Землетрус у Туреччині – на кладовищах немає вільних місць, тіла складають на стадіонах

У турецькій провінції Ґазіантеп, на кордоні з Сирією, на кладовищі Нурдаґі незабаром більше не буде місця для поховання загиблих внаслідок землетрусу.

У своєму матеріалі газета The Guardian пише, що на вантажних платформах пікапів лежать десятки тіл – їх поклали один на одного, перш ніж їх поховають.

До Нурдаґі поспішили п’ять імамів, щоб провести масові похорони, іноді для десятків жертв одночасно. А з сусідніх сіл та Стамбула привезли труни для поховання загиблих.

Через п’ять днів внаслідок двох потужних землетрусів, які сколихнули південь Туреччини, кількість загиблих перевищила 21 тис., а Нурдаґі та міста на півдні Туреччини та на півночі Сирії стали епіцентром апокаліптичних руйнувань.

— 40% людей, які жили в цьому місті, могли загинути. Я втратив рахунок тілам, які ми поховали з понеділка, — сказав  імам у Нурдаґі Садик Гюнеш, будинок якого був поруч із зруйнованою мечеттю внаслідок землетрусу.

Він розповів, що до кладовища у Нардаґі зробили прибудову, але під завалами ще можуть залишатися люди.

— Ми їх теж поховаємо, щойно їх знайдуть. Ми ховаємо тіла навіть пізно вночі – допомагають люди, які приходять на допомогу, – каже імам.

В очікування на прибуття судмедекспертів та прокурорів мешканці деяких міст Туреччини склали тіла на стадіонах або на парковках, щоб дати родичам можливість швидко впізнати своїх близьких до видачі свідоцтва про смерть. Також повідомляється, що загиблих ховатимуть у братських могилах.

У Кахраманмараші працівники екстреної допомоги під час пошуків часто знаходили лише частини тіл. Одна з працівниць екстреної допомоги розповіла, як намагалася впізнати відтяту руку, показуючи її родинам загиблих у надії впізнати покійну завдяки лаку на нігтях.

У південному турецькому місті Османіє на кладовищі не вистачило місця, а за межами Кахраманмараша імпровізоване кладовище було переповнене такою кількістю трупів, що дерев’яні дошки та бетонні блоки, зібрані з уламків, стали надгробками на могилах.

Навіть на п’ятий день пошуків у кількох місцях ще знаходили тих, хто вижив. Приміром, у Хатаї 30-річного чоловіка витягли з-під завалів через понад 100 годин після землетрусу.

Проте чудес було мало. Багато сімей сказали, що в перші 24 години після землетрусів вони могли розучити під уламками слабкі голоси родичів. Потім поступово тиша настигла над купами бетону та цегли, які колись були будинками, а стали гробницями.

Вранці 6 лютого у Туреччині та Сирії стався потужний землетрус магнітудою 7,8 бали. Згодом того ж дня відбулася ще серія підземних поштовхів.