У Києві пройшов Міжнародний конгрес «Збереження нації у війні»

Рік великої війни… Про її вплив на психоемоційний стан людини годі й говорити. Для бійців на передовій та й для цивільних у тилу — це постійний стрес. Убиті, закатовані, зґвалтовані рашистськими вояками-нелюдами мирні жителі, зруйновані домівки, виття ракет і безпілотників, щодобові сирени повітряної тривоги, що змушують бігти в бомбосховища, розлука з рідними, туга за Батьківщиною у вимушеній еміграції…

Як не схилити голову над такими, на перший погляд, непереборними обставинами, де знайти духовні сили військовим сміливо боронити свою Батьківщину, а цивільним допомагати їм у цьому? Коли підтримати людину у скрутну годину можна лише кількома словами, а у яких випадках потрібна допомога психолога або навіть лікаря-психіатра? Що таке корекція психологічних функцій, і де можна пройти дієву реабілітацію?

На ці та інші запитання шукали відповідь учасники Міжнародного конгресу «Збереження нації у війні: мультидисциплінарний підхід до відновлення: цивільні, військові, діти», що відбувся у Києві й був присвячений річниці безупинної широкомасштабної російсько-української війни.

Організатором конгресу виступило громадське об’єднання Therapy of win. Mentalaid for Ukrainians («Терапія перемоги. Ментальна (психічна) допомога для українців». — Авт.).

У заході взяли участь представники Міністерства оборони України, Міністерства охорони здоров’я та Міністерства у справах ветеранів. Дискусія конгресу об’єднала найкращих психологів, соціальних працівників, юристів, напутників та медіаторів із України, Німеччини, Ізраїлю, Швейцарії та Великої Британії.

Кореспондент, який був присутній на конгресі, спробував вихопити найголовніші меседжі панельних обговорень і тезово ознайомити з ними читачів АрміяInform.

Конгрес не вдалося розпочати у призначений час — залунав сигнал повітряної тривоги, котрий отримали й іноземні спікери, що в онлайн-режимі очікували на його початок. Тож, коли оголосили про відбій тривоги, керівниця ГО Тherapy of win, громадський діяч, міжнародний аналітик, практикуючий психолог та кваліфікований медіатор Ірина Тарасова, викриваючи захід, оголосила хвилину мовчання в пам’ять тих воїнів, хто поклав своє життя заради майбутнього нашої нації й невинних цивільних дорослих і дітей, чиє життя забрала ця війна.

Ірина МИКИЧАК, перший заступник Міністра охорони здоров’я України. Привітавши учасників зібрання, Ірина Микичак у своєму вступному слові сказала: «Дев’ять років війни, котра забирає життя… Люди втрачають свої домівки, роботу та звичний спосіб життя, дехто втрачає близьких людей, сім’ї розлучені по всьому світу, люди мають досвід життя в окупації та зазнають насильства — все це впливає на їхній психічний стан.

51 відсоток українців відчувають стрес або знервованість, понад чверть наших громадян відчувають страх. Саме тому надання психологічної допомоги кожному українцю, який її потребує, — наша головна мета».

Також перший заступник Міністра охорони здоров’я України підкреслила, що в цій роботі МОЗ перебуває в повному контакті з командуванням медичних сил ЗСУ та іншими державними структурами: «Ми робимо все, щоб об’єднати усіх нас: Міністерство оборони, Міністерство освіти, Міністерство у справах ветеранів, Міністерство соціальної політики і створити Національну програму психічного здоров’я, яка дасть можливість кожному з нас максимально близько, доступно і якісно отримати допомогу тоді, коли ми її найбільше потребуємо, і мати такий супровід упродовж свого життя».

Ольга ДЕЙНЕГА, заступник керівника департаменту реабілітації та медичного забезпечення Міністерства у справах ветеранів України: «Війна вплинула на психічне здоров’я усього населення. Але найбільше вражена така категорія, як ветерани, що вже повернулися і ще повернуться додому. Сьогодні слід міняти саму систему психологічної реабілітації, коли ветерана самого без родини відправляли до санаторію. Але психологічної допомоги і реабілітації потребує вся сім’я».

На думку Ольги Дейнеги, саме в колі сім’ї і за її підтримки можливо подолати проблеми адаптації до повоєнного життя. У міністерстві ще у 2015 році переглянули підходи до реабілітації та санаторно-курортного лікування ветеранів, суттєво спросили саму процедуру отримання цих, до речі, безоплатних послуг: «Ця програма вже працює. Ветеран, його рідні можуть звернутися до будь-якого стаціонарного закладу, що надає психологічну допомогу: спеціалізованих центрів, сімейних лікарів, соціальних психологів. Також отримати допомогу можна дистанційно або шляхом виїзного обслуговування. На сайті Мінвету нині оновлюється список усіх цих установ, є телефони довіри, гарячі лінії. За період реалізації цієї програми за оновленим механізмом нею скористалися понад 5, 7 тисяч захисників».

