Андрій Кулібаба: «На третій рік війни загальна підготовка виглядає, як повна п**да»

Військовослужбовець ЗСУ, член Громадської ради доброчесності Андрій Кулібаба про базову загальновійськову підготовку в українській армії:

«На 3-ій рік війни загальна підготовка виглядає як повна п**да»

Короткий аналіз та рекомендації за підсумками збору даних щодо досвіду проходження БЗВП.

***

Все очікувано погано, адже збір відгуків відбувся через те, що я чув від побратимів, друзів, яких особисто вмовляв та запрошував до лав ЗСУ, а також із соціальних мереж від реальних людей, які пройшли БЗВП.

У навчальних центрах спостерігається профанація навчального процесу: не надається необхідний набір знань та навичок, і водночас усе це відбувається у жахливих умовах, що сприймаються як норма. Найбільше демотивує людей, які йдуть до армії, те, що потрапивши до НЦ, до них перестають ставитися з повагою — це проявляється у комунікації, забезпеченні, умовах проживання, навчанні та тренуваннях.

***

Виділю одразу основну проблему, яка впливає на все: погана організація управлінських процесів. Це стосується і побутових умов, і навчання, і загальної атмосфери, в якій опиняються нещодавно мобілізовані.

Ця проблема включає відсутність належного менеджменту, безвідповідальність тих, хто приймає управлінські рішення, а також брак контролю та ефективної зовнішньої перевірки.

Наразі бачу такі можливі кроки для вирішення цієї ситуації:

1. Запровадження незалежних інспекцій. Підрозділ або департамент, створений виключно для контролю, має забезпечувати виявлення недоліків у роботі НЦ: від організації побутових умов, навчального процесу до ставлення до особового складу. Можливо, доцільно створити незалежні комісії з цивільних та військових, які проводитимуть перевірки навчальних центрів без попередження. Це дозволить побачити реальний стан речей і уникнути “наведення порядку” лише під час офіційних візитів.
2. Впровадження системи зворотного зв’язку. Необхідно створити платформу для анонімного або відкритого зворотного зв’язку від військовослужбовців, що проходять навчання. Це дозволить контролювати якість навчання, умов проживання та виявляти порушення з боку адміністрації НЦ. Важливо, щоб доступ до цих даних мали лише уповноважені особи, які здійснюють контроль і нагляд за НЦ. Додатково можна організувати анонімні внутрішні опитування в навчальних центрах як засіб саморегуляції та покращення роботи НЦ без зовнішнього втручання. Результати цих опитувань мають бути доступні контролюючим підрозділам із п.1 за їхнім запитом.
3. Робота з кадрами. Безкарність та формальне ставлення до завдань є ключовими факторами низької якості підготовки. Необхідні реальні заходи проти імітації діяльності: впровадити чіткі санкції для інструкторів та керівництва, які допускають формальність у навчальних заняттях або свідомо занижують їхню якість. Санкції можуть включати позбавлення премій, службові розслідування і, якщо необхідно, кадрові зміни в НЦ, залежно від ситуації.
4. Моніторинг через технології. Використання електронних систем звітності дозволить замінити паперовий обіг та забезпечить прозорість. Наприклад, інструктори можуть вести електронні звіти про проведені заняття, а солдати — оцінювати їхню ефективність. Доступ до цих даних має бути у контролюючих підрозділів.
5. Чіткі стандарти та KPI. Наразі немає чітких вимог до роботи НЦ, хоча існує завдання — забезпечити кожного, хто приєднався до Сил Оборони, відповідним ВОС. Немає ані вимог, ані мотивації для тих, хто виконує це завдання саме надати навички та навчити військових, зробити їх ефективним під час виконання бойових задач, та підвищити їх рівень виживання . Тому мають бути встановлені чіткі стандарти та показники ефективності (KPI), що охоплюватимуть побутові умови, якість харчування, рівень задоволення учасників навчального процесу, тренування, засвоєння практичних навичок, а також наприклад відгуки від бригад, до яких потрапляють рекрути.

Важливо: пов’язати відповідальність командирів і керівників навчальних центрів із дотриманням стандартів та виконанням KPI. У разі невідповідності стандартам має бути накладене стягнення, позбавлення премій, службові розслідування і, якщо необхідно, звільнення з посади.

Деталізована проблематика за напрямками.

1. Проблеми з побутовими умовами. Респонденти вказують на низку серйозних проблем у побуті під час проходження базової загальновійськової підготовки (БЗВП):

– Погане харчування, що відзначали більшість респондентів.

