Виснаження, цинізм і апатія: як війна провокує емоційне вигорання

В умовах повномасштабної війни дедалі більше українців звертаються по психологічну допомогу через емоційне виснаження. За словами психологині Львівського осередку ГО «Захист держави» Любові Гриник, значна частина запитів сьогодні стосується саме вигорання – не лише професійного, а загального, пов’язаного з тривалим стресом.

Традиційно емоційне вигорання розглядають як наслідок хронічного стресу на роботі. Водночас, як зазначає фахівчиня, нині цей стан часто виникає через постійне напруження, невизначеність та переживання, пов’язані з війною.

«Ми дедалі частіше бачимо вигорання не тільки як професійний синдром, а як наслідок тривалого емоційного виснаження через події в країні. Люди живуть у стані постійної тривоги, але не дають собі права ні на відпочинок, ні на проживання емоцій», – пояснює Любов Гриник.

За класифікацією ВООЗ, основними ознаками вигорання є відчуття енергетичного спустошення, зростання цинізму або відстороненості та зниження ефективності й мотивації. Проте в умовах війни до цього додаються особисті чинники – завищені вимоги до себе, перфекціонізм, роль «рятівника», а також внутрішня заборона на прояв слабкості чи негативних почуттів.

«Тому потрібно відпочивати. Якщо людина виснажена фізично – їй необхідний сон, пауза, зниження навантаження. Негативні емоції, навпаки, потребують руху й вираження: важливо дозволити собі говорити про переживання, плакати, ділитися, проживати цей досвід», – наголошує психологиня.

Коли ж втома поєднується з пригніченими емоціями, виникає глибоке емоційне виснаження. За словами фахівчині, люди часто відкладають турботу про себе, пояснюючи це браком часу або необхідністю «триматися».

Серед простих інструментів профілактики вигорання Любов Гриник радить вправу «Батарейка». Вона передбачає складання двох списків: що забирає енергію і що її відновлює. Після цього варто оцінити баланс і подумати, як зменшити вплив виснажливих чинників та збільшити кількість ресурсних.

«Ментальне здоров’я не менш важливе, ніж фізичне. Якщо самостійно впоратися не вдається, варто звернутися по професійну допомогу», – підсумовує психологиня.

Своєчасна підтримка допомагає не лише подолати кризу, а й запобігти глибшим психологічним наслідкам.

℗