Від автомата до Betaflight: як у 20-й бригаді НГУ «Любарт» готують сучасних військових

Ще кілька років тому оператор FPV був вузьким спеціалістом. Сьогодні він одночасно пілот, механік, інженер і трохи програміст.

Саме такою є сучасна служба у 20-й бригаді оперативного призначення «Любарт»: тут не очікують, що новобранець прийде з готовими знаннями, але очікують готовності швидко вчитися, брати відповідальність і постійно розвиватися.

Головний сержант роти ударних безпілотних авіаційних комплексів на позивний «Югенд» почав працювати з дронами у 2023 році й переконаний: у цій війні ефективним залишається той, хто не перестає вчитися.

«Югенд», головний сержант роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 20-ї бригади оперативного призначення НГУ «Любарт». Фото Анастасії Крячко

— Що найчастіше виходить з ладу в дронах?

«Югенд» на кілька секунд замислюється:

— Все. Якщо щось може вийти з ладу, то воно виходить з ладу.

У цій короткій відповіді — значна частина сучасної війни. Дрон може не запуститися через програмне забезпечення, пошкоджений компонент, проблеми зі зв’язком або десятки інших причин. Частину несправностей доводиться усувати безпосередньо на позиції.

Тому людина, яка працює з FPV, не може бути лише пілотом із хорошою реакцією.

— Кожен боєць має розуміти, із чим він працює. Він має вміти розібрати, зібрати дрон і знатися на його програмному забезпеченні для комфортної й ефективної роботи.

Колись базовою навичкою військового було розібрати, почистити й зібрати автомат. У підрозділі «Югенда» поруч із нею з’явилася нова.

— Зараз це Betaflight.

Betaflight — програмне забезпечення для налаштування польотних контролерів FPV-дронів. Для цивільної людини його інтерфейс може здаватися набором незрозумілих параметрів. Для оператора це такий самий робочий інструмент, як пульт, антена або набір для ремонту.

Саме так у «Любарті» розуміють сучасного військового: не як людину, яка один раз пройшла курс і назавжди отримала спеціальність, а як фахівця, здатного постійно оновлювати знання разом із технологіями та змінами на полі бою.

Коротко про 20-ту бригаду «Любарт»

20-та бригада оперативного призначення «Любарт» пройшла шлях від ДФТГ, створеного в лютому 2022 року, до загону Сил спеціальних операцій, згодом — до 5-го батальйону бригади «Азов», а нині є однією з бригад 1-го корпусу НГУ «Азов».

Бійці «Любарта» брали участь у визволенні Київщини, боях за Бахмут, Нескучне й Велику Новосілку, бойових діях у Серебрянському лісі, а також у спеціальних операціях на Запоріжжі та Херсонщині, в районі Торецька. Сьогодні бойовий шлях бригади триває на Покровському напрямку.

Бригаду формували безпосередньо під час бойових дій — у самому підрозділі це порівнюють із заміною колеса на автомобілі, який продовжує рухатися. Близько 95 відсотків офіцерів бригади починали солдатами, тому знають шлях новобранця не лише з навчальних програм. Це одна з наймолодших бригад, яка входить до Сил оборони України.

Від розвідки до ударних дронів

«Югенд» почав навчатися роботи з безпілотниками у 2023 році. Спочатку працював із розвідувальними апаратами, зокрема на Mavic, а згодом перейшов на FPV.

Тоді ставлення до цієї технології було зовсім іншим.

— Мені казали, що треба бути відбитим на голову, залізти до пі-рів в опор і тільки звідти запускати дрони.

Перші FPV мали невелику дальність. Щоб уразити ціль, екіпажам доводилося підходити близько до лінії бойового зіткнення. Відтоді змінилися і технологія, і тактика.

— Нині ситуація змінилася. Потрібна максимально велика дальність, яка дозволяє долетіти до цілі. І для того, щоб екіпаж був у відносній безпеці, тому що все впливає на роботу.

Сьогодні рота працює з FPV на радіозв’язку, апаратами на оптоволокні, цифровими бомберами та ударними безпілотниками літакового типу.

Та сама наявність дрона ще не означає, що він виконає завдання.

— Дрони потребують постійної роботи над ними в тилу. Для того, щоб він зміг полетіти і когось бити, треба багато роботи ще до того, як він запуститься.

