Встати і піти! Три історії дітей, які подолали тяжкі наслідки онкології

Вже 14 років благодійний фонд Запорука підтримує онкохворих дітей та їхні сім’ї. Співробітники БФ розповіли три історії своїх підопічних, які перемагають рак і мужньо долають післяопераційні побічні ефекти.

Сергій Письменний, 17 років, Миколаїв

Після операції Сергій, якому на нозі встановили онкоендопротез, зовсім не міг ходити. Весь час лежав на боці із зігнутим на 30 градусів коліном.

Першочергова мета, яку поставили перед Сергієм реабілітолог Тетяна Маковська зі своїм колегою Володимиром Сироїжком – розігнути коліно і навчитися ходити на милицях.

Перші заняття, які проходили офлайн, емоційно були важкими для всіх. Адже коли ще вчора ти міг легко бігати, грати у футбол, а сьогодні навіть не можеш встояти на ногах — це важке переживання для кожної людини. Тим більше для підлітка, у якого попереду все життя.

Тому настрій у хлопця був поганий. Сергій вважав, що нічого з цією інвалідністю вже не можна вдіяти. Тому до справи підключилися психологи.

І це спрацювало. Процес пішов. Сергій став старанно займатися і виконувати всі завдання на відмінно. З кожним заняттям ситуація поліпшувалася. Поки важка хімія не відкотила її трохи назад. Ентузіазм впав, але на цей раз вся команда впоралася з цим швидше.

Але попереду Сергія чекав ще один іспит на витримку. Деякий час заняття повинні були проводитися виключно онлайн. Повірити в те, що вони можуть бути такими ж ефективними, Сергій не міг. Але коли спробував і у нього вийшло, справи знову пішли вгору.

Сьогодні у хлопцем все в порядку. Ситуація змінювалася на краще з кожним місяцем. Спочатку Сергій поставив собі за мету навчитися просто нормально ходити, але не по сходах, яку постійно обходив. Однак реабілітологи наполягали опановувати цю навичку. Тому що, як кажуть фахівці, тільки надзусилля здатні переломити ситуацію.

Софія Володіна, 13 років, Львів

Після складної операції (донорська кістка, ендопротезування) коліно Софії згиналося тільки на 50 градусів, дівчинка могла зробити лише 5-7 кроків на милицях.

З відносно здоровою ногою теж виникли проблеми: великий і вказівний пальці не рухалися (навіть вручну було не розігнути), а при ходьбі і лежачи — підгиналися під себе.

Лікар вважав, що ключ до вирішення цієї проблеми в голові. Реабілітолог ж схилялася до іншої думки: треба підрізати сухожилля. Тим більше, у Софійки була вже призначена планова операція з видалення цвяха в коліні прооперованої ноги.

Завдань було три: розробити пальці на здоровій нозі, щоб вони почали хоча б рухатися, розігнути коліно, що є дуже болючим процесом, і поставити на ноги, щоб дівчина почала впевнено ходити.

Два заняття тривалістю в одну годину кожне з перервою між ними в 40-60 хвилин проводилися раз на тиждень – тільки в неділю. Згодом перейшли у формат онлайн. Тепер тричі на тиждень з Софійкою працюють два фахівці.

Дівчинка займається лежачи, стоячи, біля шведської стінки, на тренажері, зробленому татом, і спеціально підібраному для неї велотренажері.

За 1,5 місяці досягнення суттєві: пальці на здоровій нозі почали рухатися, їх вже можна хоча б вручну розгинати. Прооперована права нога почала згинатися на 90 градусів (було 50), розгинається при ходьбі на 10 (було 30), а лежачи – повністю.

Дівчина вже може спиратися на ногу, самостійно вставати з ліжка на милиці, зробити 50-60 кроків (було 6-7).

Обстеження на КТ довело, що все йде так, як треба. Хірург-онколог все ж вирішив підсікти сухожилля пальців, коли прибирав цвях в коліні. Зараз пальці здорової ноги повністю розгинаються.

Костянтин Павицький, 13 років, Вінниччина

Після лікування Костя був направлений до Тетяни Маковської з великим списком протипоказань. Хлопцеві не можна було сідати, не можна було згинати коліно більше, ніж на 90 градусів, не можна відводити ногу в бік більше, ніж на 30 градусів.

Хлопчина переважно лежав і трохи стояв на милицях. Самостійно ходити не міг, завалювався назад. Завдання-максимум – ставити на ноги і вчити ходити.

Коли знадобилися тренажери, щоб ускладнити вправи, підключився батько і змайстрував турнікет для підтягування, пристрій для занять лежачи і навіть велотренажер.

Коли навколо відбувається такий рух, у Кості ще більше зміцнювалося бажання радувати близьких своїми успіхами. Так і сталося.

… З 2009 року БФ Запорука надавав можливість проживати в центрі під назвою Дача дітям-пацієнтам Національного інституту раку та Охматдиту зі своїми рідними.

Евакуація хворих на рак дітей у відносно безпечні українські клініки та за кордон; забезпечення лікарень, які не припинили роботу, медикаментами, обладнанням, реанімобілями; психологічні консультації та реконструкція житла для вимушених переселенців – такі на сьогодні основні напрямки діяльності БФ Запорука.

Джерело: БФ Запорука

Фото: БФ Запорука