Від шкільного булінгу до контролю вдома: як розпізнати насильство й отримати допомогу

«Я боялася, що мені ніхто не повірить». Це – не вигадана цитата, а реальність багатьох дівчат і жінок, які зазнали сексуальних домагань, булінгу, психологічного чи фізичного тиску.

На початку цього року здавалося, що прорвало греблю. Відверте зізнання колишньої студентки Київського національного університету імені Карпенка-Карого про домагання з боку викладача Андрія Білоуса спричинило хвилю інших розповідей. Студентки з різних міст почали масово ділитися історіями про харасмент і насильство, яке тривалий час залишалося в тіні.

Коли львівська журналістка Катерина Родак оприлюднила матеріал про ці події, вона також наважилась розповісти свою особисту історію – про домагання викладача у ЛНУ імені Франка. Реакція не забарилася: соцмережі заполонили десятки подібних свідчень. Скриньку Пандори відкрито.

Про що все це? Про гендерно зумовлене насильство. Те, яке донедавна було табуйованою темою. Те, яке досі нерідко плутають із жартами, фліртом, виховними методами чи взагалі нормою.

Але це – не норма, це злочин. І наше суспільство, хай і повільно, починає це усвідомлювати. А превенція – ключ до розв’язання проблеми. Саме на неї спрямований новий проєкт Центру «Джерело» у співпраці з Фондом Східна Європа за фінансової підтримки Швейцарії. Далі про те, як розпізнати різні форми насильства, що можуть ховатися за мовчанкою, контролем чи навіть саркастичним жартом. А також – як діяти, якщо це сталося з вами чи з тими, хто поруч.

Мовчання через страх, осуд і недовіру

Чи всі з нас можуть одразу розпізнати харасмент або психологічний тиск? Чи всі знають, як діяти, коли це відбувається? Керівниця філії по запобіганню та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі Центру «Джерело» Тетяна Федорчак розповідає, що чимало таких випадків трапляється саме в освітніх закладах або на роботі.

Один із прикладів – звернення вчительки, яка поскаржилася на некоректне ставлення й систематичний булінг з боку директора школи.

Ще одна історія – жінки, мами двох дітей, яка зазнавала психологічного й фізичного насильства від чоловіка. Вона – іншої національності, майже не говорить українською, постійно перебувала під контролем свого кривдника. Коли наважилася піти, звернулася по допомогу до Центру «Джерело», де її з дітьми тимчасово поселили у кризову кімнату.

Для поселення у прихисток потрібна медична довідка про відсутність інфекційних хвороб. Під час обстеження з’ясувалося, що сліди насильства були давно. Лікарка, до якої вона звернулася, пригадала, як чоловік постійно супроводжував жінку, навіть заходив разом із нею в кабінет гінеколога. Вона підозрювала проблему, але не знала, як правильно реагувати, тож ніяк не зарадила постраждалій.

На жаль, після короткого перебування у безпеці жінка знову повернулась до кривдника.

Ще один випадок – історія 16-річної Іри. Дівчина жила з мамою, бабусею і батьком, якого мобілізували на війну. Після смерті бабусі в дім переїхав брат мами – він почав зловживати алкоголем, конфліктувати й загрожувати безпеці родини.

Коли стало відомо, що батько Іри потрапив у полон, ситуація погіршилася. Після чергового інциденту поліція забрала Іру та її маму до кризової кімнати Центру «Джерело».

Уже там з’ясувалося, що дівчина майже не відвідує школу й не адаптована до повсякденного життя. Вона не вміла самостійно мити волосся, їздити у транспорті чи оплачувати проїзд. Школа не втручалась, лікарка – теж. Ніхто не взяв на себе відповідальність.

Фахівці Центру навчили Іру базових навичок, допомогли мамі оформити виплати як дружині військовополоненого, знайшли житло. Але, на жаль, згодом жінка знову повернулась до старих умов, і знову була змушена просити про прихисток. 