За бойовим вильотом стоять техніки, майстри, фахівці зі зв’язку, люди, які споряджають боєприпаси, тестують обладнання та перевіряють програмне забезпечення. Тому безпілотний підрозділ — це не лише пілоти, яких зазвичай бачать на відео.

Тут не вимагають бути готовим. Тут навчають

У «Любарті» не очікують, що людина прийде вже готовим оператором. Якщо новобранець ніколи не літав на дроні, базовий адаптаційний курс триває два тижні.

— За цей час ми встигаємо і загальну військову підготовку дати бійцю, і профільну.

Два тижні — лише початок. Новобранець отримує основу, після якої продовжує вчитися у своєму екіпажі, переймаючи досвід тих, хто вже працює на бойових завданнях. У підрозділі значно важливішою за готовий набір навичок є здатність швидко навчатися й не зупинятися у розвитку.

Пілоти проходять спеціально побудовані траси на час, тренують орієнтування, спорядження, саперну справу та протидію ворожим FPV.

— Ми будуємо траси, на час їх проходимо. Також тренується протидія FPV-дронам. Усі складові роботи окремо беруться і тренуються.

Перегони можуть здаватися грою, але на фронті швидкість реакції та точність рухів мають безпосереднє значення. Оператору потрібно провести апарат між перешкодами, зорієнтуватися на незнайомій місцевості, розпізнати ціль і виконати завдання, коли противник намагається заглушити зв’язок.

Тому навчання тут не закінчується після курсу.

Щойно один спосіб застосування дронів стає ефективним, противник шукає відповідь. З’являються нові засоби радіоелектронної боротьби, глушаться частоти, змінюються способи захисту техніки.

— Перегони озброєнь тривають постійно. Десь якісь частоти глушаться — треба міняти. Треба змінювати тактику застосування, бо з’являється нова протидія. Завжди є рух і завжди є спротив на кожну дію.

У батальйоні є фахівці, які тестують нові рішення, спілкуються з виробниками та обмінюються досвідом з іншими бойовими підрозділами.

— Робота триває завжди.

Це точно описує головну вимогу до людини, яка хоче працювати з безпілотними системами: готовність не просто навчитися, а постійно перевчатися.

Внутрішня «служба підтримки»

Коли дрон виходить з ладу на позиції, екіпаж не завжди може повернути його до майстерні. Іноді проблему потрібно вирішити одразу.

— У нас є старші на майстерні, які можуть підказати в телефонному режимі, що потрібно налагодити.

— Тобто у вас є своя служба підтримки?

— Так.

Ця напівжартівлива назва описує цілком практичний механізм: боєць не залишається сам на сам із несправністю. Він може звернутися до досвідченого фахівця й спробувати відновити техніку на місці.

Для «Югенда» це звичайна робоча практика. Але саме так проявляється культура підрозділу: знання не накопичують у руках кількох фахівців, а передають далі, тому що від цього залежить результат усієї команди. Це особливо важливо для бригади, яка швидко масштабувалася, не припиняючи бойової роботи.

Не лише пілоти

Безпілотна авіація приваблює людей із цивільним технічним досвідом. Проте Югенд застерігає від спрощеного уявлення про цю службу.

Оператор не проводить увесь час перед монітором. Він залишається військовим, і має опанувати загальну підготовку, орієнтування, маскування та роботу з боєприпасами. Має розуміти, як облаштувати позицію, зберігати обладнання і діяти під загрозою атаки.

Водночас технічний досвід може стати серйозною перевагою. Підрозділу потрібні не лише пілоти, а й інженери, механіки, фахівці з електроніки, зв’язку та програмного забезпечення.

— Багато тилових посад додається. Дрони потребують постійної роботи над ними в тилу.

Тому людина, яка не уявляє себе штурмовиком, але має технічне мислення, здатність швидко вчитися та працювати в команді, може знайти тут своє місце. Однак сама цивільна професія ще нічого не гарантує. Головною залишається готовність відповідати за результат.

Ефективність, яку можна виміряти

Підрозділи безпілотних систем рахують підтверджені ураження. Це дозволяє оцінювати результативність екіпажів, аналізувати застосування різних засобів і розподіляти ресурси.

На момент розмови «Югенд» мав 66 підтверджених знищень російських військовослужбовців за допомогою FPV.

Серед його уражень були бронетранспортер БТР-82 та багатоцільовий броньований тягач МТ-ЛБ.

