Хотів відрізати собі пошкоджену ногу, щоб врятуватися: у Львові воїна готують до протезування

36-річний Олександр Захаров, який внаслідок атаки ворожого дрона втратив одну ногу та пошкодив стопу іншої, готується до протезування у львівському реабілітаційному Центрі Unbroken.

Він мріє знову ходити та будує плани на майбутнє.

Тільки два тижні реабілітації, а вже є результати

Він приїхав у Центр наприкінці осені після тривалого лікування у трьох медзакладах України.

Наразі пацієнт може пересуватися лише на кріслі колісному.

Аби знову мати змогу стояти на пошкодженій лівій нозі, він щодня займається з фізичним терапевтом. Двічі на день вони працюють над покращенням амплітуди рухів в місці дефекту: гомілкостопі та великому пальці.

І паралельно готують тіло захисника до протезування правої кінцівки.

За два тижні регулярних занять вже вдалося досягти певних результатів: стопа та палець потроху почали згинатися.

Ворог вдарив Ланцетом

36-річний Олександр Захаров родом з Горлівки, що на Донеччині. У 2006-му чоловік переїхав на Київщину, де працював бригадиром на складі.

Після початку повномасштабного вторгнення Олександр приєднався до 82-ї окремої десантно-штурмової бригади, де служив радіотелефоністом.

Важкого поранення зазнав цьогоріч – у перший день літа. Це сталося на Харківщині під Чугуєвом.

Тоді Олександр разом з побратимами охороняв вантажівки з боєприпасами. Їх помітила ворожа аеророзвідка і вдарила Ланцетом.

Один з уламків влучив Олександрові в ліве стегно. А потім йому прямо під ноги впала і здетонувала одна з мін, що були у вантажівці.

Аби вижити, Олександр мусив відповзти подалі від вантажівок з боєкомплектом.

– Я коли повз кущами, відірвана нога чіплялася за гілки і заважала. Я думав: був би ніж, відрізав би її, аби відповзти подалі, – згадує боєць.

Готовий докладати будь-яких зусиль

Олександр усе ж зміг доповзти до укриття, де дочекався евакуації.

Праву ногу медикам довелося ампутувати – на рівні нижче коліна – та докласти зусиль, аби зберегти ліву кінцівку.

Далі були лікарні, операції. Тепер у Львові незламний пацієнт не втрачає оптимізму, з усмішкою зустрічає кожен новий день та планує своє майбутнє.

– Життя ж не закінчилося! Мені у цьому краї подобається. Навіть будинок пригледів собі у Тернопільській області, серйозно, — каже Олександр.

На те, аби знову ходити, Олександрові знадобиться ще багато часу та зусиль.  Але він готовий до боротьби за своє майбутнє.

Джерело і фото: Центр Unbroken