Зона комфорту: кому, навіщо і головне, як потрібно з неї виходити

16.09.2022

211 1 хвилина прочитана

Здавна тягнуться суперечки про те, як краще людині: знаходитись у своїй “бульбашці” чи все ж таки вивільнитись з неї. Про зону комфорту та все, що з нею пов’язано поговорили у YouTube-проекті українського актора Євгенія Яновича та лікаря-психіатра Спартака Субботи Подкаст терапія.

– Все залежить від того, які цілі у людини, – каже кандидат психологічних наук Спартак Суббота. – Наприклад, є люди, у яких є певні потреби, але вони не можуть їх реалізувати тому, що вони не можуть вирости. Для певного зростання і розвитку їм необхідна зона комфорту. Але лише на певний час: аби реабілітуватись, мати функції рекреації. Але після цього їм все одно потрібно буде з неї виходити.

Що вважати виходом з зони комфорту? Виявляється, це теж дуже індивідуально.

– Для деяких людей вихід з зони комфорту – це комфорт. Поясню. Є люди, які люблять екстрим. Загалом, це вихід із зони комфорту, але для них це певне задоволення, – каже Спартак. – У деяких випадках ми використовуємо експозиційну терапію. Вона спрямована на те, щоб за рахунок неприємних відчуттів, але систематичному зниженню реакції на ці неприємні відчуття, людина адаптувалась. Наприклад, якщо у людини фобія, використовуємо цю терапію: людина постійно перебуває біля подразника, щоб знизити реакцію нервової системи на сам подразник.

Експозиція працює зі всіма. Але поріг чутливості у всіх різний, тож потрібно правильно цю терапію використовувати.

– Щоб нервова система адаптувалась до змін, потрібно, щоб подразник був не сильніший, ніж на шість-сім балів по 10-бальній шкалі. Щоб нервова система запам’ятовувала корисний досвід, – розповідає український лікар-психіатр. – Уявімо, наприклад, жіночка почула про експозицію: “Якщо у вас клаустрофобія, то поступово треба знизити цей рівень за рахунок експозиції”. І без аналізу та нормального здорового глузду поїхала на ліфті і застрягла. Після того вона казала, що в неї стало все тільки гірше. Але для того, щоб поїхати ліфтом, їй потрібно було спочатку постояти поряд з ним. Потім уявити, що вона ним їде. Ще можна було побути в машині, але мати при цьому можливість з неї вийти самостійно.

Загалом експозиція має відбуватися step-by-step, і включати не менше ніж 10 кроків.