля кабіни для підсвічування повітряних цілей у нічний час за умов низької видимості. У Норвегії цю фару жартома називають Russer-lyset — «російське світло», оскільки вона найбільше стала в пригоді під час нічних перехоплень російських літаків у прилеглих до повітряного простору Норвегії зонах.
Стаціонарно встановлений прожектор дозволяє пілоту F-16А на малій відстані освітити борт та крила перехоплюваного літака та, не покладаючись лише на прилади, додатково візуально ідентифікувати ціль. Окрім норвезьких винищувачів, такий прожектор мають також F-16 Королівських повітряних сил Данії. Також такі прожектори у 1980-х роках встановлювали на носову частину F-16 Block 15 ADF (Air Defense Fighter) у США.
Крім того, Норвегія приділяла значну увагу захисту F-16 від ворожих радарів і ракет. Усі норвезькі машини обладнані інтегрованою системою радіоелектронної боротьби AN/ALQ-162 виробництва Northrop Grumman. У 1998 році Норвегія здійснила її модернізацію за програмою Shadowbox II, що підвищило спроможність глушити радари противника з повітря.
Також норвезькі F-16 отримали оновлені засоби зв’язку, сумісні з конфіденційною системою зв’язку НАТО Have Quick та стандарт тактичної мережі передачі даних Link 16, що забезпечує обмін даними з іншими літаками і командними пунктами в режимі реального часу. Це важлива відмінність від оригінальної конфігурації F-16A/B зразка 1980-х років, яка не мала цифрової системи обміну даними.
На озброєнні норвезьких F-16 є весь спектр стандартного озброєння НАТО для цього типу: керовані ракети «повітря — повітря» AIM-9L/M Sidewinder та AIM-120 AMRAAM, керовані авіабомби з лазерним та супутниковим наведенням, касетні авіабомби тощо. Завдяки модернізації MLU і подальшим оновленням програмного забезпечення норвезькі F-16 отримали можливість застосовувати й більш сучасні зразки озброєнь (ракети AIM-120D AMRAAM та IRIS-T, кориговані авіабомби JDAM).
Інтеграція цих систем значно підвищила бойову ефективність літака, наблизивши старі F-16 до можливостей сучасніших модифікацій F-16C/D Block 50/52. Крім того, як уже зазначалось, лише норвезькі F-16 були пристосовані для пуску протикорабельних ракет AGM-119 Penguin, що надає їм унікальну можливість уражати надводні цілі на відстані до 25–30 км.
У цілому, норвезькі F-16AM/BM за рахунок програми MLU та власних вдосконалень залишаються сучасними багатоцільовими винищувачами 4-го покоління, які повністю відповідають стандартам НАТО. Вони сумісні зі спільною інфраструктурою технічного обслуговування та постачання запчастин, що значно спрощує їх передачу Україні.
Для України важливо, що ці літаки зможуть використовувати широкий спектр західного озброєння «повітря — повітря» та «повітря — земля», а також обмінюватимуться тактичною інформацією з іншими західними системами ППО.
Отримуючи норвезькі F-16, Повітряні Сили ЗС України матимуть у своєму розпорядженні перевірені в боях машини, адаптовані до суворих умов експлуатації та оснащені всіма необхідними засобами для ефективної служби.
На окрему згадку заслуговує прозваний «російським світлом» прожектор-шукач, корисний для виявлення, ідентифікації та перехоплення ворожих БПЛА, які можуть бути малопомітними на радарі через малу ефективну площу розсіювання.
Натомість «російське світло» норвезьких та данських F-16 дозволяє освітити повільний безпілотник на значній відстані, що дає пілоту змогу візуально виявити ціль та ефективно її знищити.
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2025-05-22 06:55:00
