Україна і світ

Закінчилася, так і не розпочавшись. Чому стався провал революції в Білорусі

Наприкінці березня в країні відзначають День волі – неофіційне свято, присвячене створенню Білоруської народної республіки в 1918 році – першого білоруського національного державного утворення.

протести в білорусі

Прапором БНР, до речі, був якраз біло-червоно-білий стяг – символ нинішніх протестів, визнаний білоруською владою екстремістським.

Традиційно День волі в Білорусі вважається датою збору критиків режиму, влада це свято категорично не визнає.

Тож не дивно, що саме на День волі опозиція запланувала старт нового сезону протестів проти режиму Лукашенка. Але протест так і не зібрався.

– Не вийшло, – визнали в опозиції.

Сила спрацювала

Силовики жорстко діяли на випередження – кілька сотень людей затримали ще до передбачуваного часу збору протестувальників.

Причому пакували за давньою білоруською традицією всіх, хто попадався під руку, – і журналістів, і фотографів, і випадкових перехожих. Кількох водіїв, які просто сигналили в клаксони на вулицях у День волі, позбавили прав.

– Тепер уже можна констатувати, що найважливіший інструмент політичного впливу всередині країни у вигляді вуличних протестів, втрачено. На сьогодні влада практично повністю повернула контроль над ситуацією у свої руки. Опозиція для неї не реальна політична загроза, як це було в серпні-вересні 2020 року, а лише подразник на міжнародному дипломатичному рівні, – зазначає білоруський політичний аналітик Денис Мельянцев.

За словами білоруських експертів, спрацювали репресії – страх за свою безпеку переважає в суспільстві. З іншого боку, позначилася відсутність реального керівництва та стратегії у лідерів опозиції, що серйозно демотивувало учасників протестів.

А режим  продовжує закручувати гайки. Журналісти, які висвітлюють несанкціоновані мітинги в Білорусі, будуть прирівнюватися до учасників цих акцій, з усіма наслідками у вигляді побиття та в’язниці.

Також у законодавстві пропишуть можливість розірвання контракту з працівниками за заклики до страйків, що вибиває з рук опозиції важливий інструмент протестів у вигляді страйків на державних підприємствах.

І як вишенька на торті – на формального лідера білоруської опозиції Світлану Тихановську, яка зараз перебуває у Литві, повісили кримінальну справу про підготовку терактів. Ці самі уявні “теракти” доблесні білоруські силовики, звісно, вже викрили, а Лукашенко навіть пообіцяв їм за це медальки. Лишилося тільки Тихановській за це відсидіти.

Операція Транзит

Водночас білоруське суспільство залишається вкрай політизованим, а рівень довіри до основних державних інституцій режиму – надзвичайно низьким. Тобто спалахнути може знову, дайте тільки нормальний привід. І Лукашенко, безумовно, його дасть, тим паче, що він у цьому, ще не стійкому стані затіяв операцію із транзиту влади.

За планом Батьки все повинно мати такий вигляд. Уже засідає Конституційна комісія, яка до кінця серпня має представити оновлену версію Основного закону країни. У ньому обіцяють скоротити повноваження президента і розширити повноваження парламенту.

Далі – нову Конституцію мають схвалити на референдумі, це кінець 2021 – початок 2022 року. А потім вже на основі нової Конституції відбудуться нові парламентські та президентські вибори.

На етапі референдуму протести можуть поновитися, адже почнеться якась агітаційна кампанія. Але все  залежатиме, звичайно, від того, що запишуть у новому тексті Конституції.

А поки що Лукашенко вже навіть своїх можливих наступників назвав. Щоправда, білоруси від цих прізвищ навряд чи зраділи. Замість себе на посаді президента він бачить Юрія Караєва, який очолював МВС якраз під час найжорсткіших репресій проти учасників протесту в 2020 році.


Ще один потенційний наступник, озвучений самим Батькою, нинішній губернатор Гродненської області Володимир Каранік.

Одразу два прізвища вкинуто в публічний простір теж не просто так. Класичний трюк авторитарних лідерів – влаштувати змагання серед своїх підлеглих, щоб не розслаблялися. А вибрати в підсумку – взагалі третього.

Внутрішньовидова боротьба

Згортання революції та початок внутрішньовидової боротьби підтверджує і заява виборчого штабу Віктора Бабарика, колишнього претендента на участь в президентських виборах 2020 року, який досі перебуває у в’язниці, про створення найближчим часом власної партії.

– Бабарико в будь-якому разі вже є і буде потужною політичною фігурою в Білорусі. Зараз він вкотре шле сигнал владі – готовий стати частиною політичної системи, – вважає аналітик Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич.

Але для Лукашенка випустити Бабарика та визнати його політичний статус в ролі нового лідера опозиції – це водночас і втрата обличчя, і створення собі проблеми.

– Але ще вмонтування Бабарика в легальне політичне поле буде важливим кроком у подоланні політичної кризи і створенні легітимної бази для нової політичної системи. Це також добре сприймуть на Заході. Для досягнення угоди влада має отримати гарантії, що Бабарико та його партія будуть контрольовані і не “скинуть” систему, коли наростять свою владу і вплив. Бабарико, зі свого боку, має розуміти, що він зберігає обличчя і отримує можливість вести політичну роботу в рамках прийнятного для себе коридору, – описує перспективи торгів Денис Мельянцев.

Така ситуація не може радувати Лукашенка. Як і сама ідея транзиту та необхідності з кимось ділитися владою. Він від усього цього із задоволенням відмовився б, але Москва наполегливо вимагає і буде головним продюсером процесу.

Жорсткий нагляд Кремля за Батькою підтверджують і останні кадрові перестановки в білоруській владі. Новим міністром інформації країни став Володимир Перцов. Раніше він обіймав посаду директора представництва російського МТРК Мир в Білорусі. Тобто головними з пропаганди залишаються росіяни.

– Русскій мір продовжує посилювати свої позиції в Білорусі. Інформаційну війну Лукашенко буде вести руками Москви. Інших ресурсів у нього немає. Щоб вижити, він просто змушений спертися на російський ідейний простір. Новий міністр інформації Перцов із 2010 року працював на посаді директора представництва МТРК Мир. Телеканал Мир входить до другого мультиплекса цифрового телебачення Росії. Штаб-квартира – в Москві, власник – уряд РФ. Мир є символом інформаційної присутності Росії на пострадянському просторі. Призначення Перцова – доволі символічний крок, свого роду ідеологічний уклін Москві, – констатує білоруський політолог Павло Усов.

Штовхають Лукашенка в обійми Путіна і нові санкції Заходу, які обіцяють бути болючими для білоруського режиму, особливо з огляду на те, що в процес уже включилися США.

Американці пообіцяли відновити обмеження стосовно дев’яти білоруських держпідприємств, передусім нафтопереробної промисловості.


Білоруські НПЗ – найважливіше джерело припливу валюти в економіку Білорусі. Введення санкцій США проти них здатне завдати потужного удару по валютній стабільності країни.

Рятуватися можна тільки з простягнутою рукою в бік Росії. А Кремль якраз розпочав черговий виток конфлікту із Заходом.

Нічого хорошого всі ці розклади не обіцяють і Україні. У час небаченої за останні роки активізації російських військ уздовж нашого східного кордону ризикуємо отримати проблемну ділянку і на півночі.

Джерело ФАКТИ. ICTV
2021-04-08 17:47:36

Back to top button