Який винищувач потужніший – F-16 чи МіГ-29: ексклюзив з бойовим пілотом

Наступне засідання Рамштайну, ймовірно, буде авіаційним, і вже почалися дискусії про надання українським пілотам сучасних винищувачів замість застарілих радянських МіГів. Найчастіше згадують про Ф-16.

Журналіст Фактів тижня Павло Васильєв разом із військовим аналітиком Ігалем Левіним, речником Повітряних сил України Юрієм Ігнатом та бойовим пілотом “Джусом” порівняли два популярних у світі винищувачі – радянський МіГ-29 та західний F-16.

Чим вони схожі та в чому принципова різниця?

На перший погляд, обидві машини дуже схожі і за габаритами, і за льотними характеристиками.

Обидва літаки відносять до легкого класу машин: МіГ-29 без пального та озброєння важить майже 11 тонн, Ф-16 трохи легший – 9,5 тонн.

Швидкість майже однакова: 2 450 км/год. у Міг-29 проти 2 410 км/год. у Ф-16.

Досяжна висота для обох машин однакова – 18 км.

За радіусом дії, без додаткових паливних баків, перевага за радянською машиною – 700 км проти 500 км у “американця”.

Тобто за деякими параметрами МіГ-29 навіть перевершує Ф-16. Але чи важливо це в повітряному бою? Адже головна функція обох літаків – саме воювати.

Принципові розбіжності:

Відрізнити обидві машини можна з першого ж погляду. Більша вага МіГ-29 саме через те, що в ньому не один, а два двигуни, відповідно – вдвічі більше роботи для аеродромних мотористів.

Військовий аналітик з Ізраїлю, країни яка вже десятиріччями експлуатує Ф-16, Ігаль Левін каже, що попри всі зусилля в СРСР свого часу так і не спромоглися зробити двигун для легкого винищувача, і не лише його.

– У Радянському Союзі довелося шукати такі собі підпори, щоб можна було підігнати характеристики цих машин до західних аналогів. І це стосується всіх рішень, навіть конструкційних. Наприклад, кабіна. Якщо ми подивимося на кабіну Ф-16, на ліхтар – він повністю, як ковпак, скляний, без обплетення, – пояснив експерт.

І на цьому розбіжності лише починаються. Наприклад, усього було вироблено близько 1 600 МіГів усіх модифікацій, а Ф-16 майже втричі більше – 4 600.

Нині Ф-16 стоїть на озброєнні в 27 країнах світу, а це величезний досвід як експлуатації, так і бойового застосування.

Якщо спочатку Ф-16 та Міг-29 були в чомусь схожі, то далі американці з кожною модифікацією вдосконалювалися, а МіГ почали відставати в розвитку.

– Радянські, а потім вже російські системи, авіоніка, не конкуренти абсолютно американським, західним. І, звичайно, номенклатура озброєнь. Ті ракети, які можуть працювати по наземним цілям. Хороший приклад – у нас є ракети AGM-88 HARM, антирадарні. Це гарний приклад західної системи ракети, яка знищує радари і всілякі ППО, – каже Левін.

Переваги західних зразків якраз в якості та кількості озброєння, яке створювалося саме для застосування з Ф-16.

– Це багатоцільовий літак, який може працювати по повітряних цілях, а це – літаки, гелікоптери, крилаті ракети, БПЛА ворога, а також баражуючі боєприпаси, тобто дрони-камікадзе. І плюс він працює і по наземних цілях. Здатен ефективно знищувати ворожу техніку, працювати по взводних, ротних опорних пунктах, складах боєприпасів. В залежності від того, який тип озброєння на ньому буде встановлено. І це озброєння буде летіти точно і головне – далеко, – розповів речник Повітряних сил України Юрій Ігнат.

Тому зараз Ф-16 важко назвати винищувачем. Він один може виконувати функції і штурмовика, і бомбардувальника, і навіть – морського охоронця. Про це в ексклюзивному інтерв’ю Фактам тижня розповів чинний пілот Повітряних сил ЗСУ з позивним “Джус“.

– Це можуть бути протикорабельні Гарпуни, які застосовуються з морських платформ, або берегових платформ, їх також можна і з винищувача пускати. Це надає набагато більше можливостей, це гнучкіше, оскільки ти можеш їх застосовувати в будь-які точці театру бойових дій, – каже бойовий льотчик.

