Як нова зброя отримує код в країнах НАТО та в Україні?

Уявіть систему, в якій кожна деталь — від звичайної кулі до надскладної високотехнологічної ракетної системи — має свій унікальний код.

У НАТО — це NATO Stock Number (NSN) — уніфікований 13-значний номер, який ідентифікує кожен елемент озброєння, військової техніки чи запчастину.

Кодифікація — процес, що стоїть за створенням єдиної зрозумілої системи постачання. Вона дозволяє країнам Альянсу обмінюватися технікою, уникати дублювання закупівель, точно планувати логістику і знати, що потрібно, коли й де.

Фактично, це цифрова «інвентарна книга» всього, що може стріляти, літати, ремонтуватися або перевозити солдата.

Учасниками системи кодифікації НАТО є усі країни-члени Північноатлантичного Альянсу та країни-партнери, які запровадили у своїй діяльності доктринальні документи з кодифікації. Країни-учасники системи кодифікації НАТО можуть бути на першому або другому (повноправному) рівні інтеграції з системою кодифікації НАТО.

Україна набула статусу повноправного члена системи кодифікації НАТО з 2019 року. Станом на 2025 рік, окрім країн НАТО у системі кодифікації Альянсу 20 країн — повноправних учасників та 14 країни-учасників за першим рівнем.

STANAG — єдині правила для усіх

Система кодифікації нової зброї НАТО базується на низці стандартних угод, відомих як STANAG (Standardization Agreement):

• STANAG 3150 — класифікація матеріалів за призначенням,
• STANAG 3151 — правила ідентифікації предметів постачання,
• STANAG 4177, 4199, 4438 — формати обміну даними, каталогізація, правила ведення баз.

Ці стандарти не залишають місця плутанині: деталь, яка зветься «X» приміром Норвегії, називається так само «X» в Італії, Канаді чи США.

Ці правила зібрані в керівному документі ACodP-1 (NATO Manual on Codification). Саме він визначає, хто за що відповідає, як виглядає процедура, і хто має право вносити зміни до системи.

Кожна країна-учасник системи кодифікації НАТО створює Національне бюро кодифікації (NCB) — саме воно присвоює NSN-коди, обробляє заявки від виробників і передає дані до міжнародного каталогу NMCRL (NATO Master Catalogue of References for Logistics).

Усі учасники системи кодифікації НАТО імплементують вимоги STANAG до національного законодавства, зокрема йдеться про такий стандарт, як STANAG 4177 «Кодифікація — єдина система збирання даних».

Як працює алгоритм у Альянсі?

Ось як виглядає типовий алгоритм потрапляння нового зразка озброєння до системи кодифікації НАТО:

Ухвалення рішення щодо закупівлі (постачання) зразків ОВТ до збройних сил та включення до вимог щодо кодифікації предметів постачання.

1. Подання заявки. Військова установа передає до національного бюро документи: технічний опис, креслення, специфікації, дані про матеріали тощо.
2. Класифікація. Експерти визначають, до якої категорії належить новий виріб, які його функції, як він взаємодіє з іншими елементами.
3. Присвоєння NSN. Виріб отримує 13-значний номер: перші 4 цифри — код групи та класу за класифікатором НАТО ACodP-2, наступні 2 цифри — код національного бюро кодифікації країни, яка здійснила кодифікацію, решта (9 цифр) — унікальний код предмету постачання.
4. Передача в НАТО. Дані щодо кодифікації предметів постачання передаються через агенцію НАТО з підтримки та постачання NSPA до Головного каталогу посилань НАТО для логістики — NMCRL.
5. Доступність. З моменту розміщення відомостей про предмети постачання в NMCRL зразки автоматично стають доступними для перегляду і в інших країнах-членах системи кодифікації НАТО.

У стандартному режимі кодифікація новинки займає від 7 до 60 днів, залежно від складності виробу та якості наданих вихідних даних. Але є і спеціальні статуси кодифікації :

• Routine — до 60 днів,
• Accelerated — до 30 днів,
• Emergency — до 7 днів або навіть швидше.

Такі гнучкі терміни особливо важливі в умовах бойових дій або в разі термінового впровадження інноваційного озброєння.

Хто це все координує?

За всією цією системою стоїть ціла структура:

• AC/135 — Група національних директорів з кодифікації, яка розробляє та оновлює стандарти.
• NSPA — агенція НАТО з підтримки та постачання, що адмініструє каталог NMCRL.
• NCB (національні бюро) — у кожній країні члени системи кодифікації НАТО виконують кодифікацію на місцях.
• Країни з Tier 2 статусом (країни з повноправним рівнем участі в системі кодифікації НАТО) — такі як Україна, Польща, Румунія, Сербія, тощо — мають право повноцінно обмінюватися даними з Альянсом і самостійно кодифікувати свої новинки озброєння та військової техніки.

