Ярина Чорногуз – філологиня, парамедик, мати: чому нашим жінкам потрібно служити в армії
У 2019 році вона стала парамедиком, потім підписала контракт із ЗСУ. Війну зустріла на передовій. Пройшла пекло під Попасною, Маріуполем та Бахмутом.
Ярина Чорногуз розказала в інтерв’ю ВВС, як стався такий крутий поворот в її житті: від поезії до тактичної медицини?
– Я ще після Майдану 2014 хотіла піти добровольцем на фронт, та народила доньку і мусила бути з нею. Тоді моєю справою стала популяризація української мови. Це було єдине, що я могла на той час робити. Я закінчила Києво-Могилянську Академію – літературознавство і філософія на факультеті гуманітарних наук, – розказала Ярина.
Пізніше, в 2019, жінка вивчилася на парамедика в Госпітальєрах і почала їздити на фронт як волонтер-парамедик. Ротації дозволяли поєднувати фронт і материнство.
Іноді виникало бажання піти на контракт. Але ж донька… А у 2020 році Ярина втратила дорогу і важливу для себе людину – Миколу Сорочука. І тоді, щоб пережити втрату, прожити горе, вона все ж наважилася пов’язати своє життя з армією.
Другою важливою причиною було бажання забезпечити життя доньки Орисі в вільній Україні.
– Зараз доньці 8 років. Вона у безпечному місці. Мені пощастило, що вона розуміє, чому це важливо – комусь воювати за Україну. Звичайно, їй хочеться більше часу побути зі мною і мені хочеться з нею більше часу проводити. Що поробиш… Не ми обрали війну. Путін і росіяни обрали війну, а ми маємо захищатися.
– Часом я пишу, щоб позбутися болю, скажімо так. Коли я пишу, це допомагає розслабитися – викинути те, що дуже наболіло, – говорит Ярина.
У розмові про жінку, материнство, захист Батьківщини саме собою виникає питання, а чи потрібно жінці воювати?
– Я вважаю, що і серед жінок, і серед чоловіків повинні воювати ті, хто хоче цього. Але в такій повномасштабній війні з ворогом, що переважає кількісно, складно… Тих, хто хоче, – замало. Потрібно більше людей, оскільки ми менша держава, – розмірковує Ярина.
Їй подобається ізраїльська модель. Там військовий вишкіл і призов проходять і жінки. Після цього людина виходить з чітким розумінням, що таке військові дії, що вона робитиме, якщо станеться щось, чому так відбувається. Це дає велику впевненість кожній людині у своїх діях на випадок, який маємо ми. Безпорадність та паніка – це якраз речі, якими програють.
– Тому я за те, щоб всі проходили цей вишкіл і були готові до воєнних дій, – говорить Чорногуз.
Так, якщо не на фронті, то в тилу ворога точно мають бути підготовлені та впевнені у своїх силах люди. А для цього потрібно готуватися.
А чи не важка ноша для жінки – служба в армії? Адже це не зовсім жіноча справа.
– Чи важко? В наших реаліях багато стереотипів, які потрібно ламати і доводити, що ти можеш бути бійцем нарівні з чоловіком.
Ярині пощастило з командирами, які не виділяли її з загалу і не влаштовували легке життя. Вона вдячна їм за це і цінує таке ставлення.
– Коли бійці бачать, що ти фізично і психічно тягнеш і що з тебе є користь, через деякий час тебе починають просто сприймати як бойову одиницю – таку саму як і чоловік, говорить жінка-боєць.
Та труднощі, з якими стикається жінка в армії, не тільки фізичні, або моральні. Елементарна річ – форма. Жінкам видають чоловічі комплекти, їх потрібно підшивати, підганяти по фігурі, і все це своїм коштом. Є форма для жінок, та вона коштує недешево. Але й фасон, і якість тканини відповідають запитам та потребам.
– Останню я купила. Якраз сьогодні я забрала посилку з пошти, і там була форма від дизайнерки, яка шиє якісну піксельну форму для жінок. Реально видно що це жіночий фасон, воно чудово сидить по фігурі, воно зручно та естетично, – радісно повідомила Ярина.
– Якщо вони бачать, що ти прийшла робити свою роботу, не реагуєш на їхні знаки уваги – все швидко припиняється. Якщо вони бачать, що ти можеш і відповісти – то точно цього не буде, – впевнена Ярина.
Вона дійсно прийшла робити справу, а тому її поважають за те, що вміє: йти в бій, надавати медичну допомогу, навіть запускати дрона.
– Завдання бувають різні. Буває таке, що нам треба йти в бій – тоді евакуйовувати бійця. Витягаємо, несемо на ношах до автомобіля і потім веземо в госпіталь. Тобто, задачі бувають дуже різні.
І про настрій та очікування. Ця історія на багато років, вважає Ярина Чорногуз, Путін буде вести цю війну до останнього, бо вони не визнають поразки. А ми маємо вистояти. Бо якщо ворог буде брати паузи і відновлюватися, то він знову буде робити спроби нас завоювати.
Насправді Україна вже перемогла тим, що вистояла. Можна сказати – ми вже перемогли. Повернення територій – це питання деякого часу. Може я помиляюся, але ми вийдемо на наші кордони, підсумувала Ярина Чорногуз.
