Вже немає сліз! У Бучі розбирають будинок жінки, пограбований та спалений окупантами

Сьогодні на Київщині 161 багатоповерхівка та майже 5 тис. приватних будинків зруйновані вщент. Усі вони – під знесення. Факти ICTV стали свідком сумного дійства, як ще один такий дім розбирають на цеглини, як він перетворюється на гору сміття.

Це будинок у Бучі. Пані Ірина з чоловіком будували його 20 років. На першому поверсі облаштували магазин, планували, що це буде допомога до пенсії.

– У 2002 році ми почали його будувати. У 2003-му запустили на першому поверсі магазин. І протягом 20 років добудовували все, повністю закічили восени минулого року. Зробили все, про що мріяли. Брали з чоловіком різні підробітки і будували. І восени минулого року сказали: все, тепер ми будемо жити, – розповідає жінка.

Після 24 лютого чоловік пані Ірини пішов до тероборони, звільняв Ірпінь. А їй вдалося виїхати 6 березня. Під час окупації Бучі їхній будинок пограбували, а потім спалили росіяни.

– Три дні грабували росіяни наш будинок, саме в формі люди, і декілька без форми. Люди їх не знають, але здогадуються, що це якісь місцеві, які знали, куди точно вести. Три дні вивозили машинами по кілька ходок. Мій сусід виходив, пробував ворота зачинити, бо бачив, що весь час відкриті. Його прикладом вдарили і сказали: “Еще раз подойдешь, дед, будешь убит”.

А на четвертий день його підпалили, бо не мали можливості все вивезти. Підпалили дуже огидним методом, підпалили всередині так, щоб ніхто не побачив. Воно все довго тліло, і коли вже завалився дах, пішло полум’я. Сусіди хотіли підійти подивитись, як можна загасити. Але росіяни стояли з машиною і стріляли їм в ноги, не допускали, – розповідає пані Ірина.

Будинок згорів так, що нічого звідти не можна буде використати вторинно для будівництва.

– Нічого зберегти не можна. Ми ще мали надію, що облицювальну цеглу знімемо, і там будуть ще якісь піноблоки, які можна взяти як основу для забудови. Але ні, всі будівельники, які приходили, і комісія сказали, що нічого вже не придатне, – каже жінка.

Будинок розбирають волонтери громадської організації Сміливі, все сміття вивозить вантажівка, водій якої теж постраждав у війну, тому він допомагає фактично “за бензин”.

– Я не маю коштів, вивозити допомагають друзі, скидають на картку, це дуже мало людей. Водій допомагає нам просто за собівартістю. За бензин, за плату на сміттєзвалище, щоб заплатити. Дуже добра людина. Вивіз уже 160 машин, допомагаючи людям, – каже пані Ірина.

Чоловік воює, грошей на відбудову родина не має.

– Наплакалася вже. Дуже важко. Я не знаю, як ми відбудуємо. Бо ми 20 років будували, і своє дітище зробили. Щоб у нас магазин працював як добавка до пенсійного фонду. І взагалі дуже круто було, що ти тут і живеш, і працюєш, і податки в місцевий бюджет були. А зараз ти залишився без житла, без роботи, – бідкається вона.