Заступник керівника департаменту повідомила, що ухвалене урядове рішення запровадити трирівневу безоплатну допомогу особам, які звільняються з військової служби, мають особливі заслуги перед країною, членам їхніх сімей, родинам загиблих ветеранів: «Перший рівень — психологічна підтримка та супровід, другий — психологічна реабілітація і третій — комплексна медико-психологічна реабілітація».

Павло ГОЛЬДШТЕЙН, директор Інтегративної лабораторії болю, науковець University of Haifa (Ізраїль): «Ми розробляємо шляхи вимірювання й лікування хронічного болю. Ми маємо рецептори, котрі посилають сигнал до нашого спинного й далі до головного мозку. Фактично біль — це інтерпретований нашим мозком сигнал тривоги… Але іноді ми дістаємо дуже багато фальшивих таких сигналів і це відбувається у більшості випадків хронічного болю, котрий триває понад 3 місяці. Його відчувають від 20 до 30% людей на Землі, а в Україні, де триває війна, їх понад 60%».

Павло Гольштейн розповів про використання біомедичної моделі під час діагностики та лікування, розробку нової терапії «переробки сигналу небезпеки». Через рік її застосування люди звільняються від тривоги, депресії і болю.

У створенні проєкту «Україна без хронічного болю» Ізраїльська лабораторія співпрацює з відомим українським лікарем доктором медичних наук Дмитром Дмитрієвим.

Олена АНОПРІЄНКО, завідувачка Центру медико-психологічної, соціально-реабілітаційної допомоги дітям ОХМАДИТ МОЗ України, клінічний психолог, кандидат психологічних наук: «Місія нашої багатопрофільної спеціалізованої лікарні — рятувати діток. Вона дуже велика, вона має 720 ліжок, у ній працюють 2 тис. медичного персоналу, ми проводимо 9 тис. найскладніших операцій у рік. Ми також залучені до Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. З початку широкомасштабного вторгнення ми провели 18 тисяч консультацій і майже 3 тис. дітей отримали допомогу. Серед них були й такі, що дістали поранення й травми внаслідок воєнних дій, на очах яких загинули їхні батьки… Крім лікарів, таких дітей супроводжує увесь персонал.

До нас насамперед приходять за медичною допомогою, але коли лікар бачить, що дитина у тривозі, що сім’я потребує соціальної підтримки, він залучає відповідних спеціалістів нашого Центру: психіатрів, лікарів-психологів, практичних психологів, фахівців з соціальної роботи…».

Пані Олена розповіла, що в лікарні створено безпечне середовище: надійне укриття від ворожих снарядів, де з дітьми під час тривог працювали психологи, задля повноцінного розвитку дітей організовувалося їхнє навчання й навіть естетичне виховання, проводилися різноманітні майстер-класи. Діти малювали, вирізали, куховарили…

Серед волонтерів, котрі допомагали в естетичному вихованні дітей, керівниця Центру назвала відому журналістку і телеведучу Соломію Вітвицьку, яка з березня минулого року щоп’ятниці організовує у лікарні благодійні концерти відомих естрадних зірок.

Олег ДОМБРОВСЬКИЙ, підполковник, начальник Центру морально-психологічної підтримки Сил територіальної оборони ЗСУ: «З початку широкомасштабного вторгнення російської федерації в Україну ми не мали єдиної сталої системи морально-психологічної підтримки особового складу. Суспільство протягом тридцяти років на сприймало серйозно те, що справа захисту України є справою всього українського народу. Так написано в Конституції. І відповідно ми на різних форумах, дискусійних панелях обговорювали цю проблему. Коли російський супостат вторгся на нашу територію, постало запитання, хто йому стане на заваді? Ті, хто досяг 18 років і має право і обов’язок захищати свою землю. Але ніхто не дбав про те, що до спротиву треба психологічно підготувати кілька мільйонів громадян.

Нині військовослужбовці, що перебувають у лавах територіальної оборони, мобілізовані до інших родів і видів Збройних Сил України і решти сектору оборони, мають дуже великий запит саме у психологічній підготовці, у розумінні того, як я маю себе вести на полі бою.

Ми толеруємо ту тезу, що непідготовленість психологічно солдата — це гірше, ніж відсутність самої зброї в руках… Панічні настрої, панічні атаки, панічні приступи та й інші психоемоційні стани під час війни — їх безліч.