«Найчастіша м’ясна страва сосиски низької якості. Їли їх коли не було власних запасів. Яєць не було взагалі. Риба – інколи давали по 2 шпроти».

«Жахлива їжа котра готувались при ігноруванні всіх санітарних норм, що спричинило хвилю кишечних захворювань у ОС».

– Обмежені можливості для підтримки особистої гігієни, зокрема відсутність регулярного доступу до душу, який часто надається лише раз на тиждень, та можливості пратися.

«помитися можна лише в бані двічі на тиждень, до якої йти десь 30 хвилин, ще майже годину стояти в черзі, і запускають 25 голих мужиків в приміщення де всього 4 душових розбризкувача. І кожен має 1-2 хвилини, щоб помитися. І потім ще 30-40 хвилин збиратися і йти назад».

«душ 1 раз на тиждень»

“Душем, який був збудований користуватись заборонено, наш взвод збудував свій.Прання або руками або якщо пощастить в пральній машинці (вони просто стояли і користуватись ними ротний заборонив – зі слів персоналу) за весь час бзвп вдалось попрати речі не руками 3 рази, 1 з них за пачку сигарет.”

– Брак належних місць для проживання, а також переповненість житлових наметів, що знижувало комфорт і прямо впливало на здоров’я рекрутів.

«Погані умови проживання, це був перехідний період, коли опалення вже не було, а тепло ще не було. На взвод у 30 людей від 5 до 7 людей постійно були відсутні за станом здоров’я. Хвороби були такі, яких би не було якби особовий склад спав сухому та теплому приміщенні».

«Жили 35 чоловік в наметі, який розрахований на двічі меншу кількість людей».

– Недостатньо електрики або її повна відсутність на локаціях, що впливало на побутовий комфорт і можливість користуватися електроприладами.

«Відсутність постійної електрики на локації»

2. Підготовка та навчальний процес.

– Програма підготовки розрахована на короткий термін, і її недостатньо для якісної підготовки. Окрім того, велика частина часу витрачалася на будь-що, але не на реальне навчання.

«+/-20% пар пропустили через наряди. В освітньому процесі передбачали час на самостійне опрацювання, але ми замість того розганяли калюжі мітлами».

«Заняття з такмеду було лише 1день. Приїжжали зовнішні інструктори. Якість викладання була чудовою. Але вважаю, що 1 день занять за все БЗВП це вкрай мало».

– Імітація діяльності: Велика частина занять зводилася до імітації навчального процесу. Респонденти мали відчуття, що тренування проводилися лише для «галочки», а не для реальної підготовки до бойових дій. Це була одна й з найчастіших відповідей, по відгуках.

«примусова фізична праця, багато нарядів, в тому числі і неофіційних, переривання стрільб, або занять командою в рацію нашому інструктору «Та ви заєбали, давайте вже згортайтесь»), багато невикладеного матеріалу, який є в програмі, нереально слабка база по тактичній медицині».

«За весь час навчання ми вистріляли максимум три магазини».

Залучення рекрутів до робіт, та іншого роду дій, які вилучали, їх з освітнього та тренувального процесу.

«Нестача інструкторів, неузгодження їхніх дій, надмірний перекос у залученні курсантів до суспільно-корисних завдань (“їбашок”)»

«Наряди – це окрема історія. факт того, що вас знімають з навчань для того, щоб ви постояли на шлагбаумі, і не дають можливості дослухати пропущених занять – приклад похуїзму. Ми так пропустили Кропиву, у нас було менше урбана, не було розвідки. Інші взводу пропускали медицину».

– Респонденти часто скаржилися на малу кількість інструкторів, а також на те, що частина з них не мали бойового досвіду, що негативно впливало на якість навчання.

– «Так як навчальний склад без бойового досвіду, немає розуміння як і до чого готувати людей»

«На нашу навчальну роту (220 людей) було 5-6 сержантів-інструкторів. Але не всі вони були присутні на заняттях. Це виливалося в моменти, коли один інструктор проводив «навчальну лекцію” на 220 людей. Що однозначно впливало на якість матеріалу. Бо банально було нічого не чутно.

«Один інструктор на 36 людей. Більшу частину часу просто “тактично пройобувались в лісі. Навчання заточене на “перевірку”, імітація навчання коли були перевірки».

– Погана, або взагалі відсутня матеріально-технічної база.

“перебравши матеріальну базу по такмеду., виявилося що є 6 турнікетів, пару бандажів та порвані ноші. Пізніше виявилося що це було не критично, бо в навчальному центрі прослухали курс по такмеду прослухали тільки 2 з 4 взводу.”