Для порівняння: берегові батареї Гарпунів, наприклад, в районі Одеси, перекривають лише південно-західну частину Чорного моря. Тоді як пара Ф-16, навіть не наближаючись до тимчасово окупованого Криму, може контролювати більшу частину всього моря. Тобто фактично закрити Чорноморський флот РФ на базі в Новоросійську. І ні про які десантні операції росіяни можуть вже не мріяти.

Водночас два літаки, навіть надсучасних, погоди на фронті не зроблять, тому далі розберемо: скільки нам їх треба і на яку мінімальну кількість ми можемо розраховувати?

Ще за мирними розрахунками, Україні потрібно було п’ять бригад тактичної авіації – це 180 бойових літаків. Звісно, озброєння п’яти бригад сучасними літаками процес дуже тривалий. Тому будемо говорити про мінімальну кількість.

Для виконання бойового завдання потрібно два винищувачі. Друга пара при цьому знаходиться у резерві та готова прийти на допомогу першій. Третя пара літаків охороняє власний аеродром. Це вже шість літаків. Але на бойове завдання може вилітати і дві пари. Це вже вісім. Крім того, кілька літаків у підрозділі можуть перебувати на технічному обслуговуванні. Тож йдеться щонайменше про одну ескадрилью – 12 літаків.

За словами Ігната, ще краще отримати не одну, а дві-три ескадрильї, але просто так надати навіть 12 літаків Ф-16 – неможливо. Західна техніка експлуатується за іншими правилами, ніж МіГи та Су.

– Нам потрібно готувати аеродромну інфраструктуру, а це вже робиться. Міністерство інфраструктури залучено до цієї роботи, і поряд з військовими роблять ті смуги, які без проблем здатні будуть приймати такі літаки, як Ф-16, тому що техніка західна дуже вибаглива саме до покриття злітно-посадкових смуг, – пояснив речник Повітряних сил ЗСУ.

Але підготувати аеродроми – це лише початок. Командирів потрібно навчити новим тактичним прийомам, техніків – тонкощам ремонту і обслуговування, а пілотів – літати і знищувати повітряні, наземні й морські цілі.

“Джус” каже, що літати на Ф-16 неважко – пілот з досвідом навчиться за тиждень, але воювати, то інша справа. Тут підготовка займатиме кілька місяців.

– Якщо, грубо кажучи, обмежитися лише винищувальними завданнями, то це може бути, гіпотетично, пару місяців. Якщо ми хочемо застосувати цю платформу за повною програмою для всіх наших завдань, то це трошки довше буде. Можна буде комбінувати, наприклад, одні вчаться для базових завдань, але швидко, інші – довше, але за повною програмою, – пояснив льотчик.

Поки що невідома навіть модель майбутніх крил для українських пілотів. Ф-16 – це лише найвірогідніший варіант, як один із найбільш масових і пристосованих для сучасної війни літаків.

Попри цю невизначеність, українські пілоти вже вивчають Ф-16 і готуются. В нагоді стали навіть загальнодоступні комп’ютерні симулятори польотів.

– Ознайомитися з кабіною, з приладами, з режимами роботи того ж радару, з ракетами тощо. Навіть на такому базовому рівні це дуже корисно і щонайменше дуже мотивує. Тобто хлопці, які вперше сіли за симулятор, побачили: “Вау, та це ж крута штука!”- каже пілот.

Але повноцінні навчальні польоти можуть розпочатися лише тоді, коли стане зрозуміло, чи дійсно ми отримаємо літаки, і яку саме модель і модифікацію.

Левін вважає, що “авіаційний ленд-ліз” для України – питання вирішене:

– Як і з танками, це просто, зрештою, просто питання часу. Це не питання “так-ні”. Це питання “так” і “коли”.

У Повітряних силах очікують рішення про літаки вже цього місяця.

– Питання щодо надання Україні літаків не замовкає ніколи. І постійно є групи людей, які займаються цим на різних рівнях і в різних державах. І зокрема у США, які є виробником цього літака. Ми чули заяви наших політичних лідерів про те, що наступний Рамштайн буде авіаційним. Можливо, Рамштайн і дасть нам відповіді на ці питання, коли зрештою ми можемо отримати цю техніку, – сказав Ігнат.

І поки що це оптимістичний прогноз. Тож з урахуванням часу на підготовку пілотів і техніків перші Ф-16, якщо і з’являться в українському небі, то не раніше кінця весни. Але головне, що процес вже йде, і до нових літаків вже ретельно придивляються українські аси.

Фото: Факти тижня