ЗСУ змінили стратегію бойових дій під час оборони Бахмута – NYT

Керівництво України на початку повномасштабної війни сумнівалося в доцільності бойових дій із великими втратами. Проте під час кривавих та надзвичайно важких боїв за Бахмут (Донецька область) ніхто вже не ставить під сумнів необхідність утримувати це місто.

Про це йдеться в статті американського видання The New York Times, присвяченій ситуації довкола Бахмута.

Журналісти зазначають, що тривала оборона міста, яка супроводжується важкими втратами, вже стала для України символом національної боротьби з військами РФ. Президент України Володимир Зеленський згадав Бахмут під час виступу перед Конгресом США минулого місяця та подарував спікеру Палати представників Ненсі Пелосі український прапор із підписами солдатів, які захищають місто.

Патова ситуація під Бахмутом змушує українських військових змінювати стратегію. Ця битва вже стала однією з найтриваліших за весь час повномасштабної війни.

– Це контрастує зі стратегією України в інших місцях уздовж лінії фронту, де їй вдалося уникнути прямих зіткнень, покладаючись натомість на спритні маневри, обман і надану Заходом зброю далекої дії, щоб змусити Росію відступити, – пише видання.

Журналісти нагадують, що українське керівництво свого часу ставило під сумнів доцільність великих втрат під час боїв за Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Проте за оцінками військових аналітиків Роба Лі та Майкла Кофмана, саме ці бої на виснаження дозволили Збройним силам України послабити російську армію та провести два надзвичайно успішні контрнаступи на Харківщині та Херсонщині. Це були найприкріші поразки Кремля у війні.

– Кількість боєприпасів, які витратила Росія, і втрати, яких вона зазнала, спричинили поразку російської армії, – зазначив Лі.

За словами аналітика, те, чи зможе Бахмут відіграти аналогічну роль напередодні очікуваного весняного наступу України, залежить від багатьох факторів, зокрема від того, скільки солдатів РФ зможе направити на фронт після мобілізації.

Як наголошують військові аналітики, стратегічна цінність Бахмута є спірною, але місто має символічне значення для обох сторін. Якщо для України це символ опору, то для РФ його захоплення стало б найбільшим успіхом на полі бою за останні місяці.

За даними видання, бої за Бахмут проходили в два етапи. Протягом перших 100 днів у них були задіяні російські регулярні війська, а згодом долучилися найманці ПВК Вагнера.

Другий етап став більш кривавим, оскільки окупанти кидали на штурм міста ув’язнених, набраних до лав ПВК Вагнера. А за ними йшли більш підготовлені солдати. Таким чином засновник ПВК Євген Пригожин випробував нову тактику.

Російські найманці стали просто гарматним м’ясом.

– По суті вони (в’язні-найманці Вагнера, – Ред.) приймають на себе основний удар української армії. Тоді у вас є краще навчені сили, які рухаються за ними, – пояснив високопоставлений військовий чиновник США на умовах анонімності.

А український військовий експерт Сергій Грабський назвав бойові дії навколо Бахмута “цілком іншою природою” війни. За його словами, ЗСУ продовжують захищати місто частково тому, що втрати російських окупантів “важливі для нас”. Тобто українські військові намагаються виснажити війська РФ під час цих боїв.

Наразі запеклі бої тривають уздовж лінії фронту, яка тягнеться від Бахмута на північний схід до міста Соледар.

У Бахмуті, де до повномасштабної війни проживало близько 100 тис. осіб, наразі залишаються близько 7 тис., в основному на західному березі річки, що розділяє місто. А східні квартали вже перетворилися на руїни.

Напередодні в Міністерстві оборони України повідомляли, що російські війська після відступу та невдалої спроби захопити Соледар провели перегрупування та поновили кривавий штурм.

За оцінками британської розвідки, попри посилення тиску на Бахмут окупанти навряд чи зможуть його оточити найближчим часом.