Уже рік під палаючим Вугледаром: як бойові медики Ангел і Ангеліна дістають бійців із того світу

Ангел та Ангеліна – бойові медики 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Сирота Денис – із Луганщини. Добровольцем пішов воювати ще 2016 року і досі не залишив фронт, навіть після важкого поранення.

Ангеліна з позивним Миша підписала контракт із ЗСУ у 22 роки. Вона мріє стати лікарем і дочекатися подругу з полону. А раніше працювала фельдшером невідкладних станів в екстреній медичній допомозі медицини катастроф в Сумській області.

Прославлена 72 бригада минулої весни не пустила загарбників до Києва й ось уже рік тримає випалений Вугледар.

На спеціальній машині для евакуації Миша вивозить поранених із передової. Найбільше щастя для медика, коли 300-й доживає до наступного етапу евакуації.

– Я дуже не хочу, щоб у мене хтось у машині помирав. За ці півтора року, тьху-тьху, я всіх довозила, – каже дівчина.

Ангеліна завжди запитує, як звати “її поранених”. Нещодавно везла як 300-го директора мобільних мереж, так просила нормальний зв’язок у Кураховому налагодити.

За словами дівчини, не завжди вдається відшукати врятованих бійців, щоб дізнатися про їхню долю. Тому так приємно, коли вони самі іноді виходять на зв’язок, дякують за те, що живі.

– Це саме та подяка, яка піднімає настрій, зігріває душу, і ти думаєш, що це все не даремно, – усміхається Ангеліна.

Медик зізнається, що був період, коли робота здавалася нестерпною. Через втому фізичну, коли вдавалося подрімати лише 20 хвилин на добу. А особливо – через емоційне виснаження, коли вивозила вбитих і поранених друзів. Це найважче.

Ангеліні доводилося, долаючи ненависть і лють, надавати допомогу полоненим росіянам. Вона розуміє, що вони – обмінний фонд, тож сподівається, що когось із них обміняють на її подругу, яка разом з усіма вийшла з Азовсталі…

…Денис із позивним Ангел був бойовим медиком на першій лінії. Поки сам не став 300-м під Бахмутом – перелом хребта, поранення легені, нирки.

Лікарі встановили інвалідність, хотіли списати, та Ангел відмовився, мовляв, може бути в екіпажі, навчати людей, бо вже має безцінний досвід.

Його рідне Сватове на Луганщині зараз окуповане.

Сам Денис ріс сиротою в інтернаті. Тікав звідти разів з десять, щоби знайти батьків.

– Я знайшов маму. Але потім вона померла, бо поставили неправильний діагноз. Батько покинув нас, трьох дітей, і мама тягнула дві роботи. Але не витримала, почала пити, тоді я потрапив до інтернату, – розповідає бойовий медик.

Денис одразу собі настанову дав, що не хоче жити так, як інші. Бо, за його словами, там і клей нюхали, і драп курили, і самогон бухали.

– Я пішов захищати всю свою державу, всіх своїх людей. Бо моє місто зовсім близько від Луганська, я знав, що на цьому все не закінчиться, – каже Ангел.

24 лютого 2022 року Ангел перейшов на українську мову. Ще складно, але він старається. У Сватовому жити вже не хоче, але вирішив, що має туди приїхати після деокупації – подивитися на обличчя тих, хто там залишився. Здебільшого чоловіків.

Ангеліна ж мріє здобути вищу освіту і стати лікарем невідкладних станів. Потім, уже після війни.

Сьогодні, 27 липня, Україна відзначає День медичного працівника, який, нагадаємо, у попередні роки припадав на третю неділю червня. Однак згідно з указом президента, цього року привітання українських медиків перенесено на іншу дату, відмінну від російського календаря професійних свят.

Факти ICTV долучаються до всіх теплих і щирих слів привітань і подяки цим янголам у білих халатах, яких повною мірою уособлюють герої нашого сюжету.