Вона каже “Бабусю, дивись”, а в неї дірочка: росіяни розстріляли дитину на Харківщині

Російські війська двічі розстріляли 10-річну дівчинку Катю Вінарську, яка загинула на очах бабусі й дідуся.

Це сталося на другий день повномасштабного вторгнення. В село Новий Бурлук дитину привезли, аби сховати від війни, однак саме там путінські солдати її і вбили.

Після першого обстрілу Катя ще була жива, і коли дідусь з бабусею доправляли її до лікарні, окупанти вдруге відкрили вогонь по мирних людях. У п’ятницю тіло дівчинки ексгумували для проведення експертизи.

На могилі хрест, на ньому немає імені й прізвища, але все село знає – там поховано 10-річну Катю Вінарську.

На могилі рюкзак з іграшкою, коли труну з тілом Каті ексгумують, там також буде купа дитячих іграшок – всі, які дівчинка любила.

Спершу Катю заховали в садку на подвір’ї, дідусь пролежав на могилі два дні і навіть намагався накласти на себе руки.

– Це ж я її забрав!, – плаче він поруч з могилою онуки.

В цей час поліція, прокуратура, експерти проводять ексгумацію тіла. На другий день повномасштабного вторгнення, коли Новий Бурлук і села довкола була окуповані, російської техніки було тисячі одиниць, викликати поліцію чи відправити в морг було нереально, то ж про дотримання процедури з поховання не могло бути й мови.

24 лютого, коли Путін розпочав проти України велику війну, Катя була в Харкові разом з мамою лікаркою і татом барменом. З ними жив і дідусь, який, працював водієм в Харкові. Родина вирішила, що в селі буде безпечніше, і дідусь повіз Катю до себе додому в Новий Бурлук. Тієї ж ночі був обстріл і Катя перелякалася, тому наступного дня бабуся наказала не лишати онуку вдома на самоті.

– На другий день ми приїхали до магазина забрати жінку, стали їхати – чуємо постріл пішов! Снайпер! – каже Микола Ківшарь, дідусь загиблої Каті.

Бабуся Каті, пані Марія, працює в сільському магазині продавчинею, хоче, каже, аби весь світ знав, як росіяни вбили її ні в чому не винну онуку, причому, двічі. Перший раз це сталося в 100 метрах від її роботи.

– Ми почули по машині як дріб цокнула. А вона (Катя, – Ред.) позаду сиділа і лізе наперед. Я кажу: “Катя, куди ти лізеш, зараз будемо вдома!” Вона підіймає курточку і каже :”Бабуся, подивись!” А в неї тут дірочка, – розповідає Марія Ківшарь.

Потрібен був лікар, а в трьохстах метрах стояли російські танки, які нікого не пропускали, згадує Марія. Дідусь вискочив з машини і почав кричати.

– Дідусь кричав, сварився, по танках кулаками бив, я кричу: “Є медик?” Прийшов хлопець, подивився, каже – в неї куля навиліт, ви її довезете до найближчої лікарні. Зробив їй укол знеболюючий, перемотав, дали мені дві ракети (сигнальні, – Ред.), сусіди зробили білий прапор з сорочки, і ми поїхали на Чугуїв, – розповідає бабуся Каті.

З Нового Бурлука до лікарні в Чугуєві 40 км. А російська техніка продовжувала наступ і окупанти стояли вздовж трас та перекривали дороги. Ще в Новому Бурлуці росіяни наказали запускати сигнальну ракету, коли під’їдуть до їхніх військ – це мало убезпечити родину. Катю пересадили вперед і дідусь натиснув на газ, мчав з усіх сил. Напівдорозі до Чугуєва машину знову обстріляли.

– В Базаліївці попав під розстріл, російський, і нас там розстріляли. Повністю. І там Катю вбили, – аже дідусь загиблої.

Поблизу Базаліївки Микола побачив колону російських військових, Марія тримала “білий прапор”, і запустила сигнальну ракету.

– Дідусь пішов до них, там старший бородатий його турнув! Дідусь каже: “Пропустіть мене!” А я ж бачу, що він його турнув! І я почала ракети випускати у вікно, випустила ракети, ніхто на нас уваги не звертає, я вилізла з машини і почали стріляти! Попало в мене і, ясно що, по машині, вона (Катя, – Ред.) сиділа попереду. Машина була прострелена вся. Тоді той командир кричить: “По машинах!” і вони сідають і їдуть, ми в машині – машина не заводиться, – розповідає пані Марія.

Під час обстрілу росіяни прострелили бак в автівці, тому почати рух на авто дідусь вже не міг.

– Машина вже розстріляна стояла, я вже нікуди не їхав. Я вийшов з Катею на плечах, їде колона російська, виходить мужик бородатий, мене турнув, я впав з Катею. А колона їде! Я знову підіймаю Катю на плече, стаю серед дороги, киваю “Візьміть!” Один зупиняється п’ятий чи шостий зупиняється: “Батя, давай швидше залазь!” Закинув Катю, а цей хлопець і каже: “Груз 200!”, – розповідає дідусь Микола.

Пані Марія не знала, що означає груз 200, але коли один з солдатів це прокричав, другий в цей час почав кричати й лаятися.

– Той, що попереду почав стукати по капоту, кричав “клята війна, клятий уряд, вбивають дітей, страждає мирне населення!”, – розповідає Марія Ківшарь.

Російські військові провезли бабусю, дідуся й Катю кілометрів сім-вісім і висадили, далі довелося йти пішки, намагалися дійти до села Приморське, згадує пані Марія.

– Катю дідусь ніс на руках, він каже: “Поправ мені її, а то вона сунеться в мене!” Я її поправила, торкнулася, а в неї тут (показує біля вуха, – Ред.) дірочка! Вона біленька в нас, вся коса в крові, і мозочок видно, – розповідає бабуся.

Тоді Марія Ківшарь зрозуміла, що означало груз 200. Донесли до першої хати, 80-літня старенька пішла до лікаря – в селі жив хірург в Печенігів. Він оглянув Катю і сказав, що Катю вже не врятувати, вона загинула. А Миколі та Марії надав першу допомогу.

Дідусь розповідає, що його дружину поранили, в неї досі знаходиться куля під серцем, а самого Миколу поранили в голову, руку та ногу.

Наступного дня вдалося викликати екстрену допомогу й жінку доправили до лікарні. А дідусь поховав Катю самотужки.

– Вони кобилою привезли Катю додому, поховали вдома в садку. Він (дідусь, – Ред.) два дні лежав вдома на могильці, якби не друзі, сусіди, куми – його б вже не було! Вони його стягували, ходили за ним по п’ятах! Вони з мотузку обрізали, він хотів повіситися. Катя ж для нього була… він її винянчив, – розповідає бабуся загиблої Каті.

За кілька днів, коли російські війська вийшли з Нового Бурлука, лишивши кілька десятків військових, Катю перепоховали на сільському цвинтарі. Звільнили ж Новий Бурлук у вересні, тепер тіло дівчинки довелося ексгумувати.

Заступник прокурора Харківської області Олександр Сузий розповідає, що станом на 21 жовтня 2022 року правоохоронцями було проведено ексгумацію з метою встановлення причини смерті дівчинки та проведення необхідних експертиз.

– Після проведення відповідних експертиз, після встановлення причини смерті тіло буде видано родичам для поховання, – каже Сузий.

Бабуся й дідусь Каті кажуть, що ніколи не зможуть оговтатися від горя, а онука їм часто сниться. Жити тепер нестерпна мука, єдине чого хочуть, кажуть Марія й Микола, щоб весь світ знав, хто такі росіяни.