Уроки ведення сучасних війн: генерал Забродський проаналізував слабкі місця армії РФ

Генерал-лейтенант ЗСУ та командувач Десантно-штурмових військ Михайло Забродський разом із групою експертів опублікував аналітичну записку, в якій узагальнив бойовий досвід українських Збройних сил з лютого до липня 2022 року.

Як йдеться в аналітичній записці Забродського та експертів на сайті британського Королівського інституту об’єднаних служб (RUSI), досвід українців допоможе партнерам України зрозуміти сучасні війни.

Факти ICTV зібрали головне зі звіту, в якому військові аналізують накопичений бойовий досвід на основі оперативних даних, накопичених Генштабом ЗС України. В аналітичній записці не були використані секретні дані, тому потенційно він може бути доповнений та розширений.

Успіхи та помилки Росії на початку вторгнення

Росія планувала здійснити вторгнення в Україну протягом 10 днів, а потім окупувати країну, щоб уможливити анексію до серпня 2022 року. Російський план передбачав, що швидкість і використання обману для утримання українських сил подалі від Києва дозволить швидко захопити столицю.

Значною мірою цей російський план обману увінчався успіхом, і війська ЗС РФ досягли переваги у співвідношенні сил 12:1 на північ від Києва.

– Однак та сама оперативна безпека, яка уможливила успіх обману, також призвела до того, що російські війська виявилися непідготовленими на тактичному рівні до ефективного виконання плану, – йдеться у записці.

Найбільшим недоліком російського плану був брак реверсивних дій. В результаті, коли швидкість не дала бажаних результатів, російські війська виявили, що їхні позиції неухильно погіршуються в міру мобілізації України. Попри ці невдачі, Росія переорієнтувалася на Донбас і, оскільки Україна значною мірою витратила свої запаси боєприпасів, виявилася успішною в наступних операціях, які були сповільнені рішучістю – а не можливостями – українських військ.

Втім з квітня Захід став стратегічною глибиною України, і ЗСУ відібрали у Росії ініціативу лише тоді, коли вогонь на великі відстані поставив під загрозу російську логістику.

– Тактична компетентність російських військових виявилася значно нижчою порівняно з очікуваннями багатьох спостерігачів в Україні та Росії, а також за її межами. Тим не менш, російські системи озброєнь виявилися в цілому ефективними, а підрозділи з вищим рівнем досвіду продемонстрували, що ЗС РФ мають значний військовий потенціал, навіть якщо недоліки в підготовці і контексті їх застосування призвели до того, що російські військові не змогли реалізувати цей потенціал, – йдеться у звіті.

Українські військові зважали на особливості російської кампанії, тому виділили п’ять ключових сфер, за якими слід здійснювати моніторинг, щоб визначити, чи досягає російська армія прогресу у подоланні своїх недоліків.

Недоліки армії Росії

1. Наразі ЗС РФ функціонують за ієрархічною структурою, в якій пріоритети сухопутного компоненту є першочерговими, а збройні сили в цілому підпорядковані спеціальним службам. Це призводить до неоптимального використання інших родів військ.
2. Недосконалою є модель формування збройних сил Росії. Вона передбачає створення об’єднаних загальновійськових формувань у воєнний час, але не має достатньої сили молодшого керівництва, щоб згуртувати ці підрозділи.
3. Існує культура закріплення невдач, якщо накази не змінюються на вищому рівні. У Повітряно-космічних силах Росії це менш очевидно, ніж у Сухопутних військах і Військово-морських силах.
4. Повітряно-космічні сили ЗС РФ є вразливими до обману, оскільки їм бракує здатності до швидкого об’єднання інформації, вони не бажають надавати тим, хто виконує накази, контекст для прийняття рішень, і заохочують нечесну звітність серед військового керівництва.
5. Сили і засоби ЗС РФ схильні до дружнього вогню. Системи радіоелектронної боротьби (РЕБ) та інші засоби часто конфліктують, а процеси ідентифікації своїх і чужих та встановлення заходів контролю є неадекватними. В результаті сили і засоби, які повинні посилювати ефект один одного, повинні застосовуватись послідовно.

