Шлях з окупації: як волонтери допомагають українцям виїхати з Херсонщини

РФ на окупованій частині Херсонської області вривається у будинки цивільних, викрадає людей та погрожує вбити. Оскільки люди не хочуть жити в постійному страху, то намагаються виїхати звідти.

Як проходить порятунок людей з окупації – в інтерв’ю журналістці Фактів ICTV Ользі Чайко розповіла речниця об’єднання тимчасово окупованої Херсонщини HUMANITY Ірина-Естер Вратарьова.

Зауважимо, що HUMANITY – це волонтерська організація, яка допомагає людям виїхати з ТОТ.

Про тур в окупацію заради порятунку людей

Перше, що потрібно зрозуміти – тур в окупацію неможливий без штурмової бригади, розповідає речниця.

– В окупації діють волонтери. Але в окупації їх набагато менше – це люди, які допомагають із поширенням інформації та зі збором коштів. На жаль, немає законних механізмів, щоб це робити. Ми отримуємо заявки щодо бажання залишити ТОТ, але із цим є дуже велика складність, тому що майже на всій окупованій території немає зв’язку, – каже вона.

За її словами, людина може чекати на момент, коли з’явиться український зв’язок, ловити його мало не добу в якомусь певному місці, щоб лише подати відповідну заявку. А це ще треба робити так, щоб окупанти не помітили.

Про страхи людей перед виїздом з окупації

Дуже багато людей хочуть виїхати з окупації. Якщо на початку їх від цього кроку зупиняла надія, що війна швидко закінчиться, то через деякий час вона згасла і родини почали пробувати самостійно виїжджати з захоплених міст та сел. Однак тут поставав певний страх через ризики, про які розповідали в окупації.

– Люди були залякані, оскільки, якщо твої родичі в ЗСУ або ти лишав десь проукраїнські коментарі чи були ще якісь ситуації, пов’язані з проявом патріотизму, то виникали певні ризики. Подейкували, що таку людину можуть викрасти або знищити, – розповідає речниця HUMANITY.

До того ж, не менше людей лякала необізнаність, а як виїжджати з тимчасово окупованої території. Інформацію можна було отримати лише з вуст у вуста.

– Ми, у свою чергу, чатуємо і вдень, і вночі, очікуючи цих заявок. Є спеціальні люди, і кожен працює на своєму етапі. Буває це по-різному – може бути терміновий виїзд або підготовка триває декілька тижнів, інколи й більше. Все залежить від того, з якою історією ми маємо справу, – розповідає Ірина-Естер Вратарьова.

Про підготовку людей до виїзду

Волонтерська організація HUMANITY готує людей і розповідає їм, що на них може чекати на фільтрації. Це робиться для того, щоб вони давали інформацію розумно й обережно і таку, що не стане для ворога тригерною.

– Тому що були випадки, на жаль, коли окупанти думали, що людина коригувальник, якщо у неї в телефоні є фото будинку, а це всього лише їхня оселя на знімку. І взагалі кожен українець для них потенційний зв’язківець, який може надати координати тощо. Це доходить інколи до абсурду, тому що підозрюють навіть якусь стареньку бабусю, яку треба пожаліти і відпустити. Але маємо те що маємо, – каже Ірина-Естер Вратарьова.

Фото: Getty Images

Вона наголосила, що насправді навіть не потрібно бути “гучним” патріотом, людину можуть запідозрити у тому, що вона зв’язківець лише на національній основі. Тобто, якщо вона має українське походження, то вже є потенційним ворогом для окупантів.

– Тому абсолютно всі, хто виїжджає, має зв’язатися або з нами, або з будь-якими іншими волонтерами, яким довіряє для того, щоб ми просто розповіли, як готуватися до виїзду. Пам’ятайте, що окупанти можуть причепитися до чого завгодно, і співробітники ФСБ якраз ті, хто працює саме в рамках цього завдання.

Зараз, на жаль, практично всі змушені брати російський паспорт, і ми наполягаємо, щоб люди робили це, адже головне – зберегти своє життя і своїх близьких в окупації, а в Україні цей папірець все одно нічого не означатиме, – зауважує Ірина-Естер Вратарьова.