«Югенд», головний сержант роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 20-ї бригади оперативного призначення НГУ «Любарт». Фото Анастасії Крячко

Між підрозділами існує суперництво за кількістю підтверджених уражень. Але йдеться не лише про особисті рейтинги. Кожна знищена машина, перервана логістична лінія або уражений ворожий військовий впливають на становище української піхоти.

— Я пишаюся кожною знищеною технікою, яка вона б не була, тому що це впливає на ситуацію на лінії бойового зіткнення.

Одного разу момент удару по російському легкому автомобілю потрапив на відео, яке знімав сам російський військовий. Український екіпаж фактично побачив свою роботу з перспективи противника.

Утім, не кожне ураження має ефектний запис. Частину результатів, особливо під час роботи по ворожій логістиці, підтверджують радіоперехопленнями або повторною розвідкою.

Командир також має вчитися

Технологічна війна змінює не лише бійця, а й командира.

— Він має насамперед всебічно бути розвинений у своїх засобах. Раніше це була просто загальновійськова база, яку викладали в навчальних закладах. Зараз це пошук інформації, спроби чогось нового, постійний розвиток і вдосконалення свого розуміння технічних засобів.

Командир не обов’язково має особисто виконувати кожен бойовий виліт. Але він повинен знати можливості та обмеження техніки й не керувати за уявленнями, які втратили актуальність.

— Змінюється роль командира в тому напрямі, що він має розуміти все.

Безпілотні технології розвиваються швидше, ніж формальні навчальні програми. Тактики, які працювали кілька місяців тому, можуть втратити ефективність. Тому командир також повинен залишатися учнем.

Куди рухається війна

«Югенд» вважає, що безпілотні системи рухаються до збільшення дистанції та поступового зменшення участі людини безпосередньо в процесі ураження.

— Виключення людського чинника і збільшення відстані між запуском і ціллю. Тобто менше людей, більша відстань ураження.

Людина все одно буде потрібна для доставки, розгортання, технічного обслуговування та забезпечення систем. Але частину рішень у майбутньому можуть ухвалювати самі апарати.

— На мою думку, дрони почнуть самі вибирати собі цілі, без оператора, без зв’язку взагалі, і відпрацьовувати по цих цілях.

Іншим перспективним напрямом «Югенд» називає наземні роботизовані комплекси.

— Я думаю, що велика перспектива в НРК. У нас уже в Україні є такі прецеденти — малі НРК-камікадзе. І я думаю, що за цим майбутнє. Тому що це просто вигідніше: більше бойової частини, менше затрат.

Проте навіть найкраща машина залишається інструментом. Її ефективність залежить від людей, які випробовують, ремонтують і застосовують систему.

Кому може підійти така служба

Розмова з «Югендом» не дає легкої обіцянки: пройти двотижневий курс, сісти за пульт і воювати на безпечній відстані.

Оператор має бути готовим вивчати програмне забезпечення, електроніку та зв’язок, працювати з боєприпасами, опановувати загальновійськові навички, ремонтувати техніку і постійно тренуватися.

Такій людині потрібні спокій, уважність, зацікавленість технікою і здатність працювати в команді.

Водночас вона не залишається сам на сам із новою професією. У підрозділі є навчання, майстерні, досвідчені старші та внутрішня підтримка. Сюди можна прийти без попереднього досвіду і поступово вирости у спеціаліста.

За час розмови «Югенд» майже не говорить про героїзм. Значно частіше повертається до навчання, розвитку, командної роботи й відповідальності за результат.

Можливо, саме це найкраще пояснює, як 20-та бригада оперативного призначення «Любарт» менш ніж за чотири роки пройшла шлях від добровольчого формування до однієї з найбільш ефективних бойових бригад 1-го корпусу НГУ «Азов», яка ділиться практичним досвідом сучасної війни з партнерами з країн НАТО. Тут розвиток людини сприймають не як бонус, а як одну з умов виживання й ефективності на сучасній війні.

Саме так «Югенд» хотів би, щоб бригаду запам’ятали.

— Як результативну бригаду, яка ефективно виконує свої обов’язки і знищує багато засобів та живої сили противника. І насамперед як бригаду, яка утворилася на полі бою, розвивалася на полі бою і виросла, можна сказати, у війні.

Докладніше про 20-ту бригаду оперативного призначення НГУ «Любарт» та можливості долучитися до підрозділу: ⁠lubart.army

Фото: 20-та бригада оперативного призначення НГУ «Любарт»