Чому трансжири небезпечні і в чим вони загрожують – розкаже експертка

Трансжири є причиною підвищення вмісту в крові ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) і ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), натомість знижуються ліпопротеїди високої щільності (ЛПВЩ).

– Щоб ви не заплуталися в цих складних для вимови абревіатурах, поясню спрощено. Ліпопротеїди низької і дуже низької щільності підвищують кількість “поганого” холестерину і зменшують – “хорошого”, – говорить наша експертка нутриціолог Наталя Наумова.

Наталя пояснює, що поділ ліпопротеїдів на  “погані” і “хороші” зовсім не символічний. Ці дві групи виконують протилежні функції в організмі.

ЛПНЩ сприяють відкладенню холестерину на стінках судин, що збільшує ризик розвитку серцево-судинних захворювань.

ЛПВЩ, навпаки, видаляють надлишковий, невикористаний холестерин з органів і тканин і доставляють його назад у печінку, де він переробляється в жовчні кислоти і потім виводиться з організму.

– Трансжири продукують поганий холестерин, ушкоджують мембрани життєво важливих клітинних структур, зокрема клітин головного мозку і нервових клітин. Це загрожує судинною катастрофою – інсультом, – каже Наумова.

Це що стосується мозку. З печінкою схожа історія. Часте вживання навіть невеликих доз трансжирів порушує нормальний обмін ліпідів, провокує надлишкове накопичення жирової тканини, призводить до патології функцій печінки (зокрема, жирової дистрофії печінки).

Є наукові дані і про онкогенність трансжирів, та провокування ними нейродегенеративних захворювань.

Оскільки саме жирні кислоти використовуються організмом для синтезу статевих гормонів, трансжири здатні знижувати рівень тестостерону в чоловіків та естрогену в жінок. Тобто, роблять жінок чоловікоподібними, а чоловіків, навпаки, жіночними.

Але це ще не все. Трансжири впливають на синтез інсуліну і уповільнюють його, призводячи до інсулінорезистентності. Отож, перспектива невтішна – розвиток діабету.

Якщо трансжири настільки небезпечні, чому їх повсюдно і масово використовують у виробництві продуктів харчування?

– Пояснення, на жаль, просте – нічого особистого, лише бізнес. Додавання трансжирів при виробництві продуктів збільшує термін їхньої придатності, довгий час зберігає їхній свіжий вигляд, – пояснює Наумова.

Трансжири  з’являються при додаванні атома водню до рослинної олії за допомогою процесу гідрогенізації. І от саме їм, а не натуральним оліям і маслу, віддають перевагу виробники. Бо трансжири не окислюються і, відповідно, не псуються. Такий собі аналог Кощея Безсмертного.

Проте, за вдавану вічність продуктів із трансжирами доводиться дорого платити.

Наумова каже, що за постановою FDA (ще 2015-го року) всі компанії, які займаються виробництвом харчових продуктів, мають внести необхідні зміни в технології виробництва для зменшення кількості штучних трансжирів у продуктах.

У 2018-му ВООЗ навіть представила пакет заходів REPLACE – поетапне керівництво щодо виключення трансжирних кислот промислового виробництва зі складу харчової продукції в усьому світі.

Та, на жаль, поки що це лише мрії. Минуло п’ять років, а трансжири й дотепер містяться в замінниках вершкового масла (таких, як маргарин і кулінарний жир), гідрогенізованих рослинних оліях, майонезі, в усій випічці та солодощах на маргарині, фритюрі, фастфуді (смажені страви швидкого приготування, такі, як смажена курка, риба, гамбургери, картопля фрі, чіпси тощо)

За словами нутриціолога, навіть, якщо сам маргарин містить мінімальну кількість трансжирів, то обсмажування на ньому чи випікання випічки з його додаванням може істотно підвищити кількість шкідливих канцерогенів.

Отож, будемо пильними і читаємо етикетки продуктів. Слова трансжири ви там не знайдете, але всі продукти, де є позначки – “гідрогенізоване” рослинне масло або “натуральне масло з додаванням рослинних олій”, “легке” масло, без вагань викладайте із свого кошика покупок.