Воював за УНР та був другом Сталіна: цікаві факти про Довженка та його найкращі фільми

У цей день, 10 вересня, 128 років тому народився класик світового кіно, драматург та режисер Олександр Довженко. Символічно, що на цей день цьогоріч припало святкування й Дня українського кіно.

Довженка називають одним із найвпливовіших кінематографістів Європи, а його стрічки у добірках у багатьох культових режисерів, серед яких Андрій Тарковський.

Одного разу він зізнався, що перш ніж приступити до нової роботи, дивився Землю Олександра Довженка, адже вона піднімає питання атмосфери у кіно.

— Довженко, мабуть, мені найближче, тому що як ніхто відчував природу. Для мене це дуже важливо. Його концепція одухотворення, обожнювання природи, його пантеїзм мені близькі. Довженко, мабуть, був єдиним з режисерів, хто не відривав кінозображення від атмосфери самої землі, її життя. Для всіх інших режисерів це фон. А для нього це середовище, – сказав Тарковський у 1985 році під час бесіди з Єжи Іллгом та Леонардом Нойгером.

Довженко став вчителем та наставником для поколінь кінорежисерів та постановників. Факти ICTV зібрали найцікавіші моменти з біографії українського режисера, а також чим він жив окрім кінематографу.

Біографія Довженка

Олександр Довженко народився у досить бідній та багатодітній сім’ї – із 14 дітей вижили лише двоє: він та його сестра Параска. Його батьки були неписьменними, а грамотним у родині був лише дідусь.

Упродовж 1918-1919 років воював у лавах армії Української народної республіки проти більшовиків. Відомо, що він був у курені чорних гайдамаків, що штурмували у січні 1918 року київський завод Арсенал. Через 11 років Довженко зобразить ці події у фільмі Арсенал, але вже з іншого боку.

У серпні 1919 року його з товаришами заарештувала Волинська ЧК. Згодом Довженка відправили на три місяці до концтабору. Існує версія, що саме там його й завербували чекісти.

Режисерську діяльність Довженко розпочав у 1926 році в Одесі, де брав участь у зніманнях фільму режисера Фауста Лопатинського. Вперше про нього заговорили через два роки після виходу власної стрічки Звенигора.

У 1934 році Довженко опинився у Москві та написав листа Йосифу Сталіну з проханням захистити його і допомогти творчо розвиватися. На замовлення вождя він зняв фільм Аероград.

Після публікації у пресі Україна у вогні у 1943 році його звинуватили у підриві боєздатності червоної армії, а згодом викликали на килим до Сталіна. Тиран звинуватив митця в антиленінізмі та заохоченні до українського замість радянського патріотизму. Його перестали друкувати, а після Другої світової війни знімання стрічки Прощавай, Америко! призупинили без пояснень.

У 1956 році він завершив автобіографічну повість Зачарована Десна, яку почав писати ще у 1942 році.

— Єдина країна в світі, де не викладалася в університетах історія цієї країни, де історія вважалася чимось забороненим, ворожим і контрреволюційним, – це Україна. Де ж рождатися, де плодитися дезертирам, як не у нас? Де рости слабкодухим і запроданцям, як не у нас?, – уривок із повісті Зачарована Десна.

В останні роки життя Довженко писав сценарії та навчав молодих режисерів. Він помер у 1956 році під Москвою від інфаркту у перший знімальний день фільму Поема про море, який завершила його дружина Юлія Солнцева.

Цікаві факти про Довженка

— Слов’янський кінематограф дав світу лише одного режисера – Олександра Довженка, – писав якось Чарлі Чаплін.

• Творчу кар’єру Довженко починав як художник-карикатурист. Також він створив чимало шаржів на своїх сучасників;
• Довженко мріяв про Голлівуд. Він просив Сергія Ейзенштейна та Чарлі Чапліна поклопотати про візу для нього хоча б на місяць.

Довженко був двічі одружений – його першою дружиною була Варвара Крилова. Втім, жінка кинула майбутнього кінорежисера та втекла з білогвардійським офіцером до Берліна. Другою дружиною Довженка стала акторка Юлія Солнцева.

• Довженку приписують романи з когортою відомих жінок тих часів: примою Астою Нільсон, піаністкою Олесею Черновою, поеткою Валентиною Ткаченко, балериною Ідою Пензо, а також акторками: Тамарою Адельгейм, Нонною Мордюковою, Зінаїдою Кирієнко, Ларисою Шепітько, Тамарою Макаровою, Вірою Строєвою та Лідією Канарейкіною.
• Режисер мріяв екранізувати роман про Тараса Бульбу та навіть приступив до роботи, але завадила Друга світова війна.

Довженко був неймовірно самокритичним:

— Стрічка завжди і неминуче була гіршою, ніж я уявляв її та створював. І це було одним із нещасть мого життя. Я був мучеником результатів своєї творчості. І чим далі, тим все більше переконуюся, що найкращих 20 років свого життя витратив я даремно, – писав режисер.

• Сталін вважав себе другом Довженка і часто викликав режисера на нічні прогулянки Арбатом.
• Режисер Гай Меддін назвав фільм Довженка Звенигора найбільш приголомшливим та ексцентричним та помістив його до списку Найкращих фільмів всіх часів.
• Журнал Time Out відніс стрічку Земля до топ-100 Найкращих фільмів ХХ століття, розмістивши її на 88 позиції.

Фільми Довженка

За своє життя Довженко створив дев’ять кінокартин. Першою була Сумка дипкур’єра у 1927 році, в якому режисер вперше і востаннє з’явився в камео. Але воістину значущою називають його другу картину Звенигора.

• Звенигора

Це перша стрічка з трилогії Довженка, якою він представив світу себе, як оригінального режисера. У Звенигорі він поєднав революційний епос, сатиру та лірику.

Картина складається з 12 епізодів, пов’язаних одним мотивом – пошуком скарбу-мрії, який спочиває в надрах Звенигори. Центральною постаттю є міфічний Дід, який намагається віднайти цей скарб та передає цю мету своїм внукам: молодшому Тимошу, який воює за Червону армію та старшому Павлу, який переходить на бік Петлюри та емігрує до Праги.

• Арсенал

Основою для стрічки стало повстання 1918 року на київському заводі Арсенал. У фільмі з’являється Тимош, але як робітник заводу.

Критики двояко відреагували на картину: одні розглядали її як пропаганду радянської влади, а інші – як тугу режисера через те, що УНР не змогла втримати владу.

• Земля

Це третя картина із трилогії Довженка. У ній розповідається про колективізацію в українському селі. Земля – стрічка про життя, любов та смерть.

На Всесвітній виставці у Брюсселі у 1958 році цей фільм посів десяте місце серед 12 найкращих картин в історії кінематографу.

Його остання картина Прощавай, Америко! залишилася незавершеною. Довженко встиг відзняти третину фільму. Плівка перебувала в архівах 46 років та вважалася втраченою, але її знайшли у селищі Білі Стовпи (нині мікрорайон Домодєдово). Вперше картину показали у програмі Панорама у 1996 році на Берлінському кінофестивалі.