Масові розлучення у війну: що каже статистика і які причини

Зростання кількості розлучень – це характерна ознака третього року повномасштабного вторгнення РФ. Зараз розірвань шлюбу в Україні удвічі більше, аніж було на початку, і навіть більше, ніж було до 24 лютого 2022-го. Про це свідчать цифри.

Статистика розлучень в Україні

За даними Опендатабот:

• І півріччя 2022 року – 7 632 розлучень;
• І півріччя 2023 року – 10 261
• І півріччя 2024 року – 15 578.

Для порівняння: за І півріччя 2021 року зафіксовано 13 153 розірвань шлюбу.

Чому це відбувається саме зараз – пояснюють психологи, соціологи та юристи.

Розлучення під час війни: головні причини

– Щодня статистика розлучень зростає. І я би сказала, що до кінця третього року великої війни ця статистика буде ще більшою. Перші пів року люди намагалися триматися, тому що всі були шоковані, не знали, як із цим жити далі, у наступні пів року вже почали звикати до цих умов.

Половина тих, хто хотів розлучитися, – зробили це в перший рік повномасштабної війни, на другий рік війни це зробили ті, хто просто вирішив, що вони залишаються за кордоном, наприклад, знайшли роботу, чи там діти облаштувалися в садочку, в школі, в інституті, і вони не бачать сенсу зберігати свої шлюбні відносини в Україні, – пояснює адвокат із розлучень Ірина Бовтік.

За її словами, решта вже зараз прийшли до такого ж рішення, а причини різні – війна, втома, старі конфлікти і, звісно, ж розлука через масштабну міграцію.

– На жаль, відстань… Ми знаємо, що дуже багато жінок із дітьми повиїжджали або жінки повиїжджали, чоловіки залишилися, деякі пари продовжують стосунки, але, на жаль, дуже багато й ні.. І чоловіки теж ініціюють розлучення, бо створюють тут, в Україні, нові родини, – каже Бовтік.

Вона зауважує, що чоловіки це роблять, якщо жінки не хочуть повертатися, і навіть не приїжджають на зустрічі, щоби діти побачили батька.

– Жінки з-за кордону теж навіть не повертаються, вони ініціюють розлучення за кордоном, – додає юристка.

Кожен випадок унікальний, але війна вплинула на всіх, каже адвокат. Є випадки, коли дружина ставить ультиматум: або ти виїжджаєш яким хочеш шляхом, або я тут знаходжу когось іншого. Але ж є багато чоловіків, у яких принципова позиція – вони не бажають виїжджати з України, тим паче нелегально, до дружин і дітей.

– На жаль, якщо раніше пару тримали спільні діти, якісь кредити, то зараз починають розлучатися і не ділять майно, їм потрібен лише факт розлучення, – наголошує Ірина Бовтік.

Зробити це навіть без персонального візиту до суду можливо. Це відбувається дистанційно або ж через електронний суд.

Ця проблема не оминає і ті пари, де чоловіки воюють, підтверджує клінічний психолог Лілія Дегтярьова. Вона працює з військовими, які проходять реабілітацію.

– На третій рік війни проблема №1 – не так розділеність родин, як наслідки розділеності сімей, де чоловік пішов воювати, а жінка з дітьми залишилася в Україні або поїхала за кордон. І такі історії часто завершуються розлученням, – зауважує вона.

І додає, що у перші роки перед психологами стояли інші завдання:

– Якщо в перший рік це була масова втрата кінцівок, загальний шок від пережитого, а моє завдання як психолога полягало в тому, щоб адаптувати військових – людей, які не мали причетності до військової служби – до цієї ситуації, то другий рік війни – це емоційне виснаження, – пояснює Дегтярьова

А третій рік війни, каже вона, – це рік труднощів в особистому житті військових, оскільки до цього говорити про це було не на часі, недоречно, неетично, багато чоловіків взагалі соромилися про це говорити, тобто зараз люди почали ділитися цим щонайменше з психологами.

І це насправді дуже велика проблема, додає вона.

– Чому саме цього року я вважаю це проблемою №1? Тому що у військових (я можу собі дозволити з великою впевненістю сказати) залишилася єдина мотивація лікуватися, єдина мотивація повертатися на військову службу – заради родини. Якщо військовий втратив родину, в нього немає сенсу не те що повертатися, продовжувати військову службу, нас захищати, а й мотивації жити, – наголошує Дегтярьова.

Вона навела приклад з власної практики, коли військовий заявив, що має суїцидальні наміри. Коли почали розбиратися, з’ясувалося, що це через те, що дружина розлучилася з ним дистанційно. Вона не виїхала за кордон, залишилася в Україні, але так вирішила. Розлука – це, звісно, нелегко, а війна – тим паче, але додає, що якщо є хоча б одна тисячна шансу зберегти шлюб, необхідно зберегти його хоча б до закінчення війни.

Соціологи та демографи стверджують, що масова міграція – це виклик для демографічної ситуації в усіх аспектах – і щодо народжуваності, і щодо шлюбності, і щодо розлучень.

– Це значно ускладнює демографічну ситуацію, соціально-економічну ситуацію і, звичайно, впливає на шлюб та сім’ю. Все залежить від того, як довго триватиме війна і якою буде безпекова ситуація після війни. На жаль, що довше триватиме війна, то більше буде розлучень, – каже Людмила Слюсар, старший науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України.

Вона переконує, що Україна вже переживала стрімкий ріст розлучень, але причини тоді були іншими.

– У нас було зростання кількості розлучень у 1990-х роках, коли була, так звана трансформаційна криза – складні економічні умови, тому що це був перехід до нової моделі суспільства, і бідність, і нерозуміння населення. Потім ситуація почала покращуватися, – каже Слюсар.

У 2014-му, коли почалася війна, це не стало масовим явищем, а зараз, хоч і немає масової демобілізації, проте є масова міграція, і вона має значний вплив. Загалом світовий досвід засвідчує, що після воєн завжди зростає кількість розлучень у сім’ях колишніх військовослужбовців. Тому і державі, і родинам варто подбати про адаптацію ветеранів та сімейну терапію. Сімейним психологам вже додалося роботи, але попереду ще більше, і цією можливістю не можна нехтувати.