Юній Катерині могли відтяти ногу до тазу, а врятували її новітні технології

Українські хірурги мають справу з численними тяжкопораненими: військовими та цивільними. Аби врятувати їм не тільки життя, а й кінцівки – лікарям не обійтися без сучасних технологій.

Вони здатні побороти інфекції – головну перепону до одужання. І така боротьба може тривати по вісім  місяців, а її вартість рівноцінна трансплантології, кажуть медики. Німецькі колеги відомого українського хірурга Юрія Ліфшиця, зібрали кошти на таку апаратуру і вже використовують в Україні. Загальний бюджет понад 200 тис. євро.

Юрій Ліфшиць, хірург з понад сорокарічним досвідом, один з найкращих учнів легендарного Олександра Шалімова, понад два десятиліття оперує в двох державах: в Україні та Німеччині. Коли ж на його Батьківщині почалася велика війна, німецькі колеги не лишилися осторонь. Зібрали гроші  на специфічне обладнання для очищення ран та крові, інструменти та витратні матеріали, аби тут можна було рятувати людей  із тяжкими мінно-вибуховими ранами.

 – Ми зупинилися на вакуум-терапии і привезли її для кількох клінік в Україні. Уже відомо, що таке вакуум-терапія, це коли на рани накладається спеціальна пов’язка и 24 години на добу йде відбір бактерий. Стерильна плівка не дає бактеріям потрапляти і ззовні, – розповідає хірург, доктор медичних наук Юрій Ліфшиць.

Синьогнійна інфекція – запеклий ворог для кожного тяжко-пораненого. Бо варто хірургам очистити величезні рани і готуватися їх зашивати, як інфекція знову дається взнаки. Мутує і призвичаюється навіть до антибіотиків. Сімох таких пацієнтів взявся безкоштовно оперувати і Юрій Зіновійович на базі однієї з приватних клінік столиці.

 – За домовленістю ми беремо найважчих хворих, коли лікування вже на певному етапі заходить у глухий кут.

27 червня жителька Кременчука Катерина Дмитриченко прийшла до ТРЦ Амстор, аби навідати маму, похизуватися дипломом Канадського вишу, який тільки-но привезла додому. Замість свята, у ТРЦ їх чекало пекло від рашистської ракети.

Мама Катерини – 41-річна Олена Дмитриченко загинула в доньки на очах. Сама ж Катерина дістала тяжких травм кінцівки. Йшлося про ампутацію ноги від таза, але доктор Ліфщиць зберіг її.

– У мене майже відірвало ногу, – розповіла Катерина Дмитриченко, що знаходиться в Німеччині на реабілітації. – Юрій Зіновійович, чистив мені рани, дуже добре чистив. Тому що тут в Німеччині сказали, що робота зроблена прекрасно.

А починалося її лікування в Київському медмістечку. Нині профільно тут працюють з тяжкими пораненими, військовими та цивільними.

 – Лікарі та медсестри вже тиждень сортують дорогоцінне хірургічне приладдя, яке надійшло з Німеччини. Загалом його аж три тонни, говорить- директор Київської міської клінічної лікарні №6, д.м.н. Вадим Крижевський.

Лікарі наголошують, щоб ставити на ноги велику кількість поранених, Україні вже варто будувати нові лікарні. Де буде більше реанімацій та операційних. Адже на кону не лише збереження життя, а повернення до повноцінного життя наших захисників.