Працюєш на оборону — кодифікація «for free»

Майже всі країни Північноатлантичного Альянсу дотримуються простого принципу: якщо зразок розроблено або закуповується в інтересах міністерства оборони — кодифікація для виробника безкоштовна.

У Великій Британії процес організовано чітко. Якщо виріб створений у рамках держзамовлення — держава сама ініціює кодифікацію, і виробник за неї нічого не платить.

А от у випадку комерційних звернень виробників озброєння до органу кодифікації, ціни фіксовані: 80 фунтів — за стандартну заявку, 120 — за термінову, 100 і 140 відповідно — для преміальних пакетів із прискореним супроводом.

Це офіційно затверджений «прайс-лист» на сайті британського національного бюро кодифікації (UKNCB). Його публікують відкрито, як меню в ресторані — все чесно й без сюрпризів.

У Норвегії правило просте: кодифікація для всіх зразків, що потрапляють до війська або створюються за контрактом з міністерством оборони — оплачується державою. Жодних додаткових рахунків чи неочікуваних витрат для виробників.

А от якщо компанія хоче самостійно подати зразок до каталогу НАТО — наприклад, для просування на зовнішні ринки — тоді вона повинна мати доступ до бази даних NMCRL (NATO Master Catalogue). І цей доступ вже платний.

Цікавий приклад — Франція. У рамках співпраці з партнерами, зокрема Латвією, французи не лише надали країні-партнеру доступ до свого програмного забезпечення для кодифікації (система ADAGIO), а й оплатили технічну підтримку та навчання спеціалістів.

Таким чином, навіть країни-партнери без досвіду чи відповідної інфраструктури отримують шанс працювати за стандартами НАТО — без жодного рахунку.

Щоб побачити, чи має твоя деталь чи дрон NSN-код, або які саме зразки озброєння використовуються у військах союзників, потрібно мати доступ до NMCRL. Його адмініструє NSPA — агенція НАТО з підтримки і постачання.

І тут діють чіткі розцінки: орієнтовно 880 євро на рік — базовий доступ, близько 1800 євро — розширений, 3480 євро — повний доступ до всієї бази даних.

Окремо можна придбати офлайн-версію каталогу —якщо, наприклад, підприємство працює в умовах обмеженого, з міркувань безпеки, доступу до мережі Інтернет. Ціна — від 1030 до 4050 євро, залежно від обсягу потрібних даних.

Слід розуміти, що це вже не державні витрати, а інвестиції комерційного сектора в міжнародний облік та маркетинг.

А як в Україні?

Україна має статус Tier 2 у системі кодифікації НАТО — це означає повноцінний обмін даними, право самостійно присвоювати NSN-коди та передавати їх до міжнародного каталогу. Національним органом кодифікації озброєння та військової техніки є структурний підрозділ оборонного відомства — Головне управління забезпечення супроводження життєвого циклу озброєння та військової техніки.

Українські виробники озброєння та військової техніки можуть надіслати заявку на кодифікацію своєї продукції за допомогою вебсервісу mil-tech.mod.gov.ua «Вікно для виробників ОВТ». На цьому онлайн-ресурсі українські зброярі можуть ознайомитися з покроковими алгоритмами підготовки своєї продукції до кодифікації. Також доступні для завантаження типові форми необхідних документів. Окремо надані роз’яснення щодо кодифікації безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби та боєприпасів.

Наразі, якщо виробник належно підготував пакет документації, необхідної для кодифікації предметів постачання, процедура займає до 10 робочих днів.

Слід зазначити, що кодифікація нового зразка озброєння та військової техніки в Україні — абсолютно безкоштовна. Більше того, для виробників озброєння та військової техніки доступна послуга безкоштовного тестування зразків озброєння та військової техніки у межах спільного проєкту Міноборони. Мінцифри, Генерального штабу ЗС України «Залізний полігон. Зброярі можуть випробовувати нові зразки своєї продукції на різних етапах створення. У межах проєкту виробникам озброєння надається професійна експертиза, підтримка під час тестувань, консультації військових експертів та допомога у напрацюванні методології випробувань. Детальнішу інформацію про проєкт «Залізний полігон» та як подати онлайн-заявку на участь ви можете ознайомитись на сайті mil-tech.mod.gov.ua.

Кодифікація нового зразка озброєння, військової техніки — це набагато більше, ніж, умовно, проставити номер на гвинтик. Це — офіційний дозвіл на участь у великій спільній системі оборони. Ключ до прозорої, швидкої та ефективної логістики в умовах багатонаціональної взаємодії. Завдяки їй НАТО працює як єдиний організм, навіть якщо складові Альянсу спілкуються різними мовами.

полковник Володимир Рочняк, начальник Головного управління забезпечення супроводження життєвого циклу озброєння та військової техніки