Україна і світ

Від Мушкетерів до Дежа вю: топ-7 відомих фільмів і невідомі факти про них

Старі знайомі фільми, афоризми, які цитувала вся країна. Про вічні теми кохання, дружби, зради та пригод.

кіно

Їх знімали без шалених бюджетів, технологічної комп’ютерної графіки і, часто, не залучаючи навіть дублерів для акторів.

У свіжій добірці Фактів ICTV – топ-7 відомих фільмів і невідомі факти про них.

Майданчиком для знімань була знаменита Одеська кіностудія, яка нещодавно відзначила 100 років від дати свого заснування.

Невелика, у порівнянні з конкурентами, але потужна в розкритті талантів серед акторів та режисерів. Її історія почнеться на початку минулого століття.

Тут спалахне зірка акторки німого кіно Віри Холодної. Саме на її фільми глядачі записувалися завчасно, надаючи перевагу вітчизняному кіно.

До Другої світової війни стрічки виходитимуть регулярно, хоча багато їх буде втрачено під час евакуації студії до Ташкента.

У кіновиробництво СРСР одесити привнесуть свій фірмовий гумор, який згодом копіюватимуть імениті московські кіношники. А ось те, що було лише на півдні – Чорне море, мали тільки вони. Найкраща локація для виробництва пригодницьких і історичних фільмів. Чи не в цьому секрет їхньої популярності, яка не зникає і досі? 

Д’Артаньян і три мушкетери

Ідея екранізувати історію про мушкетерів та їхніх підступних ворогів належала режисеру стрічки – Георгію Юнгвальд-Хількевичу, бо саме цей твір Дюма був найулюбленішим в його дитинстві.

Знімання зайняли лише пів року, а от прем’єра відбулася за рік, через конфлікт і судовий процес із автором пісень Розовським.

Так, у стрічці з’явилася нова балада-пісня Міледі, яку написав Веніамін Смєхов, що грав Атоса, а виконала її Міледі Маргарита Терехова.

Але цього могло би і не статися, бо акторський склад від початкового варіанту зазнав значних змін.

Роль Міледі мала дістатися Олені Соловей, однак вона під час знімань була вагітною. Д’Артаньяна ж мав зіграти Олександр Абдулов, якого замінили в останній момент. 

На час фільмування в Абдулова заберуть не лише роль, а й тодішню дружину Ірину Алферову, що зіграє Констанцію.

Ну а Портос Валентин Смирницький прийде на проби зовсім не у належній комплекції, тож спочатку черевце йому створюватимуть за допомогою подушки і вже згодом він набере потрібну вагу, на відміну від Боярського, який її втрачатиме через те, що у спекотному липні вимушений буде зніматися у шкіряних штанях та вовняному светрі. 

Загалом фільм робили в умовах тотального дефіциту: костюми мушкетерів та знаменита червона риза кардинала Ришельє були пошиті із тканини для штор.

Меблі ж позичили із декорації до інших фільмів. Диван, що стояв у кімнаті Горбатого з Місце зустрічі змінити не можна, перекочував у апартаменти все того ж кардинала, а софа із фільму Трест, який луснув знайшла своє місце у бальному залі королеви Анни Австрійської. 

Місце зустрічі змінити не можна

Фільм, що стане хітом серед радянських оперативників, для яких його презентують на день міліції, був заснований на романі Ера милосердя братів Вайнерів.

Ініціатором його створення виступив цього разу не режисер, а виконавець головної ролі Володимир Висоцький, і спочатку отримав відмову від Держкіно, представники якого згодом бажатимуть змінити і актора головної ролі. Йому підіграє режисер Говорухін, що навмисне запросить на проби слабких конкурентів.

Легендарне шкіряне пальто Гліба Жеглова костюмери придбають на одному з одеських ринків за неймовірні тоді 100 рублів.

Однак Висоцький відмовиться його вдягати, бо ж гратиме звичайного слідчого і не схоче, щоб глядач думав, що він може брати хабарі. Тож аби вгодити актору, цілу ніч плащ тертимуть наждачним папером.

Усі знамениті крилаті фрази із фільму придумає саме виконавець головної ролі. А одного разу Висоцький настільки порине в процес зйомок, що отримає травму, бо не послухає знімальну групу й розіб’є скло не ліктем, а голою рукою.


