З-під завалів врятували жінку з немовлям через чотири дні після землетрусу

Внаслідок землетрусу, що стався тиждень тому у Туреччині та Сирії, загинули тисячі людей. Але серед відчаю й втрат сталися дивовижні історії порятунку.

27 січня Некла Камуз народила сина і назвала його Ягіз, що означає хоробрий.

Коли маленькому виповнилося 10 днів, сталося жахливе: від підземних поштовхів будинок, я кому мешкала родина на другому поверсі, зруйнувався, накривши під собою мешканців.

Жінка з немовлям опинилася на першому поверсі, а на її чоловіка з старшим сином впав шкаф. Це останнє, що вона бачила.

– Землетрус посилювався, обвалилась стіна, кімната трусилась, а будівля змінювала своє положення. Коли все зупинилось, я кликала їх, але відповіді не було, – розповіла Некла.

33-річна жінка виявила, що лежить з дитиною на грудях. Шафа, що впала поруч, врятувала їхнє життя, не давши великій бетонній плиті розчавити їх.

У такому стані мати й дитина пролежали майже чотири дні.

Навколо нічого не було видно окрім чорної суцільної темряви. Щоб зрозуміти, що відбувається, їй довелося покладатись на інші органи чуття.

Вона відразу помітила, що Ягіз дихає і дуже зраділа.

Через пил було важко дихати, але поступово він осів.

Було відчуття, що вона лежить на дитячих іграшках, але влаштуватись зручніше можливості не було.

Вдалині лунали голоси. Некла намагалась кликати на допомогу.

– Там хтось є? Мене хтось чує?” — кричала вона.

Коли це не спрацювало, вона взяла дрібні уламки і стукала ними по шафі, сподіваючись, що так її почують.

Але відповіді не було. Некла зрозуміла, що їх, можливо, не знайдуть.

У темряві під уламками жінка втратила відчуття часу, та треба було доглядати за Ягізом. На щастя, Некла могла годувати його грудьми.

Без води і їжі жінка марно намагалась випити власного грудного молока.

Над головою лунали кроки й голоси, але десь далеко.

Тоді вона вирішила економити сили і мовчати, поки не почує звуки поруч.

Вона постійно думала про свою сім’ю — про маленького Ягіза, про чоловіка і їхнього старшого сина, що загубилися десь у руїнах.

Надію на порятунок давала тільки присутність Ягіза.

Хлопчик майже постійно спав, а коли прокидався і починав плакати, вона мовчки годувала його, доки він не заспокоювався.

Так минули майже чотири дні. Раптом Некла почула гавкіт собак. Вона подумала, що їй це, можливо, сниться. Потім почулися людські голоси голоси.

– З тобою все гаразд? Якщо так, постукай один раз, – крикнув хтось. – З якої ти квартири?

Темряву прорізало світло ліхтаря.

Їх знайшли!

Коли рятувальники запитали про вік Ягіза, Некла розгубилась. Вона знала лише, що коли стався землетрус, йому було 10 днів.

В лікарні Некла дізналася, що її чоловік і старший син Їгіт Керім врятовані, але отримали серйозні травми ніг, тому їх перевели до іншої лікарні в провінції Адана.

Примітно, що Некла й Ягіз не зазнали серйозних тілесних ушкоджень. Їх протримали в лікарні 24 години і виписали.

Будинок Некли повністю зруйнований і повертатись їй нікуди. Живе Некла з Ягізом в палатці з іншими людьми. Всі вони втратили житло.

Некла каже, що своїм порятунком завдячує Ягізу.

– Гадаю, якби в моєї дитини не вистачило б сил, щоб впоратись із цим, я б теж не змогла”, — пояснює вона.

Некла спілкується з чоловіком і старшим сином по телефону.

– Привіт, воїне! Як ти, синку?” – звертається Ірфан до крихітного Ягіза через екран.

А у Некли єдина мрія, щоб син ніколи більше не пережив нічого подібного. Він маленький, і напевне, не пам’ятатиме, що з ним сталося.