Вважали себе приреченими: історія двох непальців, хворих на проказу

Колись її вважали невиліковною, однак сучасна медицина вже може її подолати.

Попри те, що хвороба справді дуже небезпечна й заразна, страх перед проказою, що виник через різні забобони, досі існує та продовжує впливати на життя людей.

Це підтверджують історії непальців, які боролися з хворобою й одужали.

Від ізоляції до надії

Коли на шкірі 10-річної Прими Гарті Магар з’явилися симптоми прокази, родина тримала дівчинку півтора року в корівнику, вважаючи проклятою.

Після лікування вона одужала і повернулася додому. Медики запевнили її близьких, що вона вилікувалася і більше не є заразною, але замість тепла і розуміння, вона зіткнулася з мовчанням і недовірою.

– Я думала, що все зміниться, коли мені стане краще. Однак в мене зникло відчуття, що я вдома, – каже  42-річна жінка.

До речі, її батька, який також страждав на проказу, рідні теж залишили в ізоляції. Він навіть помер без належних похоронів.  Спогади про ці жахливі моменти досі травмують серце Прими.

Махеш Шах, який лікує проказу понад 30 років, зазначає, що через те, що більшість людей вважають цю хворобу прокляттям або покаранням, хворі на проказу часто залишаються без медичної допомоги та підтримки.

Після того як дівчинка пішла з дому у пошуках лікування, вона багато подорожувала, зазнаючи образ та зневаги.

Зрештою Прима одужала і вирішила змінити своє життя. Вона здобула освіту у сфері фармакології і тепер керує власною аптекою.

Хотів накласти на себе руки

Історія Прими далеко не єдина. Наприклад, Амара Тімалсіну, у якого проказу діагностували в 12 років, спочатку виключили зі школи.

Потім тавро прокаженого переслідувало його на кожному кроці. Він не просто боровся з хворобою, він хотів подолали страх суспільства перед такими, як він.

Протягом шести років хлопець отримував лікування понад 40 разів. Це було досить важко, адже заважала не тільки соціальна ізоляція, а й проблеми зі здоров’ям.

 – Побічні ефекти ліків були такими важкими, що іноді здавалося, ніби моє тіло розрізають на частини, – згадує Амар.

Та найбільше його непокоїло, що друзі й сусіди уникали його товариства, сім’я не знала, як впоратися з ситуацією.

Відчуття відторгнення та безнадійності стало настільки непереборним, що він двічі намагався накласти на себе руки.

Після повного одужання Амар одружився, але дружина розлучилася з ним, дізнавшись про хворобу, що ще більше травмувало його.

Переломний момент настав, коли голландський лікар в Анандабані запропонував Амару навчатися в Катманду.

Це дало змогу чоловікові відновити своє життя. У 1998 році він став співзасновником організації IDEA Nepal, яка займається розширенням можливостей людей, які страждають на проказу.

– Економічна незалежність має вирішальне значення. Це ключ до подолання стигми, – пояснює Амар.

Сьогодні колишні пацієнти прагнуть змінити ставлення суспільства до людей з проказою, щоб довести – кожен з них заслуговує на повагу та підтримку.

Що таке проказа