У системі ЗСУ створені групи контролю бойового стресу та центри морально-психологічної підтримки, роль яких прибрати усі ці психотравмуючі чинники й сприяти тому, щоб підрозділ виконав якісно бойову задачу. Наша кінцева мета — це підготовлена до опору бойова одиниця, щоб внутрішні резерви кожного військовослужбовця були максимально змобілізовані. Філософія їхньої підготовки — в компетентності лідерських якосте, щоб вони могли самостійно ухвалювати рішення й відчували свою присутність на полі бою».

Олександр ГЕРШАНОВ, консультант ООН та Ради Європи, Ізраїльська Коаліція Травми (Israel Trauma Coalition): «Ми працюємо в Україні з 2014 року. Тут наша організація будує першу лінію соціально-психологічної підтримки. Це означає, що ми не робимо психологів із вчителів, рятівників, поліцейських, медичних працівників, але ми надаємо такі знання, які потрібні їм, щоб зменшити рівень травматизації людини, з якою їм доводиться працювати.

З кінця лютого 2022 року ми впроваджуємо великий проєкт — навчання тренерів, утворюємо групи в різних галузях, які потім поширюють наші протоколи соціально-психологічної допомоги.

Щоб запобігти масовій травматизації, треба підготувати не тільки психологів, а й людей, що володітимуть навичками соціально-психологічної підтримки. Адже не усім потрібна терапевтична або психологічна допомога: 80% цивільного населення можуть подолати наслідки травматичних подій завдяки тим правилам і протоколам».

Пітер ДІКІНСОН, науковець Atlantic Council, видавець Business Ukraine (Велика Британія): «Я трохи проговорю про російську дезінформацію і як від неї захиститися… За останній рік легенду військової могутності росії було спростовано завдяки тим людям, котрих я також бачу в цьому залі. Уже ніхто не говорить, що росія має другу в світі армію. Але є одна галузь, в якій вона все ж таки залишається першою у світі — це дезінформація.

Система російської дезінформації протягом останнього року зміцнилася й активно адаптується до змін зовнішнього політичного середовища. російські пропагандисти здатні спрямовувати свої меседжі на різні категорії споживачів інформації. Так, наприклад, в Америці, Канаді, Європі вони намагаються транслювати таку думку, що не слід платникам податків допомагати грішми Україні, а треба забезпечувати свої власні потреби.

Тим азійським, латиноамериканським, південноафриканським країнам, що розвиваються, вони кажуть: “ми є наступником радянського союзу, антиколоніальною державою”.

В Україні є люди, котрі вважають, що це не проблема, але я не погоджуюся з цим. Хоча нині докорінно змінилася ситуація, коли росія могла безперешкодно транслювати свої наративи в ЗМІ різних країн, вона все ж зберігає там певні позиції, використовуючи часто-густо певних авторитетних закордонних спікерів або викривляючи їхні цитати.

Якщо говорити про вплив на психічний стан українців, то тут головне завдання росіян — деморалізація населення, утворення атмосфери недовіри своєму уряду, владним структурам, партнерам, знайомим… І головним засобом поширення цих меседжів є соціальні мережі, особливо Telegram. Слід усвідомлювати, що соціальні медіа — зброя у цій війні.Тож треба дуже ретельно дивитися, звідки надходить це повідомлення, на його першоджерело.

Справжня загроза дезінформації виникає не від тих кремлівських гобленів на кшталт соловйова, її становлять ті, хто використовуючи Telegram-канали й кажучи, що вони є прихильниками і друзями України, викривляють дійсність».

Сергій СУКНЕНКО, молодший сержант, військовий психолог Центру морально-психологічної підтримки, позивний «Харизмат»: «Боєць під час ротації й тимчасового перебування у цивільному соціумі знає, що йому треба буде повертатися на фронт. Тож він не може повністю розслабитися. Враховуючи бойовий стрес і психологічні травми його нова роль військовослужбовця закріплюється за ним на все життя. Бійцям треба роз’яснювати різницю між психіатром і психологом, розвивати навички саморегуляції, формувати запити на надання професійної допомоги психолога».

