Україна і світ

Як перетворити хобі на успішний бізнес: історія добровольця з Херсона

Історія Юрія Прошурова – хрестоматійний приклад перетворення хобі на бізнес. Молодий чоловік у 2014 році пішов добровольцем на війну. Служив у батальйоні Херсон, потрапив до Іловайська, але котел його, за щасливим збігом обставин, оминув.

Потім ніс службу на кордоні з Кримом. У цивільне життя повернувся у 2018-му. Із батальйону пішов служити у водну поліцію. Але згодом розпочав власну справу – відкрив у Херсоні підприємство із виробництва військового та туристичного спорядження.

Ще доки був на службі добровольцем, Юрій Прошуров мав хобі – шиття. Першим, що він пошив, був бронежилет.

– Нам видавали повноцінні бронежилети, здорові, незручні, без вентиляції, просто важкий шматок матеріалу, вага 13 кг. У ньому було важко навіть стояти, а купити якусь плитоноску тоді не дозволяли фінанси. Тож товариш купив машинку, стару радянську, побутову, я купив матеріали. Спробував, вийшло, сподобалося. Спробував ще. І так пішло-поїхало. Було суто хобі: робив собі, друзям – пояси, сумки, бронежилети, – розповідає Юрій Прошуров.

Втім, зрештою чоловік вирішив, що час перетворити хобі на свою основну справу. Перебуваючи на обліку в центрі зайнятості, спробував отримати гроші від держави не як щомісячну допомогу, а як кошти на власну справу. Не склалося. Але у центрі зайнятості підказали, що можна отримати грант від Міжнародної організації праці у межах проекту, фінансованого данським урядом.

– Я подався буквально в останній момент. Пройшов навчання, написав бізнес-план і виграв грант на $3 тис. На той момент я вже мав швейну промислову машинку. Знайшов приміщення, зареєструвався як ФОП, і вже потім, коли надійшли кошти, мені за них закупили дві промислові швейні машинки, оверлок промисловий і розпошивалку, також гарячий ніж, дисковий ніж та інші виробничі деталі, – ділиться подробицями Юрій.

Тепер знає все про виробництво.

– Неякісного матеріалу дуже багато. Шукав матеріали методом проб та помилок. І знайшов. Виготовляю більшість товарів із тканини американського виробництва – кордури. Це сумочно-рюкзачна тканина, яка використовується з 90-х років. Спочатку її застосовували лише в американській армії, а потім матеріал розійшовся всім світом для туристів.

Використовується для виробництва сумок, рюкзаків, одягу, взуття. Має вологозахисний шар, надміцна, не рветься руками. З цього все і почалося. Потім почав шукати стропи, фурнітуру, пряжки. Стропи якісні виробляють в Україні. Фурнітура – з Південної Кореї та Італії. Блискавки – з Японії, – перераховує Юрій.

Бронежилети, плитоноски, пояси, рюкзаки, сумки. Клієнти – найчастіше військові, іноді туристи чи страйкболісти.

У цьому бізнесі Юрію допоміг досвід служби на передовій.

– Я знаю, що потрібно хлопцям. Роблю речі, як для себе. Розумію, що мій товар у критичній ситуації не має розірватися, розлізтися та підвести людину. Вони повинні витримувати максимально екстремальні умови і бути придатними ще 10 років.

Із хлопцями спілкуюся, хто та що використовує, скільки воно служить. Що ламається, а що витривале. Багато бійців пересилають свої речі для ремонту. Бо купувати нове – це дорого, а старе та відремонтоване може прослужити ще багато років, – ділиться Юрій.

Усі деталі з організації бізнесу дізнавався через Google та інтернет. Спробував оформити ФОП через Дію, але рік тому це було безуспішно і зайняло аж три тижні спроб.

– Наразі, можливо, ситуація змінилася. Але раджу звернутися до досвічених людей. Зараз я – підприємець другої групи. Вона – найбільш спрощена і поширена в Україні. Податковий інспектор одразу мені дав реквізити, за якими сплачувати податки. Все пояснили. Згодом взяв і працівницю. На мені ідеї, розробка лекал, на ній – збір готового продукту, – пояснює Юрій.

Почав просувати бізнес і в інтернеті.

