«Хочу приносити користь і не підвести побратимів»: «Вейдер» став дронарем у 123-й бригаді
Андрій із позивним «Вейдер» із перших днів повномасштабного вторгнення був готовий долучитися до захисту України.
Історію бійця бригада оприлюднила у соцмережах.
Тоді, на п’ятий день великої війни, він разом із батьком прийшов до військкомату добровольцем. Однак Андрія не прийняли через стан здоров’я та відсутність досвіду строкової служби. Батько, який мав військовий досвід, став до лав війська, а молодший брат на той час уже служив у Національній гвардії.
До Збройних сил України Андрій приєднався у травні 2026 року. До мобілізації працював у Києві — доставляв напої до магазинів. Своє потрапляння до війська він називає «лагідною бусифікацією».
«Я мобілізований, тобто через систему оповіщення ТЦК. Можна сказати, бусифікація, але вона була лагідна. Немає на що скаржитися», — розповідає військовий.
Оскільки двоє членів родини вже служили, Андрій розумів, що рано чи пізно також отримає повістку. Тому до мобілізації готувався морально й усвідомлював, що на нього чекає.
Базову загальновійськову підготовку пройшов у 242-му навчальному центрі. Каже, що найбільше йому запам’яталися атмосфера, інструктори та люди, з якими довелося познайомитися. До того ж фізичні навантаження й умови навчання були близькими до його попереднього досвіду: у цивільному житті Андрій захоплювався туризмом, скелелазінням та активними видами спорту.
«Взагалі мені сподобалася атмосфера. У цивільному житті я займався туризмом, скелелазінням, активними видами спорту. І ті умови, у яких ми перебували, мені навіть приносили задоволення. Плюс фізичні навантаження, багато цікавих людей зустрів — тому цілком задоволений. Я не розумію людей, які негативно відгукуються про це все. І командування, і інструктори були максимально лояльні, дружелюбні, йшли на контакт, хотіли допомогти», — згадує «Вейдер».
Ще під час проходження БЗВП Андрій шукав можливість стати оператором безпілотних систем. Через травму ноги деякі варіанти служби відпали, хоча військово-лікарська комісія визнала його придатним. Під час одного з розподілів він поспілкувався з рекрутером 123-ї окремої бригади безпілотних систем. Розповідь про підрозділ зацікавила військового, він заповнив анкету, пройшов відбір і вже за кілька днів прибув до бригади.
«Я від самого початку планував свій шлях як оператор безпілотних систем. Єдине, що тоді ще не міг визначитися, чи це буде мультироторний тип, чи БпЛА літакового типу. Тому намагався спілкуватися тільки з тими, хто пропонував відповідні посади. Коли приїхав рекрутер від 123-ї бригади, мене зацікавило те, що він розповів про бригаду, про те, чим вона займається. Я написав анкету, її погодили, і буквально через декілька днів приїхали та забрали мене. Я був радий, що потрапив саме в цю бригаду», — розповідає Андрій.
Після двох тижнів адаптації у підрозділі його призначили оператором БпЛА. Згодом військовий пройшов фахову підготовку в Одесі, де протягом приблизно місяця навчався керувати безпілотниками літакового типу. Нині він готовий застосовувати здобуті знання на практиці.
Головним мотиватором для себе Андрій називає бажання бути корисним і не підвести людей, з якими служить. Каже, що з дитинства пам’ятає батькову настанову: у будь-якій справі потрібно прагнути стати кращим.
«Мене батько завжди вчив, що чим би ти не займався, завжди намагайся стати в цьому кращим. І на даний момент це найбільше мене мотивує. Я хочу приносити користь. Хочу, щоб не підвести своїх побратимів, командування, свій підрозділ. Тому, власне, хочеться вже працювати, бути корисним, щось робити важливе», — пояснює військовий.
Після завершення війни «Вейдер» не виключає, що залишиться у Збройних силах України та продовжить службу за контрактом. Водночас остаточне рішення залежатиме від обставин і часу.
Поки ж його головна мета — опанувати свою справу, стати досвідченим оператором безпілотників і виправдати довіру побратимів.
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