В’язень замку Іф

Чергова екранізація роману Дюма режисера Георгія Юнгвальд-Хількевича згодом змінить і його життя. Бо саме там він зустріне майбутню дружину, узбецьку акторку Надіру Мірзаєву, яка зіграє у фільмі полонянку Гайде.

Актора ж на головну роль, Віктора Авілова, знайдуть у непрофесійній театральній групі, з якою він гратиме Гамлета.

 А от провалять проби на той час вже знамениті актори Караченцев та Харатьян, який взагалі двічі приходитиме на кастинг нетверезим.

Зйомки і дійсно проходитимуть у Франції у справжньому замку Іф, що розташований на острові неподалік міста Марсель. Навколо нього Авілов дійсно плаватиме вночі у листопаді у крижаній воді. 

Цього разу для фільму костюмери Одеської кіностудії вигадають новий спосіб імітації вишивки на історичних костюмах. Її робитимуть герметиком, який після сушки вкриватимуть позолотою. Реальна вишивка була аж занадто дорогою. 


В пошуках капітана Гранта

Вільне режисерське трактування роману Жуля Верна зніматимуть, об’єднавшись із Болгарськими кіновиробниками.

З боку Болгарії приїде група з сотні людей, на противагу українцям, яких буде лише двадцять. 

Згодом працівники згадуватимуть, як важко їм жилося на радянські добові. Увесь провіант та сигарети вони привезуть на своїх плечах.

Болгарські пейзажі у фільмі зніматимуть, як Кордильєри. Там же знайдуть долину річки Амазонки та австралійські болота.

Дивний збіг – декілька акторів пригодницького фільму іммігрують та покинуть батьківщину. Акторка ролі Мері Галина Струтинська так і не розпочне кінокар’єру, бо вийде заміж і поїде у Німеччину.

А капітан судна Дункан Олег Штефанко відправиться у Лос-Анджелес, де зніматиметься у голлівудських фільмах, щоправда лише в епізодичних ролях.


Чародії

Спроба екранізувати повість письменників-фантастів братів Стругацьких Понеділок починається в суботу, що вийшла під назвою Чародії, спричинила скандал із авторами. Бо в кінцевому варіанті фільму від їх задуму залишиться лише декілька імен персонажів, а от історія буде кардинально змінена сценаристами.

Письменники спочатку забажають навіть прибрати свої імена із титрів, та після гучного успіху самі наполягатимуть їх повернути.

Олександра Абдулова на головну чоловічу роль не хотіли брати через те, що спів був не його найбільшим талантом. Дійшло до того, що знімати почнуть без актора й у знаменитій пісні Три білих коня здалеку зніматимуть дублера.

Ну а Семен Фарада, який увесь фільм шукатиме людей у безкінечних коридорах, мав з’явитися у стрічці лише раз, та він імпровізував настільки добре, що за для його героя навіть переписували сценарій.


Капітан Немо

Режисер фільму Капітан Немо Василь Левін вже мав досвід кіноробіт у жанрі фантастики і був гарячим його прихильником. Тож задля того, аби зафільмувати підводний човен, він спочатку довго вивчав, якими вони бувають.

Згодом зовнішність Наутілуса була запозичена у американської субмарини Алігатор, макет якої побудували у павільйоні Одеської кіностудії.

Шоломи підводних костюмів задля зручності акторів спеціально виливали з легкого алюмінію.

Про реальні знімання під водою за тих часів не йшлося. Тож усі кадри підводного світу знімали у тому ж павільйоні, установивши перед об’єктивом камери акваріумів із рибками.

Дежа вю

Радянсько-польський фільм Дежа вю був знятий у жанрі, в якому тоді працювали не часто – комедії-фарсу.

Запорукою його успіху кінокритики називають вибір головного героя, якого блискуче втілив польський актор та режисер Єжи Штур.

У фільмі багато відсилань до інших відомих кіноробіт. Епізод, де під час випадкового обстрілу булочної кулеметом вибиває вікно на горищі – аналогія з радянським фільмом Чапаєв 1934 року.

А під час однієї з втеч головний герой мимоволі потрапляє на Потьомкінські сходи, де в цей час начебто режисер Сергій Ейзенштейн знімає легендарний Броненосець Потьомкін.

Чиказькі ж мафіозі взагалі носять прізвища відомих діячів Голлівуду італійського походження – Коппола, Скорсезе, де Ніро та навіть Сталлоне.


Джерело ФАКТИ. ICTV
2021-03-26 16:55:09

Back to top button