“Відсутня елементарна навчальна база. Немає тих самих макетів гранат та мін і зброї. Відсутня хоча б теорія по маскуванню, дронах, протитанкових засобах.”

– Застаріла навчальна програма, яка не охоплює сучасних реалій війни.

“Таке враження, що матбаза і програма з 1980-х років не оновлювались…”

“Могли б планшет з кропивою показати – нею кожен користується. відсутність модулів по РЕБ (дуже важливо зараз), реагування на БпЛА”

– Необхідність покращення відношення до майбутніх військових та врахування індивідуальних потреб учасників, а саме вік, фізичний стан, стан здоров’я, а також що важливо стать.

3. Взаємодія та ставлення.

Рекрути неодноразово стикалися з психологічним тиском та поганим ставленням з боку командирів.

«…на кожному кроці військовослужбовця змушували відчути себе м’ясом та безправним майном…»

«Ставлення до мобілізованих як до худоби, відбирали мобільні телефони, не було можливісті побачень з сім’єю більше ніж на 25хв і то не кожну неділю. Могли не пустити, навіть якщо до людини їхали через всю країну»

– Існування заборон та обмежень, не пов’язаних із дисципліною, які є засобом тиску та пригнічення. Так, обмеження мають бути, всі ми розуміємо безпекові нюанси, але це має бути в міру, і без надмірності.

«Постійне обмеження свободи у вільний від занять час навіть на території містечка – в чіпок не можна, в спортзал не можна бо хтось там украв улюблену гирю мпзшника»

«Також у всіх в транзиті забрали паспорта та телефони. Паспорти, щоб не втекли. А телефони – “щоб не скаржилися на гарячу лінію МОУ».

Окремо хочу виділити:

– Питання перебування рекрутів, які планово мають навчатися за кордоном, але до того, як буде набрана група, перебувають у навчальних центрах. Окремі люди можуть затримуватися в НЦ на період трьох тижнів і більше, причому з ними не проводяться жодні навчальні та тренувальні процеси. Таким чином, людина перебуває у поганих умовах, виконує господарські роботи, витрачаючи час, співмірний усьому курсу БЗВП, але жодним чином не залучена до підготовки та навчання.

– Залучення на посади інструкторів колишніх рекрутів відразу після БЗВП. Це робить роботу таких інструкторів абсолютно відірваною від реальності через відсутність досвіду роботи у будь-якому напрямку, а також підриває авторитет у рекрутів, які не сприймають інструктора як реальне джерело знань та досвіду.

4. Оцінка змін у часі.

Аналізуючи вказані людьми періоди проходження БЗВП, зробив висновок, що проблеми здебільшого залишалися сталими, незалежно від періоду проходження підготовки.Це свідчить про відсутність позитивної динаміки, відсутність системи контролю якості, та системні проблеми, які потрібно вирішувати на рівні політики підготовки.

Загальні рекомендації:

1. Поліпшення побутових умов: Встановити систему моніторингу та контролю задля забезпечення належних умов харчування, проживання та гігієни.
2. Оптимізація навчального процесу. Збільшити час на підготовку, підвищення рівня підготовки шляхом покращення матеріальної бази та залучення більшої кількості інструкторів з бойовим досвідом для більш індивідуального підходу, та передачі реальних навичок.
3. Системний підхід до управління. Впровадити регулярні перевірки та систему зворотного зв’язку щодо якості підготовки та побуту. Забезпечити відповідальність за неналежну організацію процесів.
4. Партнерство та залучення ГО. Широке залучення інструкторів та тренерів з громадських організацій та благодійних фондів, навіть на рівні підписання контрактів щодо надання освітніх послуг, включно з використання сторонньої матеріально-технічної бази.
5. Ставлення до учасників: Проводити додаткові тренінги для керівного складу, щоб поліпшити ставлення до солдатів, і приділяти більше уваги їхнім індивідуальним потребам.
6. Матеріально-технічна база. Оновлення матеріально-технічної бази, зокрема пошук та забезпеченням обладнанням для тренувань та практичних занять, щоб краще підготувати військових до реальних бойових умов. Визначити оновлення МТБ, як одним з КРІ для керівництва НЦ.

***

Про те, що відбувається, всі знають, а висновки очевидні. Але, як показує життя, очевидні речі треба проговорювати частіше, ніж хотілося б, бо за очевидністю часто ховаються наша сліпота й байдужість».

Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.

Фото: соцмережі Андрій Кулібаба