Внаслідок російського широкомасштабного вторгнення в Україні загинули 504 дитини

Про це розповіла Олена Зеленська на Генасамблеї ООН учасникам спеціального заходу «Боротьба за майбутнє, українські діти у війні». А також про те, що рівно місяць тому чергова російська ракета, випущена по Чернігову, вбила 6-річну Софійку. Ця дитина мала йти в перший клас.

— Лише офіційно з початку російського вторгнення в нас загинуло 504 дитини. Ще сотні отримали травми, які пронесуть через все життя. Понад 19 тисяч українських дітей викрадено росією. І це лише ті випадки, про які нам відомо достеменно. Насправді ж таких дітей набагато більше, — зазначила перша леді.

Наразі нашій країні вдалося повернули 386 дівчаток і хлопчиків. Усі вони розповідають: у полоні їм казали, що вони не потрібні своїм батькам, не потрібні своїй країні, що вони нікому не потрібні. Їм брехали, щоб зруйнувати їхню довіру до близьких, до себе, до батьківщини. Щоб знищити їхню національну ідентичність.

Олена Зеленська озвучила ще одну страшну цифру: Офіс Генерального прокурора зафіксував 231 факт сексуального насильства, вчиненого російськими військовими.

— Ці злочини нині розслідують наші прокурори. Серед потерпілих 13 дітей: 12 дівчат і один хлопець. Наймолодшій жертві було лише 4 роки. Це тільки ті випадки, про які постраждалі та їхні близькі наважилися розповісти слідчим, — наголосила вона.

Користуючись нагодою, перша леді України звернулася до представників ООН і всієї організації із закликом докласти зусиль для порятунку українських дітей.

— Щоб ті 13 дітей, про сексуальне насильство над якими нам відомо достеменно, не були забуті, а їхні історії були верифіковані ООН. Щоб Україна отримала дані про дітей, викрадених росією, змогла повернути їх і вивезти їхніх однолітків з окупованих територій через безпечні гуманітарні коридори, — закликала вона.

Вона розповіла представникам ООН, що в Україні зруйновано понад 3700 шкіл, половина дітей змушена вчитися дистанційно, третина дітей втратила чи полишила свої домівки, ці діти стали вимушеними переселенцями всередині країни або за кордоном. Такий вигляд має дитинство в Україні, так живуть і інколи виживають звичайні сучасні діти ХХІ століття.

— Допоможіть нам врятувати українських дітей! Від імені всіх українських дітей я прошу вас докласти особистих зусиль, щоб вони більше не страждали, щоб зупинився цей страшний лічильник, — звернулась Олена Зеленська до представників ООН. — Коли дитинство в одній країні під загрозою, воно під загрозою повсюдно. Коли діти повертаються з полону чи приходять до тями після поранення або втрати близьких, вони часто питають: «Чому це трапилося зі мною? Як таке може бути?» Ніхто не знає, що відповісти. Бо це питання довіри до світу, яку вони втратили. Тож надважливо повернути їм цю довіру після всього, що наші діти пережили й переживають, щоб вони знову повірили в нас, дорослих, і в цей світ.