Змінили хід війни: WP дізнався, як планувалися контрнаступи на Харківщині та Херсонщині

Під час планування контрнаступу на півдні українські командири з липня брали участь у військових іграх із спільно з американцями та британцями, а контрнаступ на Харківщині в серпні планували за допомогою 3D-мапи – прорив українців у Харківській області шокував РФ.

Про це йдеться у матеріалі американської газети The Washington Post під назвою В серцевині українського контрнаступу, який шокував Путіна та змінив війну.

Журналісти видання зробили реконструкцію контрнаступальних операцій на Харківщині та Херсонщині на основі інтерв’ю з понад 35 особами.

Наприкінці серпня серпня командувач Сухопутних військ ЗСУ Олександр Сирський зустрівся в оперативній кімнаті на сході України зі своїми помічниками та ключовими командирами бригад. Перед ними була роздрукована на 3D-принтері карта місцевості окупованої РФ частини Харківської області.

Кожен командир пройшов маршрутом запланованого штурму свого підрозділу серед відтворених міст, пагорбів і річок, виконуючи свою місію і обговорюючи координацію, непередбачувані обставини і найгірші сценарії розвитку подій. Офіцери використовували лазерні указки для висвітлення проблемних місць.

— Це була кропітка робота, – сказав Сирський.

Командувач Сухопутних військ із весни розглядав Харківську область і стратегічні міста Балаклія та Ізюм як вразливі точки для росіян. Він міркував, як здійснити наступ, просуваючись вглиб утримуваної Росією території з району на північ від цих двох міст одним швидким ударом. При цьому, щоб росіяни не змогли перегрупуватися.

Влітку Генштаб доручив командирам розробити можливі відволікаючі операції, щоб відволікти російські сили від оборони Херсона. Сирський запропонував навпаки піти наступом на Харківщині, доки росіяни очікують наступу в Херсоні. Зеленський схвалив.

Окупувавши Ізюм, Росія перетворила місто на опорний пункт і зосередила в ньому та навколишніх містах 24 батальйонні тактичні групи – близько 18 тис. військовослужбовців із запасами зброї та боєприпасів.

Не в останню чергу завдяки розвідданим США, Сирський побачив до серпня, що кількість батальйонів в Ізюмі скоротилася щонайменше наполовину, оскільки РФ перекинула своїх найдосвідченіших бійців до Херсона.

За розрахунками Сирського, Україна не могла дозволити собі втрат, які були б пов’язані з лобовими атаками на населені пункти, і багато що залежало від прориву в перший день. До серпня в українців майже закінчилися боєприпаси радянських зразків для артилерії. Україна відвела деякі з найцінніших західних систем озброєнь подалі від гарячих точок на східному фронті.

За словами командирів, кожна атакуюча бригада була озброєна щонайменше вісьмома гаубицями М777. У деяких випадках гаубиці М777 прибували до таборів в ніч перед початком штурму. Також було залучено додаткові безпілотники.

Начальник управління ракетних військ і артилерії командування підготовки Командування Сухопутних військ Андрій Малиновський вважав, що ЗСУ може знадобитися понад 100 тис. боєприпасів, – але за п’ять днів вони використали близько 32 500.

За словами джерел WP, розвідка США допомогла дозувати боєприпаси за допомогою точного наведення на ціль. Проте американці не були глибоко залучені до планування харківського наступу і дізналися про нього відносно пізно.

Росіяни, попри спроби зберегти таємницю, зрозуміли, що українці щось задумали. На думку Сирського, завдяки російській бюрократії інформація “ні до кого не дійшла або її не взяли до уваги”. У Пентагоні припускають, що керівництво РФ не до кінця усвідомлювало вразливі місця на харківському фронті або бачило наближення наступу, але не мало достатньої кількості людей, щоб його зупинити.

Українці перекинули понтонні мости, сподіваючись обдурити росіян і змусити їх очікувати прямого штурму Ізюма, а не просування вглиб території приблизно на 48 км на північний захід.

6 вересня українці атакували одразу всі передові позиції – і скрізь був прорив. Просування було швидким, росіяни залишали позиції, тож українці зайшли до Ізюма навіть раніше, ніж планували. Наступним повернувся під контроль України Лиман.

Прорив у Харківській області шокував Москву і змусив Путіна оголосити часткову мобілізацію та прискорити плани анексії Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Також Путін призначив генерала Сергія Суровікіна командувачем бойовими діями РФ в Україні і почав отримувати більш правдиву картину з поля бою.

Але українці домоглися успіхів і на Херсонщині. У липні українські командири прибули до Німеччини для участі у військових іграх з британцями та американськими.

Тоді Україна розглядала широкий контрнаступ по всьому південному фронту, зокрема вихід до узбережжя на Запоріжжі, який розірвав би “сухопутний міст”, що з’єднує Росію з окупованим Кримом.

Врешті, враховуючи чисельність українських військ та запасів боєприпасів, планувальники дійшли висновку, що українці вичерпають свою бойову міць ще до досягнення цілей наступу. Порада партнерів була такою:

— Хлопці, ви збираєтеся відкусити більше, ніж зможете прожувати. Це не закінчиться добре.

Окрім ризику виснаження, запорізький наступ міг загнати українські сили в пастку. Українці дослухалися до поради і провели більш вузьку кампанію, зосередившись на Херсоні.

Росія мала озброювати і постачати свої війська через три переправи: Антонівський міст, Антонівський залізничний міст і дамбу Нової Каховки з дорогою. Обидва мости були обстріляні з HIMARS.

Командувач оперативного командування Південь Андрій Ковальчук розповів, що українці навіть провели пробний удар із HIMARS по одному зі шлюзів на дамбі Нової Каховки, зробивши три отвори в металі, щоб побачити, чи можна підняти воду в Дніпрі настільки, щоб завадити російським переправам, але не затопити довколишні села. Випробування були успішними, але цей крок залишили крайнім варіантом.

Ковальчук вважав, що відступ росіян – це лише питання час, але для Києва він рухався недостатньо швидко і його замінили на Олександра Тарнавського – заступника Сирського під час Харківської операції. Але про зміну не було оголошено публічно. Тарнавський сказав, що застосував деякі з принципів, які він і Сирський використовували в Харкові, атакуючи там, де росіяни найменше очікували.

Він виділив територію між Миколаєвом і Херсоном – рівнинні сільськогосподарські угіддя з невеликою кількістю дерев і бетонними зрошувальними каналами – як місце для розгортання головного наступального удару. Відповідальність за цю ділянку фронту було покладено на командира 59-ї мотопіхотної бригади полковника Вадима Сухаревського.

Його підлеглі прорвалися через російську лінію фронту і билися “за кожен метр”. Війська Сухаревського вдавалися до “народної творчості” на полі бою: наприклад, модифікували акумулятори у дронах DJI Mavic, щоб коптери могли літати далі.

У ніч на 9 листопада бригада Сухаревського зайняла село Зелений Гай, тож Херсон став досяжний для артилерії. Але росіяни почали відступати за кілька днів до цього.