В її будинок влучила ракета РФ: 6-річна Марина навчилася ходити на протезі після ампутації ніжки

Марині було ще п’ять рочків, коли у травні в її будинок в Херсонській області влучила російська ракета. Дівчинка отримала тяжкі травми ніг. У лікарні Кривого Рогу їй ампутували ніжку вище коліна, але врятували життя.

Через три тижні після ампутації, дитина потрапила в Охматдит у Києві.

Тут лікарі  розпочали величезну роботу з реабілітації Маринки та її родини.

Спочатку дівчинка постійно лежала, зрідка сідала у ліжку, але ходити не могла.

Першим етапом реабілітації стало зміцнення м’язів, щоб Марина могла стояти на одній нозі, координувати рухи та вільно переміщуватися.

– Перед протезуванням дитини необхідно, щоб усе її тіло було готове до цього. Нам потрібно було зміцнити м’язовий корсет, правильно сформувати культю за допомогою бандажів, – розповів реабілітолог НДСЛ Охматдит Назар Борознюк. – Щодня ми збільшували навантаження та час занять. Дитина, яка постійно лежала, тепер вільно тримає координацію, пересувається по палаті, стрибає, самостійно може сісти у візок.

Окрім цього, з першого дня в лікарні з Мариною та її рідними працює психолог. Це насамперед потрібно, бо запорукою успішного лікування є емоційний спокій та позитивні емоції всієї родини. Марина радісно займається арттерапією з психологом: вони малюють, ліплять, вирізають, творять красу.

– Це забезпечує зниження рівня тривожності,— розповідає психолог НДСЛ Охматдит Тетяна Підкова. – З Мариною ми систематично використовуємо метод когнітивно-поведінкової терапії для формування позитивних установок на майбутню реабілітацію, формування мрій та планів. З родиною я проводжу сімейну терапію, для створення підґрунтя майбутнього одужання Марини.

Психолог супроводжує сім’ю на всі можливі маніпуляції, і навіть протезування. Адже спокій дає дівчинці впевненість та сили на боротьбу.

Складність протезування та реабілітації  таких дітей як Марина полягає в тому, що вони щороку потребують нового протезу (можливо навіть частіше), адже діти безперервно ростуть. Лише за три місяці перебування в лікарні Марина виросла на 3 см.

Батьки хочуть протезувати доньку в Україні, аби оминути складні перельоти та мати можливість постійної допомоги реабілітолога та протезиста, адже зараз корегування протеза потрібне майже щотижня.

Протез для дівчинки виготовили в Києві в Ортотех-Сервіс. Протезист Олександр Стеценко розповів, що він вперше робив протез дитині. Це набагато складніше, ніж для дорослого, бо діти постійно ростуть та змінюються, також процедура потребує більш уважного підходу до пацієнта.

Коли протез був готовий перед командою спеціалістів Охматдиту постав новий виклик — подолати психологічний страх дитини та навчити Марину ходити на ньому. Зараз дівчинка вчиться ходити на “навчальному” протезі. Вона навіть дала йому ім’я — Кеша. За два тижні активної роботи реабілітолога і психолога, вона може ходити з милицями, підійматися сходинками, хоча спочатку боялась навіть одягнути протез.

Маринці за цейчас виповнилося шість рочків. Її головне завдання зараз — навчитися ходити вільно. Вже за місяць Марині зроблять новий косметичний постійний протез, на якому вона і буде ходити перший рік.

Реабілітація та адаптація Марини продовжується. Життя триває. Територію, де жила родина, нещодавно звільнили українські захисники. На жаль, будинок сім’ї майже зруйновано, в нього поцілили п’ять снарядів.

Джерело: НДСБ Охматдит

Фото: НДСБ Охматдит