– Довелося стати і дизайнером, і шевцем, і бухгалтером, і соціальні мережі вести, і сайт. Сайт для мене розробив товариш, але я тепер його вдосконалюю, YouTube в усьому допомагає мені.

Сьогодні справі Юрія вже рік. Обсяги виробництва залежать від багатьох факторів.

Іноді PROTEC UA на місяць виробляє три бронежилети і 20-30 поясів, а буває навпаки – 30 бронежилетів та кілька поясів. До клієнтів тут дуже лояльні. Якщо щось не підійшло, можна завжди переробити.

– Завжди іду на поступки, допоможу, підкажу. І якщо людині немає сенсу переплачувати, теж скажу про це. Головне, аби клієнт лишився задоволеним. Це моя репутація зрештою, – наголошує Юрій.

У бізнес інвестував $8-10 тис. $3 тис. – це грант. Решта – власні вкладення. За рік дохід виріс несуттєво, на 10%. Поки що бізнес лише розвивається, тому багато коштів доводиться інвестувати.

– Аби відкрити власну справу, треба захотіти і хоча б мінімально почати щось робити. Не чекати, а почати із чогось. Якщо маєте хобі, його теж можна зробити бізнесом. Головне – бажання.

Я не відвідував якихось спеціальних курсів, усе необхідне читав і вивчав з інтернету, YouTube, методом проб та помилок приходив до чогось свого. На роботу тепер ходжу з радістю. Коли я кілька днів хворів та не працював, то сів за машинку і зрозумів, що це для мене справжнє свято, – зізнається Юрій.

Загальні інвестиції: $8-10 тис.

Витрати на місяць:

Податки – 4 тис. грн.

Оренда – 4,5 тис. грн.

Комунальні послуги – 5 тис. грн. Влітку – 300-400 грн.

Витрати на матеріали – від 15 тис. грн.

 

Війна в Україні спровокувала пожвавлення ринку із пошиття військового спорядження. Кількість таких виробників зросла приблизно вдесятеро, розповідає засновник бренду з розробки та виготовлення військової й туристичної амуніції Tur Gear Дмитро Дергунов.

Тож сьогодні конкуренція в цій сфері шалена, втілювати власний новий бренд доволі ризиковано.

– Та все ж, якщо вже взялися, слід пам’ятати, що в основі таких товарів мають бути лише якісні матеріали, їх можна придбати напряму у виробника або в офіційного дилера. Вони дорожать репутацією і не продадуть китайський непотріб замість якісного продукту, – наголошує підприємець.

Маленькі виробники часто не мають фізичного приміщення, тож вся торгівля відбувається через інтернет, сайт, Facebook, Instagram.

– У ХХІ столітті торгівля без інтернету неможлива, будь-який бізнес має опанувати ці навички. Крім цього, початківець-підприємець повинен розумітися на всіх тонкощах закупівлі, доставки, продажу. І це, як і будь-який бізнес, непроста справа, – констатує Дмитро.

В Україні немає якогось єдиного сервісу тестування військового спорядження серед комерційних виробників. Але саме тестування – один із найважливіших етапів у цій сфері виробництва.

– Оскільки військовий може перебувати у бронежилеті 24 години на добу, то перевірити його комфортність можна лише тривалим тестуванням, іноді місяцями. Ми майже 100% спорядження тестуємо з бойовими підрозділами різних силових структур. Переважно й самим військовим цікавий цей процес тестування, тому завжди можна знайти людей з досвідом, які дадуть цінні поради, підкажуть, підкоригують, – зазначає Дмитро.

Часто виробники на цьому ринку поспішають нашвидкуруч щось зробити, нашвидкуруч продати, але якість здебільшого середня. А йдеться про комфорт військових у найекстремальніших ситуаціях. Тому важливо, виробляючи, піклуватися про якість.

– Це комфорт та розрахунок на довгий термін служби, та розуміння, що твоя плитоноска чи ремінь не розваляться після перебування під дощем, або опісля кількох днів на сонці. Користі не так багато від такого спорядження, – наголошує виробник.

Як і будь-який інший бізнес, цей потребує постійних інвестицій – у новітні технології, матеріали чи обладнання.

Джерело ФАКТИ. ICTV
2021-10-06 18:05:16

Back to top button