Від ампутації обох кінцівок його врятували: історія бойового медика Максима

Історія бойового медика, майже втратив обидві ноги під Мар’їнкою.

36-річний захисник дістав ураження обох ніг на одній з позицій під Мар’їнкою.

Це сталося близько опівночі, до нього не одразу змогли дістатися побратими.

На поміч бійцям врешті прийшли хлопці з іншої позиції.

Максима довелося буквально тягнути до точки евакуації сім км.

Нині чоловік у лікарні, попереду тривале лікування. Після якого Максим знову хоче повернутися на передову. Про це він розказав Софії Богуцькій.

– Вони до нас в місто зайшли, і після того дев’ятого квітня пішов до військкомату, – каже бойовий медик ЗСУ Максим.

Максим на лікарняному ліжку розповідає, як російські окупанти торік у лютому вдерлися до його рідної Охтирки на Сумщині.

Військовий каже, Бєлгород 50 км від його міста, звідти і почали заходити.

– Спочатку не вірилося, потім приїхав на роботу, чую вибухи. По дорозі додому бачу колону на дорозі, – згадує Максим.

Максим працював на своїй олійниці, жив з дружиною та дітьми і доглядав за хворим батьком після інсульту. Каже, останнє його стримувало раніше піти до війська.

Військовий медик розповідає, залишив батька з опікункою, той його зрозумів.

Максим розповідає, протягом років догляду за батьком навчився багатьом медичним маніпуляціям.

Тож до лав ЗСУ його після навчання взяли бойовим медиком і призначили командиром взводу.

Спочатку Максим із бригадою тримав оборону у Лимані на Донеччині. У той час боєць дізнався про смерть батька. А потім понад рік була Мар’їнка.

Максим каже, тяжко кожного для. Втім загадує, що відзначив там свій найкращий День народження у травні.

– Якраз зранку прокидають, а наші угнали БМП в росіян. Він стоїть, а там число 08.05, я зрадів подарунку, – пригадує чоловік.

Медик каже, дістали сардельки, чай, посмажили все, але через дим почалися прильоти по їх позиції.

Під Мар’їнкою, пізніше, Максим дістав своє перше осколкове поранення – лікувався кілька місяців і повернуся, нещодавно – друге.

Військовий розповідає, прилетів камікадзе ввечері, метр від нього, попалив йому праву ногу, осколок .

Він встав, відчув, як трусяться ноги. Потім впав і почав відповзати, бо через хвилин п’ять ще один туди само прилетів.

Максим дістав переломи обох ніг. На праву наклав турнікет і зумів випити знеболювальне. Поруч був легше поранений побратим. Бійцям довелося чекати на евакуацію аж до ранку.

– Наша бригада. Там Риба і ще один хлопець. Вони вдвох мене по полю тягнули. Сім кілометрів мене за руку, бо хлопці, що йшли по мене з носілками – їх там потріпало трошки, – додає боєць.

На праву ногу бойовому медику вже у цивільній лікарні встановили апарат зовнішньої фіксації. Ліва у гіпсі. Стати на них Максим не зможе мінімум два місяці.

Лікарі кажуть, треба нарощувати більше п’яти сантиметрів кістки на правій нозі. Прогнозують, щонайменше, пів року лікування.

Завідувач травматологічного відділення Юрій каже, через неможливість швидкої евакуації у таких бійців часто розвивається, так званий, турнікетний синдром. Втім, бойовому медику вдалося його уникнути, бо знав що робити.

Після стабілізації Максима якнайшвидше переведуть до іншої тилової лікарні. Та він каже – має на війні ще незавершені справи.

– Відомститися потрібно, далі будемо воювати. Сказали, все зроблять, будуть нові ноги, – каже бойовий медик ЗСУ, Максим.