Фото: Ярина Чорногуз
У 2019 році вона стала парамедиком, потім підписала контракт із ЗСУ. Війну зустріла на передовій. Пройшла пекло під Попасною, Маріуполем та Бахмутом.
Ярина Чорногуз розказала в інтерв’ю ВВС, як стався такий крутий поворот в її житті: від поезії до тактичної медицини?
– Я ще після Майдану 2014 хотіла піти добровольцем на фронт, та народила доньку і мусила бути з нею. Тоді моєю справою стала популяризація української мови. Це було єдине, що я могла на той час робити. Я закінчила Києво-Могилянську Академію – літературознавство і філософія на факультеті гуманітарних наук, – розказала Ярина.
Пізніше, в 2019, жінка вивчилася на парамедика в Госпітальєрах і почала їздити на фронт як волонтер-парамедик. Ротації дозволяли поєднувати фронт і материнство.
Іноді виникало бажання піти на контракт. Але ж донька… А у 2020 році Ярина втратила дорогу і важливу для себе людину – Миколу Сорочука. І тоді, щоб пережити втрату, прожити горе, вона все ж наважилася пов’язати своє життя з армією.
Другою важливою причиною було бажання забезпечити життя доньки Орисі в вільній Україні.
– Зараз доньці 8 років. Вона у безпечному місці. Мені пощастило, що вона розуміє, чому це важливо – комусь воювати за Україну. Звичайно, їй хочеться більше часу побути зі мною і мені хочеться з нею більше часу проводити. Що поробиш… Не ми обрали війну. Путін і росіяни обрали війну, а ми маємо захищатися.
– Часом я пишу, щоб позбутися болю, скажімо так. Коли я пишу, це допомагає розслабитися – викинути те, що дуже наболіло, – говорит Ярина.
У розмові про жінку, материнство, захист Батьківщини саме собою виникає питання, а чи потрібно жінці воювати?
– Я вважаю, що і серед жінок, і серед чоловіків повинні воювати ті, хто хоче цього. Але в такій повномасштабній війні з ворогом, що переважає кількісно, складно… Тих, хто хоче, – замало. Потрібно більше людей, оскільки ми менша держава, – розмірковує Ярина.
Їй подобається ізраїльська модель. Там військовий вишкіл і призов проходять і жінки. Після цього людина виходить з чітким розумінням, що таке військові дії, що вона робитиме, якщо станеться щось, чому так відбувається. Це дає велику впевненість кожній людині у своїх діях на випадок, який маємо ми. Безпорадність та паніка – це якраз речі, якими програють.
– Тому я за те, щоб всі проходили цей вишкіл і були готові до воєнних дій, – говорить Чорногуз.
Так, якщо не на фронті, то в тилу ворога точно мають бути підготовлені та впевнені у своїх силах люди. А для цього потрібно готуватися.
А чи не важка ноша для жінки – служба в армії? Адже це не зовсім жіноча справа.
– Чи важко? В наших реаліях багато стереотипів, які потрібно ламати і доводити, що ти можеш бути бійцем нарівні з чоловіком.
Ярині пощастило з командирами, які не виділяли її з загалу і не влаштовували легке життя. Вона вдячна їм за це і цінує таке ставлення.
– Коли бійці бачать, що ти фізично і психічно тягнеш і що з тебе є користь, через деякий час тебе починають просто сприймати як бойову одиницю – таку саму як і чоловік, говорить жінка-боєць.
Та труднощі, з якими стикається жінка в армії, не тільки фізичні, або моральні. Елементарна річ – форма. Жінкам видають чоловічі комплекти, їх потрібно підшивати, підганяти по фігурі, і все це своїм коштом. Є форма для жінок, та вона коштує недешево. Але й фасон, і якість тканини відповідають запитам та потребам.
– Останню я купила. Якраз сьогодні я забрала посилку з пошти, і там була форма від дизайнерки, яка шиє якісну піксельну форму для жінок. Реально видно що це жіночий фасон, воно чудово сидить по фігурі, воно зручно та естетично, – радісно повідомила Ярина.
– Якщо вони бачать, що ти прийшла робити свою роботу, не реагуєш на їхні знаки уваги – все швидко припиняється. Якщо вони бачать, що ти можеш і відповісти – то точно цього не буде, – впевнена Ярина.
Вона дійсно прийшла робити справу, а тому її поважають за те, що вміє: йти в бій, надавати медичну допомогу, навіть запускати дрона.
– Завдання бувають різні. Буває таке, що нам треба йти в бій – тоді евакуйовувати бійця. Витягаємо, несемо на ношах до автомобіля і потім веземо в госпіталь. Тобто, задачі бувають дуже різні.
І про настрій та очікування. Ця історія на багато років, вважає Ярина Чорногуз, Путін буде вести цю війну до останнього, бо вони не визнають поразки. А ми маємо вистояти. Бо якщо ворог буде брати паузи і відновлюватися, то він знову буде робити спроби нас завоювати.
Насправді Україна вже перемогла тим, що вистояла. Можна сказати – ми вже перемогли. Повернення територій – це питання деякого часу. Може я помиляюся, але ми вийдемо на наші кордони, підсумувала Ярина Чорногуз.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Фото: Ярина Чорногуз
Джерело ФАКТИ. ICTV
2022-10-15 19:26:36