А близьким військовослужбовців, коли перебувають у відпустці чи на ротації, військовий психолог радить акцентувати увагу на простих речах: відсутність завищених очікувань, прийняття нових обставин та змін у їхній поведінці, відсутність розмов про війну, повага і такт, безконфліктне спілкування, сон, обійми й, навіть, чиста постіль, масаж, баня…

Андрій КАРАЧЕВСЬКИЙ, капітан, керівник Центру психічного здоровя і травматерапії «Інтеграція», психіатр, психотерапевт, кандидат медичних наук: «Згідно із дослідженням, що були проведені у 2001–2005 роках у Сполучених Штатах Америки серед ветеранів, тих, хто має поранення в чотири рази менше, ніж тих, має проблеми з психічним здоров’ям. Нині дуже багато кажуть про посттравматичний синдром, про медикаментозне лікування, але практика показує, що дуже багато різних розладів: панічних, обсесивно-компульсивних тощо. Але й звичайні зміни в поведінці колишніх військовослужбовців потребуватимуть корекції.

Дуже часто військові внаслідок мінно-вибухової травми дістають контузії та струси мозку. Психіатрам, неврологам слід знати, як за таких обставин надати допомогу. Подібні протоколи є у наших американських колег».

Олексій СУХАНОВ, журналіст, ведучий соціального телешоу: «Наші військові воюють за те, що Україна змінилася на краще… Кожен нині має служити на своєму місці. І тут — у тилу, люди мають і виснаженість, і спустошеність в душі. Коли не те що обмаль, а вже нема просто сил, я, наприклад, завжди собі кажу: „Ти зараз тут, і ти корисний у тій справі, на котрій знаєшся. І ти маєш можливість цю справу робити лише завдяки тим, за спинами яких ти тут. То підняв свою д..у, зібрався і пішов працювати!“

Мені здається, що це єдиний вихід, який зараз є у кожного з нас, у кожного, у кого дійсно болить Україна, у кожного, хто хоче жити в мирній, щасливій європейській країні. Я вважаю, що це єдиний шанс, єдина можливість, аби не тільки відстояти Україну, а й змінити її.

У цьому велика складова соціальної ролі кожного з нас. Я думаю, що такі конгреси, такі зустрічі та обговорення мають велике значення. Тому що таким чином ми крапелька за крапелькою змінюємо наше суспільство на краще. Я впевнений, що ця зустріч, організована моїми друзями, допоможе нам одного разу прокинутися, визирнути у вікно й почути радісний гомін людей, вітаючих новини про Перемогу!»

Ірина ТАРАСОВА, керівниця ГО Тherapy of win, громадський діяч, міжнародний аналітик, практикуючий психолог та кваліфікований медіатор розповіла про практичні виклики соціальної та психологічної підтримки постраждалих від війни та мультидисциплінарний підхід їхнього вирішення.

«Хочу зазначити, що, будучи практиками, наша організація має певні напрацювання щодо діяльності недержавних бригад соціально-психологічної допомоги серед військовослужбовців та цивільних, які постраждали від військової агресії росії. Така робота, на нашу думку, є надзвичайно актуальною і в той же час — дуже складною. Співпрацювати мультидисциплінарно непросто, але з досвіду нашої команди і тих, хто до неї доєднується, надважливим є людський фактор, можливість, попри певні бюрократичні протоколи, документацію, методологію, надати допомогу військовим, внутрішньо переміщеним особам оперативно: тут і зараз.

Наша робота спрямована на соціально-психологічну, юридичну й за підтримки партнерів медичну реабілітацію, і починається вона з запиту від командування, далі наше завдання почути, підтримати, допомогти. Ми тісно співпрацюємо з державним і недержавним сектором, лікарями, соціальними працівниками, психологами, юристами.

Також використовуємо таку форму роботи як напутництво. Вона дуже поширена в Америці, в Європі, а в нас про неї ще дуже мало знають.

Таким чином, ми намагаємося, надаючи максимально широкий спектр послуг, працюємо безпосередньо в підрозділах, на локаціях громад і в онлайн.

Організатори конгресу вітали на своєму зібранні військовослужбовців — представників одного з підрозділів територіальної оборони ЗСУ. Захисники подарували громадському об’єднанню Therapy of win мотиваційний прапор України із вдячними написами військових, котрим мобільні бригади ГО надавали дієву психологічну допомогу.

«Важко переоцінити важливість тієї роботи, що ви робити із військовими, із цивільними, із дітками. Насправді ця допомога у збереженні психічного здоров’я й психологічного стану наших військовослужбовців не менш важлива, ніж допомога фізична, допомога матеріальна, допомога зброєю наших закордонних партнерів», — підкреслив командир роти батальйону ТрО полковник Сергій Харитончук.

Його побратим — командир роти капітан Олексій М. додав, що такі зустрічі з психологами дійсно позитивно впливають на психоемоційний стан його підлеглих й ще раз запросив Therapy of win до свого підрозділу.

Фото автора

Володимир Поліщук