Важливі уроки для військових НАТО

Окрім оцінок російських збройних сил, з конфлікту можна винести важливі уроки для британських та інших військових НАТО. Ось найголовніші висновки зі звіту:

• Оскільки ЗСУ витрачають значні боєприпаси і зараз залежать від своїх міжнародних партнерів у питаннях оснащення, важливо, щоб ці партнери винесли відповідні уроки з цієї війни, не в останню чергу для того, щоб вони могли підготуватися до стримування майбутніх загроз і найкращим чином підтримати Україну.

  Перемога України можлива, але вона вимагає значних важких бойових дій. За належної підтримки Україна може перемогти.

• У сучасній війні немає притулку. Ворог може завдати удару по всій оперативній глибині. Виживання залежить від розосередження запасів боєприпасів, командування та управління, зон технічного обслуговування та авіації. Україна успішно ухилилася від початкової хвилі ударів Росії, розпорошивши свої арсенали, літаки і засоби ППО. І навпаки, росіянам вдалося уразити 75% статичних оборонних об’єктів у перші 48 годин повномасштабної війни.

  Створення штабу в цивільній будівлі також не є достатнім для того, щоб зробити його живучим. Країни НАТО мають враховувати вразливість засобів зв’язку вищого ешелону.

• Ведення бойових дій вимагає великих початкових запасів і значних резервних потужностей. Попри те, що протитанкова керована зброя займає чільне місце в публічному дискурсі, Україна відбила спробу Росії захопити Київ за допомогою масованих обстрілів з двох артилерійських бригад.

  На початку конфлікту різниця у кількості артилерії між Україною та Росією була не такою значною і становила трохи більше ніж 2:1: Росія мала 2433 ствольні артилерійські системи проти 1176 українських, а також 3547 реактивних систем залпового вогню проти 1680 одиниць України. ЗСУ підтримували артилерійський паритет перші півтора місяця, а потім боєприпаси почали закінчуватися, і до червня ЗС РФ мали перевагу за обсягом вогню 10:1.

  Очевидно, що жодна країна НАТО, окрім США, не має достатніх початкових запасів озброєнь для ведення бойових дій або промислового потенціалу для підтримки широкомасштабних операцій. Це необхідно виправити, якщо є потреба, щоб стримування було надійним.

• Безпілотні авіаційні комплекси (БпАК) і системи протидії БпАК є важливими для усіх родів військ і ешелонів. Незважаючи на те, що вони є критично важливими для конкурентоспроможності, забезпечуючи ситуаційну обізнаність, 90% використовуваних БпАК втрачаються. Здебільшого БпАК повинні бути дешевими і доступними.

  Для сухопутних військ БпАК повинні бути органічно вписані в підрозділи для цілей як ситуаційної обізнаності, так і захоплення цілей. Основним засобом БпАК є РЕБ. Іншою важливою тактичною вимогою є оповіщення про присутність БпАК.

• Збройні сили повинні боротися за право на точність. Точність не лише набагато ефективніша за результатами, які вона забезпечує, але й дозволяє військам скоротити логістичну мережу і, таким чином, підвищити живучість військ. Високоточна зброя, однак, є дефіцитною і може бути знищена РЕБ.

  Для того, щоб ланцюги ураження могли функціонувати з необхідною швидкістю, РЕБ для нападу, захисту і пеленгування є критично важливим елементом сучасних загальновійськових операцій. Послідовність вогню з метою виведення з ладу РЕБ і створення вікон можливостей для високоточних ударів є також критично важливою і створює вимоги до підготовки.

  У сучасній війні електромагнітний спектр навряд чи можна заперечувати, але він постійно порушується, і війська повинні намагатися отримати перевагу в ньому.

• Для сухопутних військ повсюдне поширення сучасних розвідувальних засобів і нашарування численних датчиків на тактичному рівні роблять приховування надзвичайно складним завданням. Виживання часто забезпечується достатньою розосередженістю, щоб стати економічно невигідною ціллю, достатньою швидкістю пересування, щоб перервати ланцюг ураження противника і, таким чином, уникнути зіткнення, або проникненням в укріплені споруди.

  Осколки снарядів і поспішна оборона можуть підвищити безпосередню живучість, але також створюють ризик того, що війська будуть зафіксовані вогнем, в той час, як високоточний вогонь і спеціальні боєприпаси не залишають ці позиції життєздатними. Замість цього потрібно концентрувати війська лише у сприятливих умовах і вчити їх взаємодіяти поза зоною прямої видимості. У сучасних війнах мобільність є найважливішою умовою живучості.