«Вода з’являлася вже після одного-двох ударів лопатою»: «Рак» про бої на островах Дніпра та силу побратимства
До війська «Рак» долучився ще у 2014 році, а нині продовжує захищати Україну.
Історію бійця оприлюднила 123-тя бригада.
Під час ротації на Херсонщині перекинувся човен з українськими воїнами. Вони опинилися у воді, а серед тих, хто кинувся рятувати був Віталій із позивним «Рак».
«Нам головне було врятувати хлопців. А вже потім, коли ми їх витягнули, думали, як дістатися до нашого укриття, як зігріти їх, щоб їм не стало гірше», — згадує військовий.
З доправленням врятованих до лікарні допомогли сусідні батальйони. За словами Віталія, усі троє продовжують військову службу.
До війська «Рак» долучився ще у 2014 році. Під час боїв поблизу Зеленопілля, коли його підрозділ очікував на підкріплення, російські війська завдали удару з реактивних систем залпового вогню «Град». Віталій дістав поранення плеча та голови.
«Я пам’ятаю, що мене ніби на кілька міліметрів вправо щось перекинуло. Може, це була хвиля від вибуху чи земля здригнулася — не знаю», — розповідає він.
Після місяця лікування військовий повернувся до побратимів. Той обстріл і досі згадує, коли говорить про свого ангела-охоронця.
З початком повномасштабного вторгнення Віталій знову став до лав Сил оборони. 24 лютого 2022 року він прийшов до військкомату в Миколаєві, де вже зібралося багато охочих долучитися до війська. Згодом зв’язався зі знайомим із територіальної оборони, дізнався про можливість приєднатися до підрозділу й того ж дня був зарахований до ТрО.
Невдовзі Віталій перейшов до розвідувальної роти, де прослужив понад чотири роки. Нині він продовжує службу у 123-й окремій бригаді безпілотних систем.
Особливо добре військовий пам’ятає початок бойової роботи на Херсонщині та островах. Війна тоді вже суттєво відрізнялася від тієї, яку він знав із 2014 року. Поява безпілотників була незвичною, а військові не завжди могли одразу визначити, чий саме дрон перебуває над ними.
«Коли ми у 2022 році зайшли на Херсонщину, почали працювати на островах, то дрон, який пролітав над нами, був чимось новим. Ми навіть не розуміли, наш він чи ворожий», — пригадує «Рак».
Складними були й умови перебування на островах. Під час облаштування укриттів вода з’являлася вже після одного-двох ударів лопатою. Тому доводилося шукати місця, придатні для укриття та тривалого перебування.
Попри різний вік і військовий досвід, бійці швидко знаходили спільну мову та підтримували одне одного.
«Хтось був молодий, хтось уже мав досвід, хтось служив раніше, хтось ні, але всі розуміли, що потрібно робити. Один одного підтримували», — розповідає військовий.
Повертаючись до історії порятунку побратимів, Віталій окремо відзначає довіру командира. Той дозволяв бійцям самостійно ухвалювати рішення в ситуаціях, коли обставини не залишали часу чекати на окрему команду.
Тоді саме злагодженість і взаємна підтримка допомогли зробити все можливе для порятунку військових. Командир подякував бійцям за рішучість і командну роботу.
«Це подяка і шана за те, що не побоялися і зробили все як одна команда», — передає слова командира «Рак».
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