Насильство не завжди кричить, але його потрібно чути

Якби постраждалі й ті, хто поруч, могли вчасно розпізнати насильство й знали, як на нього реагувати – багатьох трагедій можна було б уникнути. У цьому переконана Тетяна Федорчак:

«Потрібно відразу викликати поліцію, не вдавати, що нічого не сталося. Реагувати мають і лікарі, і вчителі. Якщо бачиш синець, нестабільний стан, пропуски у навчанні дитини – мовчати не можна», – наголошує фахівчиня. 

Саме для цього Центр «Джерело» у співпраці з Фондом Східна Європа за сприяння Швейцарії реалізовує проєкт, який має на меті навчити розпізнавати й протидіяти насильству. Особливий акцент – на доступі до допомоги для людей з інвалідністю та старшого віку, які не можуть самостійно пересуватися. У межах проєкту облаштують соціальний прихисток для постраждалих від насильства, безбар’єрним й інклюзивним. 

Крім того, реалізують інформаційну кампанію та проведуть серію лекцій і практичних зустрічей з працівниками медичних і освітніх закладів, органів місцевого самоврядування, студентами. На них обговорюватимуть реальні кейси, практикуватимуться у групах, а також фахівці «Джерела» розповсюджуватимуть спеціально розроблений посібник – про те, як розпізнати ознаки домашнього і гендерно зумовленого насильства, які є форми та їх наслідки, як звертатися до поліції, соціальних служб, кризових центрів, як надати підтримку людині, яка пережила насильство, що таке нульова толерантність до кривдників і як діяти відповідно до закону. 

Закон не мовчить, а захищає

На рівні держави боротьба з насильством також стає більш рішучою. У грудні минулого року набрав чинності закон «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв’язку з ратифікацією Стамбульської конвенції».

Це один із найважливіших кроків у законодавчій боротьбі з насильством, який: 

• розмежовує поняття насильства за ознакою статі та домашнього насильства;
• посилює відповідальність за домашнє та гендерне насильство, вносячи зміни до Кодексу про адмінправопорушення;
• збільшує строк адміністративного затримання, а суд може відправити кривдника на корекційні програми.

Ці зміни є сигналом від держави про те, що насильство – не приватна справа. Воно не завжди виглядає як синець чи удар, і може бути у слові, у контролі, у погляді, навіть у мовчанні. Це злочин, який має наслідки, тоді як суспільство має інструменти, щоби діяти. Саме тому так важливо говорити про нього. І навчити розпізнавати його – себе, дітей, колег, лікарів, педагогів. Щоб запобігти і протидіяти. 

Проєкт «Превенція та доступність послуг з протидії гендерно зумовленому насильству для маломобільних груп населення у Львівській МТГ» реалізує Центр «Джерело» у межах програми «Спроможні та сильні», що впроваджується Фондом Східна Європа за підтримки Швейцарії. 

Довідка 

Філія по запобіганню та протидії домашньому насильству у Львові працює у центрі соціальних послуг «Джерело». Фахівці надають підтримку постраждалим від домашнього насильства та насильства за ознакою статі. У складі філії працюють мобільна бригада, соціальний прихисток та кризові кімнати для постраждалих від насильства, і, фактично, «Джерело» є єдиною комунальною установою у Львові, що має повний цикл послуг для людей, які зазнали насильства.

Через воєнні дії в Україні багато громадян втратили рідних та свої помешкання, вимушено переїжджали в інші, безпечніші міста, з них багато хто залишився у Львівській громаді. Відтак фахівці фіксують зростання показників щодо звернень щодо домашнього насильства або насильства за ознакою статі. За 2024 рік мобільна бригада «Джерела» опрацювала понад 3 500 звернень про випадки вчинення домашнього насильства. 

Якщо ви стали свідком або самі зазнаєте домашнього насильства, звертайтеся на Гарячу лінію мобільної бригади з протидії домашньому насильству у Львові: 0 800 307 305.