Юлія Паєвська: «Росія – трансцендентна тиранія. Здолати її можна, залишаючись єдиним цілим»

Військовослужбовиця, парамедикиня бригади «Хартія» і колишня полонена Юлія (Тайра) Паєвська про природу трансцендентних тираній, якою є Росія, та як українцям протистояти масованим обстрілам, поєднаним із російськими маніпуляціями й пропагандою:

«Щодо обстрілу [Києва] 31 липня.

Те, що я пережила в катівнях росіян, те, що я спостерігаю під час хвиль шахедів і ракет на наші міста, – не просто система злочинів, це сакралізоване зло. Зло, що прийняло свою сутність і пишається собою. У них існує наука катувань, це більше за все нагадує обряд, а не випадкове насильство, це є системний ритуал знищення людської гідності.

В масштабах країни обстріли мирних міст є масштабованими тортурами цілого народу.

Струм в катівнях, шахеди про мирних містах, системні побиття в російських тюрмах, ракети по багатоповерхівках з дітьми, інформаційні вкиди з пропагандиськими маніпулятивними наративами – це прояви трансцендентної тиранії, що направлена на роз’єднання нашої спільноти, і живиться страхом своїх цілей.

Кремль пішов ва-банк, відкинувши остаточно спроби відбілити свої дії в очах світової спільноти.

Ворог запускає хвилі шахедів і пропагандистських атак, які є брудніші, хитріші, глибші. Росіяни намагаються вбити нас у наших домах і в наших душах зсередини, щоб не треба було перемагати нас на полі бою.

І ця тиранія має свій алгоритм:

1. Відокремити людину від спільноти.
2. Позбавити її голосу, правди, імені.
3. Змусити сумніватися у власній цінності.
4. Поставити виживання вище за гідність.
5. Нав’язати мову ворога, категорії ворога, страх, сформований ідеологами ворога.
6. Змусити повірити, що ніхто не прийде на допомогу.

Це сатанинський механізм знищення народу через руйнування довіри. Щоб перемогти, треба розуміти не демонологію, а механізм трансценденції тиранії. Він долається тільки тоді, коли ми залишаємося єдиним цілим.

Єдність – це дія, самих слів мало. Ми мусимо:

1. говорити правду, називати речі і події словами, що визначають їхню істину сутність;
2. підтримати того, кого знищують, і фізично і морально;
3. не погоджуватись на мову ненависті;
4. обирати гідність в будь-якій ситуації.
5. продовжувати спротив, шукати нові способи впливу і боротьби.

Нас хочуть винищити як націю не лише фізично, а й через роздроблення, токсичну зневіру, нав’язану ворожнечу, викривлення пам’яті, зміну мови, сенсів, нав’язати відчуття безсилля. Тому наше виживання – це не питання зброї, а питання побудови і укріплення зв’язку між людьми доброї волі. Зараз будь-яку дію, що може роз’єднувати українців, я сприймаю як роботу на ворога. Коли ми разом, ми трансцендуємо його тиранію.

Росіяни бояться зброї, але їхній найбільший жах – усвідомлення того, що ми зберігаємо і примножуємо далі рішучість залишитися вільними людьми. Вони бояться того, що ми все запам’ятаємо і того, що навіть у катівні чи під обстрілом вільна людина не здається, вільні люди об’єднуються.

Не ми починали цю війну.

Безмежна скорбота за всіма загиблими на цій війні…  А Україна буде завжди».