Про причини збільшення кількості охочих виїхати

Звісно, в окупації з перших днів несолодко, але зараз це стає дедалі нестерпнішим. Річ у тім, що терор наростає – людину можуть просто з вулиці викрасти або увірватись до її будинку, вчинити обшук. До того ж, ускладнюють життя і постійні обстріли, а також те, що у частині міст і сіл немає опалення, світла та зв’язку. Крім того, після підриву Каховської ГЕС, внаслідок чого були затоплені території області, є величезні проблеми з водою.

– Є місця, куди просто підвозять воду, але це технічна вода, з якої ти дитині нормально нічого не приготуєш. Люди зрозуміли, що у таких умовах неможливо більше жити, – каже речниця волонтерської організації.

Складніше вивезти з окупації маломобільних та зовсім стареньких людей.

– І дякуємо тим, хто нас знаходить і просить про допомогу. Оскільки справді є можливість це зробити. Також у людей величезні проблеми з грошима, і вони не знають, що ми можемо зробити це безкоштовно. Тому важливо скрізь розповідати, що є така опція, – говорить Ірина-Естер Вратарьова.

Звичайно, є певний відсоток ситуацій, десь від 5 до 10%, коли вивезти з окупації не виходить.

– Але попри великі складнощі, ми продовжуємо працювати з людьми задля того, щоб вони опинились на безпечній території, – додає речниця.

Про волонтерів

Волонтери не виїжджають та не заїжджають в окупацію, вони там перебувають постійно. Вони ризикують життям, своїм здоров’ям там, на непідконтрольній території, задля порятунку інших.

– Виїхати з окупації і повернутися туди знову – дуже складно та ризиковано. Інколи бувають наївні звернення – “Можна ми з’їздимо на підконтрольну Україні територію, подивимось, якщо все добре – ми залишимось”. Ми пояснюємо, що, можливо, один-два рази у когось це і вийде, але здебільшого така людина викличе багато підозр у окупантів і може попрощатися зі свободою або навіть життям після прибуття на загарбану територію, – додає Ірина-Естер Вратарьова.

Про шлях з окупації

Шлях з окупації займає до 6 днів.

Для кожної історії це дуже індивідуально. На певних етапах працюють різні люди – одні допомагають з документами, хтось – з іншими моментами.

Фото: УНІАН

– Складнощі з виїздом з окупації, звісно, є, але обрати більш безпечне життя та звернутися до волонтерів треба особливо, якщо  родина має маленьких дітей. Вони не мають зростати без дитинства, а дитинства там немає, – говорить речниця волонтерської організації.

Насамперед основна проблема, яка виникає під час виїзду з окупації, – це поганий зв’язок або взагалі його відсутність. Через це навіть зриваються певні виїзди.

Про настрої окупантів на Херсонщині

Ворог на окупованих територіях досі вірить, що українці раді приходу РФ на нашу територію.

– Я можу сказати і це моє виключно суб’єктивне враження, що на початку окупації росіяни дійсно вважали, що їх зустрічатимуть з квітами і піснями, бажано радянськими. І вони досі (для нас це загадка) наївно думають, що українцям цікаве повернення в цей зомбосовок.

З цієї причини вони нав’язують свій наратив про те, що РФ – це країна-переможець. Росія навіть маленьким дітям через створення мілітарних таборів нав’язує власну ідеологію, – розповідає Ірина-Естер Вратарьова.

Та попри це навіть малеча знає, хто насправді ворог. Щоби нове покоління розуміло це, волонтери постійно ведуть патріотичну роботу там, в окупації. Наприклад, вони влаштовують свята у підпіллі для діток, де читають вірші українською мовою. За її словами, діти навчені не казати ворогу свої справжні думки щодо України заради збереження власного життя. Вони знають про небезпеку висловлювання правди там.

Коли ворог побачив, що наративи не спрацьовують, то вдався до терору – залякування, обшуків тощо. Тож, коли в Інтернеті з’являється інформація про садочки, де в радянських військових костюмах малята читають проросійсько-патріотичні вірші, не варто сприймати її буквально. Ми маємо розуміти – що більшість із батьків цих дітей перебувають під величезним тиском там, в окупації. Таким людям погрожують, що їхніх дітей викрадуть або взагалі вб’ють.

Це, звісно, не скасовує того, що є певний прошарок “нехороших людей” там, десь 5% чи 10%, які можуть підтримувати Росію. Однак ці колаборанти через критичну ситуацію на лівому березі Дніпра дуже давно втекли до Криму.

