Водій швидкої з Харківщини: залишаючись в окупації передавав координати ворожих позицій ЗСУ

72 дні провів в окупації водій швидкої допомоги з Харківщині Олександр Ковшарьов. Ховаючись у зруйнованій хаті він передавав інформацію про позиції росіян.

Отримавши поранення він з дружиною пішки йшов до медиків по допомогу. Не діждавшись закінчення реабілітації він знову сів за кермо швидкої допомоги.

24 лютого він не зміг дістатися місця роботи на Північній Салтівці, бо від перших же годин вторгнення його село було окуповане.

 – Я прокинувся вранці 24 лютого, а вони вже по вулицях ходили, – розказав Олександр.

Його колеги виїжджали на виклики під обстрілами градів і артилерії. Працювали на Північній Салтівці, допоки підстанцію не евакуювали в інше місце через те, що пропав зв’язок. Ані вони не могли подзвонити, ані їм.

Та Олександр Ковшарьов, залишаючись на окупованій території часу не гаяв.

Зі своєї напівзруйнованої хати, він передавав інформацію про позиції окупантів. Російські САУ стояли просто на їхній вулиці. Тут і зараз перед хатами – купа ящиків з-під боєкомплекту, поряд – розбита цивільна автівка. З Руських Тишків, як і з інших окупованих передмість, росіяни обстрілювали Харків.

На його вулиці в Руських Тишках немає жодного вцілілого будинку. Чоловік показує, що залишилося від його садиби.

 – Ось погріб, кухня. Тут взагалі все було завалено.

У його капітальний будинок із бетонними перекриттями влучали кілька разів. Дім не витримав. Перше було ще у квітні.

 – Ото коли вінка повибивало, то я почав закладати, та все одно повибивало потім, – розповідає чоловік.

У травні окупантів погнали звідси, а потім і з Харківщини. Але вони почали обстрілювати звільнене село.

Під час одного з обстрілів і отримали Олександр та його дружина поранення. У Олександра один уламок снаряда пошкодив нирку, печінку, а другий – ногу. Телефонували до швидкої, але зв’язатися не змогли. Тоді подружжя, стікаючи кров’ю, вийшло на трасу, щоб дістатися до допомоги.

Після лікування Олександр не став чекати закінчення реабілітації, а знову сів за кермо машини швидкої допомоги і доставляє лікарів до тих, хто  потребує медичної допомоги. Адже потрібно відбудовувати житло. Син Олександра теж працює. Він переганяє реанімобілі до України з Європи, і допомагає батькам відкладати на новий будинок.

Наразі Ковшарьови винаймають житло у Харкові. На їхній підстанції таких безхатьків багато, особливо серед тих, хто жив у передмісті Харкова.

72 дні провів в окупації водій швидкої допомоги з Харківщині Олександр Ковшарьов. Ховаючись у зруйнованій хаті він передавав інформацію про позиції росіян.

Отримавши поранення він з дружиною пішки йшов до медиків по допомогу. Не діждавшись закінчення реабілітації він знову сів за кермо швидкої допомоги.

24 лютого він не зміг дістатися місця роботи на Північній Салтівці, бо від перших же годин вторгнення його село було окуповане.

 – Я прокинувся вранці 24 лютого, а вони вже по вулицях ходили, – розказав Олександр.

Його колеги виїжджали на виклики під обстрілами градів і артилерії. Працювали на Північній Салтівці, допоки підстанцію не евакуювали в інше місце через те, що пропав зв’язок. Ані вони не могли подзвонити, ані їм.

Та Олександр Ковшарьов, залишаючись на окупованій території часу не гаяв.

Зі своєї напівзруйнованої хати, він передавав інформацію про позиції окупантів. Російські САУ стояли просто на їхній вулиці. Тут і зараз перед хатами – купа ящиків з-під боєкомплекту, поряд – розбита цивільна автівка. З Руських Тишків, як і з інших окупованих передмість, росіяни обстрілювали Харків.

На його вулиці в Руських Тишках немає жодного вцілілого будинку. Чоловік показує, що залишилося від його садиби.

 – Ось погріб, кухня. Тут взагалі все було завалено.

У його капітальний будинок із бетонними перекриттями влучали кілька разів. Дім не витримав. Перше було ще у квітні.

 – Ото коли вінка повибивало, то я почав закладати, та все одно повибивало потім, – розповідає чоловік.

У травні окупантів погнали звідси, а потім і з Харківщини. Але вони почали обстрілювати звільнене село.

Під час одного з обстрілів і отримали Олександр та його дружина поранення. У Олександра один уламок снаряда пошкодив нирку, печінку, а другий – ногу. Телефонували до швидкої, але зв’язатися не змогли. Тоді подружжя, стікаючи кров’ю, вийшло на трасу, щоб дістатися до допомоги.

Після лікування Олександр не став чекати закінчення реабілітації, а знову сів за кермо машини швидкої допомоги і доставляє лікарів до тих, хто  потребує медичної допомоги. Адже потрібно відбудовувати житло. Син Олександра теж працює. Він переганяє реанімобілі до України з Європи, і допомагає батькам відкладати на новий будинок.

Наразі Ковшарьови винаймають житло у Харкові. На їхній підстанції таких безхатьків багато, особливо серед тих, хто жив у передмісті Харкова.