«Я зрозумів різницю між цією війною та АТО»: історія шахтаря, який знову став на захист України
Сержант 108-ї бригади ТрО Володимир Таран розповів про п’ять років війни, втрату побратима та мрію, яку хоче здійснити після перемоги.
Історію бійця оприлюднили Сили територіальної оборони ЗСУ
Володимир із Павлограда, до повномасштабного вторгнення працював прохідником на шахті. Здавалося б, цю важку і небезпечну працю складно з чимось порівняти. Але 24 лютого 2022 року чоловік зрозумів: найважче ще попереду.
«Несподіванкою такий поворот подій для мене не став. У 2014-му я брав участь в АТО, бачив, на що здатні наші північні сусіди. Вже тоді зрозумів: вони не зупиняться. Залишалося лише питання — коли», — згадує Володимир.
Чекати повістки чоловік не став. Прийшов до військкомату, але почув: його колишня бригада вже укомплектована. Тоді дізнався про формування підрозділів територіальної оборони й невдовзі опинився у 108-й окремій Кодацькій бригаді Сил ТрО ЗС України.
Став командиром мінометного розрахунку, а згодом — виріс до головного сержанта батареї.
Перше бойове хрещення з новими побратимами Володимир прийняв на Донеччині, поблизу Великої Новосілки. Щойно прибули на позицію, як потрапили під щільний мінометний обстріл.
«Довелося довгенько міцно тулитися до землі та молитися, аби минуло. А як тільки обстріл закінчився — ноги в руки і майнули. Обійшлося без втрат, однак я зрозумів вражаючу різницю між цією війною та АТО», — розповідає Володимир.
Війна змінюється технологічно, і воювати стає все важче, говорить військовий. Через засилля дронів і РЕБ логістика та звʼязок ускладнюються, а техніка швидко виходить із ладу або знищується.
Та найважчі втрати для Володимира — не техніка.
«Найважче втрачати друзів. Нещодавно загинув мій побратим Максим „Антіп“, з яким ми майже п’ять років разом провоювали, жили в одній норі, в одній хаті, пройшли пекло. І тут його не стало. Це рана, яка не загоюється», — ділиться Володимир.
Після перемоги Володимир мріє сісти на гарний мотоцикл, взяти дружину і вирушити разом у подорож до Грузії.
«Не на машині, а саме на байку! Аби лише завершити війну, захистити країну, а далі все вирішимо», — переконаний він.
Раніше АрміяInform розповідала історію Сергія Гавриленка — командира 1-ї стрілецької роти 1-го батальйону територіальної оборони 112-ї окремої бригади Сил ТрО ЗСУ.
Якщо вам цікавий мілітарний контент — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
