Зброя перемоги М1А1 Abrams: Снаряди з ураном, газотурбінний двигун та англійська броня: огляд американського танка

Історія виникнення M1A1

У 1970-х роках США почали розробляти новий основний бойовий танк для заміни застарілих танків M60 Patton. Результатом цієї роботи став M1 Abrams, який був прийнятий на озброєння в 1980 році. Названий на честь генерала Крейтона Абрамса, командувача під час війни у В’єтнамі, танк M1 відзначався використанням композитної броні (Chobham), високою рухливістю завдяки газотурбінному двигуну і 105-мм гарматою M68A1.

Для зниження ризиків було вирішено розробляти танк за класичною схемою з екіпажем з 4 осіб та гарматою високої балістики як основним озброєнням. Розглядали кілька варіантів озброєння: 105-мм нарізну гармату M68, британську 110-мм гармату та німецьку 120-мм гладкоствольну гармату. 110-мм варіант відхилили, а 120-мм вважали ризикованим, тому залишили 105-мм гармату з можливістю заміни на 120-мм пізніше.

Під час розробки прототипів дві компанії керувалися такими основними вимогами:

• максимальна бойова маса — 58 тонн;
• максимальна ширина — 3,66 м;
• значне покращення у всіх сферах порівняно з танком M60;
• дотримання стандартів армії щодо надійності та готовності;
• максимальна вартість танка — $507 тисяч (у перерахунку на 1970 рр.).

Головні характеристики Abrams

Корпус і башта танка M1A1 Abrams мають зварну конструкцію. Основний матеріал для зовнішньої броні — сталь за стандартом MIL-A-11356. У передніх частинах корпусу та башти, а також у бокових частинах башти використовується багатошарова броня на основі англійської броні «Чобхем». Верхня лобова деталь корпусу — це 50-мм сталева плита.

Основні характеристики бронювання:

• Модифікація M1 (1980): лоб башти — 400-420 мм від ОБПС / 800 мм від кумулятивних снарядів (КС), лоб корпусу — 360 мм від ОБПС / 700 мм від КС.
• M1A1 (1984): башта — 450 мм від ОБПС / 900 мм від КС, корпус — 360 мм від ОБПС / 700 мм від КС.
• M1A1HA (1988): башта — 550 мм від ОБПС / 1050 мм від КС.

Важливим елементом безпеки є наявність вибивних панелей, що дозволяють запобігти вибуху в разі пожежі боєкомплекту. Деякі модифікації танка також оснащені системою активного захисту Softkill для протидії керованим протитанковим ракетам.

З 1985 року танки Abrams озброюються 120-мм гладкоствольною гарматою M256, що використовує унітарні снаряди з частково згоряючою гільзою, зокрема бронебійні підкаліберні та кумулятивні снаряди.

Через великий діаметр гільз боєкомплект на M1A1 зменшено до 40 пострілів. Додаткове озброєння включає 7,62-мм кулемет M240, встановлений з гарматою, ще один такий кулемет біля люка заряджаючого, а також 12,7-мм кулемет M2 на командирській башті. Танк також оснащений димовими гранатометами для постановки димової завіси.

Однією з найважливіших особливостей M1A1 є його система управління вогнем від компанії Hughes Aircraft. Прицільна система містить лазерний далекомір і тепловізійну камеру. Командир танка може використовувати резервний телескопічний приціл та керувати зенітно-кулеметною установкою (ЗКУ) закритого типу.

На танки Abrams ставлять газотурбінні двигуни. Як порівняти з дизельними, вони мають меншу масу, простішу конструкцію, більш надійні та можуть працювати на різних типах палива. Водночас їхня система очищення повітря займає втричі більше місця, а ще суттєво зростає витрата палива. Із середини 1990-х років танки Abrams оснащуються допоміжними силовими установками, які забезпечують електроживлення без використання основного двигуна протягом 7,5–8 годин.

Застосування Abrams на полі бою

M1A1 вперше були використані в бойових діях під час операції «Буря в пустелі». У кампанії зі звільнення Кувейта від іракської окупації було використано понад 1800 танків, зокрема 594 танки M1A1HA та 1178 M1A1. Іракська армія мала близько 1000 танків Т-72. Танки Abrams мали значні переваги завдяки сучасній прицільній системі, кращій підготовці екіпажів і використанню уранових боєприпасів. 26 лютого в бою з іракською дивізією «Таувахальна» танки Abrams знищили 24 Т-72, втративши лише 4 своїх.

В іракській війні танки Abrams теж активно використовувалися, але стиль їх застосування значно відрізнявся від попереднього конфлікту. Протягом першого місяця боїв 151 танк зазнав пошкодження, а 2 були знищені. До лютого 2005 року 70% танків Abrams у Іраку зазнали пошкоджень, з яких 80 машин не підлягали відновленню.

У 2011 році в Афганістані розгорнули танкову роту (14 машин) 1 танкового батальйону морської піхоти США.Танки використовувалися для виявлення противника, але їхнє застосування було епізодичним через рельєф місцевості.

Під час війни проти терористів «Ісламської держави» іракській армії передали 140 танків M1A1, але до кінця 2014 року в строю залишилося лише 40. А в червні 2018 року іракці почали замінювати їх на російські Т-90.

Українські ж танкісти особливо відзначають низку переваг Abrams: це високоякісні тепловізійні приціли, точність вогню, маневреність і надійна стабілізація гармати. Попри значну вагу — понад 60 тонн, цей танк демонструє відмінну керованість на полі бою.

Завдяки своїм можливостям Abrams ефективно знищує ворожу техніку і піхоту, постійно адаптуючись до нових умов сучасної війни. У сюжеті на каналі Армія TV екіпаж Abrams із 47 механізованої бригади згадує випадок, коли їм довелося добивати ворожий Т-62 після того, як його вивів з ладу FPV-дрон. Це яскравий приклад синергії між різними видами озброєння на полі бою.

Серед недоліків танка танкісти відзначають відсутність додаткової броні на деяких критичних ділянках. Проте ці нюанси не знижують його боєздатності, що демонструється в успішних операціях.

Лілія Борщенко для АрміяInform

Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2024-11-01 06:44:17