– І дуже важливо щодо переміщених осіб не поширювати дурниць, що вони ждуни. Треба розуміти, якщо люди не могли довго звідти (з окупації, – Ред.) виїхати, то у них, найімовірніше, не було такої можливості, не було інформації або це було дуже небезпечно і вартувало б їм життя на початку окупації, – наголошує речниця.

Ризики в окупації

За словами Ірини-Естер Вратарьової, в окупації зараз набагато гірше, ніж у Росії. Хоча люди в країні-агресорі практично не мають прав, там більш безпечне життя, без цілодобових обстрілів. До того ж, на окупованій частині Херсонщини, зокрема на Лівому березі, немає швидких, по всьому регіону відсутні пожежні машини, тож, якщо прилітає у будинок, він просто згорає.

Фото: Поліція Херсонської обл

– Якщо людина зазнає поранення і свої можуть довезти її до лікарні, і якщо взагалі збережена ця лікарня – то окей. Проте у лікарні, якщо це якась бабуся або дідусь, наприклад, до того ж з дуже проукраїнською позицією, без російського паспорта, навіть можуть не надати відповідну медичну допомогу, просто відмовити. Тобто це може вартувати людині життя.

Ми якоїсь зіткнулися з такою ситуацією, коли через відсутність російського паспорта у медичному закладі відмовили у лікуванні. Це сталося з багатодітною мамою. У дитини було запалення апендициту, і її не хотіли брати до лікарні, тому що матір не мала російського паспорта. Тоді під ризиком смерті опинилася маленька дівчинка! Слава Богу, що зрештою її все ж таки прооперували, коли вона вже була на межі життя та смерті, – згадує речниця.

А після цього ще краще – малечу не хотіли віддавати назад матері, а мали намір відправити до Росії, мотивуючи це тим, що мати погано виконує свої батьківські обов’язки.

Про тварин в окупації

Є в окупації і люди, яких можна назвати Ноями або святими, янголами. Їм дають різні імена. Вони залишаються одні на цілій вулиці або навіть у цілому селі, у невеличкому містечку. До них сходяться тварини від господарів, які або загинули, або поїхали, на жаль, залишивши своїх чотирилапих друзів.

Фото: Depositphotos

– Там є і велика свійська худоба, наприклад коні, а також котики, песики. Всі вони, як птахи, зграями злітаються до цих будинків до цих святих людей, які годують тварин. Але, звичайно, ситуацію погіршують постійні обстріли, до того ж, росіяни полюбляють жорстоку гру – розстрілювати тварин.

І під приціл їхньої зброї потрапляє не лише великий собака, що може становити загрозу, а і звичайний бідний кіт, кізонька. Загалом це може бути будь-яка тварина, яка порадує їх своїми муками. Бо це садисти, для них жорстокість – це розвага, тому що будь-якого іншого варіанту людяної розваги у них просто не передбачено в наборі налаштувань. Це монстри! – каже волонтер.

Про порятунок тварин з окупації

Попри те, що волонтерська організація HUMANITY практично не має бюджету і першим їхнім завданням є порятунок людей, вони все ж почали вивозити бідних тварин з окупації.

– Ми вирішили спробувати, це досить важко, оскільки тварини долають дорогу з окупації протягом 6-7 днів! Це справді непросте завдання, і тварин так само важко випускають з окупації, як і людей. Бідні тварини теж проходять фільтрації та кордони. Звичайно, допитати тварину важко, але у неї мають бути певні щеплення, а з 1 січня – ветеринарний паспорт російського зразка.

Тож із початку цього року тварин вивезти з окупації стало ще важче.

– Але оскільки ми зрозуміли, що тварини страждають не менше, ніж люди, ми потихеньку їх вивозимо на підконтрольну Україні територію, це потребує від нас ще більшої роботи. Дуже мрію, щоб для кожного котика, песика тощо, яких ми евакуювали, знайшовся свій люблячий господар. І у нас є приклади для натхнення – є навіть вивезений кінь, у якого з’явились власники.

Найближчим часом HUMANITY планує вивезти приблизно 100 тварин з окупації, тож Факти ICTV бажають, щоби все вдалося і з окупації вийшло врятувати якомога більше людей та тварин.